1.3. Зміст права на наукове відкриття. Класифікація немайнових прав, які виникають у суб’єкта права на наукове відкриття

У теорії права суб’єктивне право визначається як міра дозволеної поведінки особи, яка має відповідні правомочності. Ці правомочності полягають у праві на свої власні дії, які мають фактичний і юридичний характер, правомочності вимагати від зобов’язаного суб’єкта виконання ним своїх обов’язків і правомочності на захист, яка полягає у механізмі державного примусу у випадках порушення суб’єктивного права. У той час як суб’єктивним обов’язком визнається міра належної поведінки суб’єкта, яка полягає у виконанні певних дій, прийнятих ним добровільно або в силу закону, або утримуватись від них [8, с. 68, 69].

У той момент, коли вчений – автор відкриття з’ясував для себе факт існування певних нових закономірностей, властивостей або явищ матеріального світу, наукове відкриття вже ним створене. Але для того, щоб воно стало об’єктом правової охорони, необхідне його об’єктивне вираження і юридичне оформлення. Відповідно, наукове відкриття, яке розглядалося вище, є об’єктом цивільних правовідносин, а його об’єктивне вираження, юридичне оформлення у відповідних установах тощо – юридичними фактами, з якими закон пов’язує виникнення, зміну і припинення правовідносин щодо наукового відкриття.

У правовідношенні щодо наукового відкриття його зміст, тобто сукупність прав і обов’язків його учасників, залежить від того у якій стадії розвитку це правовідношення розглядається. Треба зазначити, що наукове відкриття в силу власної специфіки проходить лише дві стадії визнання – об’єктивне вираження і юридичне оформлення. Стадія застосування, у силу його специфіки, науковому відкриттю не властива. На послідовних етапах виникнення наукового відкриття, його юридичного оформлення і визнання у особи, яка бере участь у відповідних діях пов’язаних з цим процесом, виникають різні немайнові права. І саме особисті немайнові права, які виникають у автора (співавторів) наукового відкриття і складають його статус, оскільки майнових прав на відкриття не виникає в силу його специфіки. Необхідно відзначити, що проектом Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» встановлено єдине майнове право автора – право на отримання матеріальної винагороди за встановлення наукового відкриття. Отже, нижче йтиметься саме про немайнові права, які виникають у автора наукового відкриття.

Слід відзначити, що стосовно визначення місця і ролі немайнових прав як окремої самостійної групи прав автора серед науковців і на сучасному етапі ведеться дискусія. Вченими висловлюються різні точки зору щодо вирішення цього питання. Так, прихильники окремого існування групи немайнових прав відзначають такі риси, що їм властиві. В. А. Дозорцев зазначає, що особисті немайнові права виконують відносно нематеріальних об’єктів таку ж саме функцію, що і право власності відносно матеріальних [47, с. 9]. А. А. Сєргєєв пікреслює виключність і особливість немайнових прав автора [48, с. 198, 199].

І. А. Блізнець, К. Б. Лєонт’єв стверджують, що характерними властивостями особистих немайнових прав є їх нерозривний зв’язок з особистістю, невідчужуваність і непередаваність іншим шляхом [49, с. 13]. Опоненти, у свою чергу, наполягають на недоцільності виділення немайнових прав в окрему групу і підкреслюють важливість розгляду немайнових і майнових прав у їх сукупності [50, с. 96-101]. Слід відзначити, що саме немайнові права здебільшого пов’язані з особистістю автора і уособлюють соціальний зв’язок між його індивідуальністю і визнанням його творчих результатів.

Для чіткого визначення немайнових прав, що вони виникають у автора відкриття, можна умовно поєднати їх з відповідними етапами, які проходить наукове відкриття під час його визнання. Отже, права, які з’являються у автора наукового відкриття протягом здійснення цих етапів, слід умовно поділити на немайнові права, які пов’язані з вираженням наукового відкриття в об’єктивній формі, немайнові права, які пов’язані з юридичним оформленням наукового відкриття, а також немайнові права, які виникають у автора відкриття у зв’язку з отриманням диплому на нього.

Аналіз немайнових прав, закріплених ст. 423 у Цивільному кодексі України і немайнових прав, закріплених проектом Закону «Про охорону прав на наукові відкриття» свідчить, здебільшого, про їх схожість.

За деякими доповненнями, проектом Закону, зокрема, за автором наукового відкриття закріплюються такі немайнові права:

– право на визнання автором наукового відкриття;

– право на пріоритет наукового відкриття;

– право перешкоджати будь-якому посяганню на наукове відкриття, здатне завдати шкоди честі чи репутації автора наукового відкриття;

– право на присвоєння науковому відкриттю імені автора (співавторів);

– право вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням наукового відкриття, якщо це практично можливо.

Серед визначених законом авторам наукових відкриттів немайнових прав, які пов’язані з об’єктивним вираженням наукового відкриття, одним з найбільш вагомих є право авторства на створене наукове відкриття.

Право авторства на наукове відкриття визнається за особою, яка його створила, тому ніхто не має права привласнити авторство на чуже наукове відкриття, а також розголошувати сутність його без згоди автора. Право авторства є невід’ємним особистим правом, воно має абсолютний і виключний характер 51, с. 619, оскільки з ним кореспондуються обов’язки всіх і кожного утримуватись від порушення цієї правомочності автора. Виключність права авторства полягає в тому, що ніхто інший, окрім самого автора, не може бути носієм права авторства на тотожній об’єкт наукового відкриття [48, с. 505].

У теорії цивільного права право авторства прийнято визначати як юридично забезпечену можливість даної конкретної особи вважати себе автором певного результату творчої діяльності і вимагати визнання цього юридичного факту від інших осіб [52, с. 246].

Як відзначалось, в разі, коли наукове відкриття створюється колективно, право авторства на нього належить всім його співавторам, які зробили відповідний творчий внесок у створене наукове відкриття. Від права авторства неможливо відмовитись або передати його іншій людині, воно не може бути відчуженим протягом життя автора. При цьому автор (співавтори) відкриття можуть відмовитись від фактичних дій, пов’язаних з подачею заявки на наукове відкриття, а також подальшим проходженням її у межах процедурі юридичного оформлення наукового відкриття. Але, що стосується права авторства, то воно залишається за автором (співавторами) незалежно від такої відмови, право на авторство у відкритті за ним зберігається. Право авторства не переходить до спадкоємців автора відкриття після його смерті.

Автор наукового відкриття має право на присвоєння науковому відкриттю спеціальної назви або свого власного імені, про що має бути зазначено у надісланій заявці на відкриття. Так само, як і право авторства, право автора відкриття на ім’я або спеціальну назву є невідчужуваним правом, що зумовлено його особистим характером. Очевидно, у практиці присвоєння відповідних імен або спеціальних назв науковим відкриттям їх авторами є певна потреба, оскільки вже саме у практиці їх визнання відомі численні приклади. Таку назву, наприклад, має наукове відкриття № 1 «Ефект Кабанова», присвоєне автору за його проханням.

Ім’я автора або спеціальна назва, які присвоюються науковому відкриттю, зазначаються у виданому авторові дипломі або свідоцтві (для юридичних осіб) на наукове відкриття.

Автор може вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням наукового відкриття, якщо це практично можливо.

Законодавець зазначив це немайнове право і для наукового відкриття.

По-перше, проектом Закону закріплено можливість автора відкриття вимагати, щоб його ім’я як творця відповідного наукового положення згадувалося у будь-яких публікаціях, які мають відношення до нього. По-друге, слід врахувати такий факт, згідно з яким застосування у виробничий діяльності, властивій іншим об’єктам інтелектуальної власності, таким як, наприклад винаходам, науковим відкриттям не притаманне, крім одного винятку. У разі, якщо створене і зареєстроване наукове відкриття стало основою для виникнення патентноздатних рішень, які потім втілюються у винаходи. Отже в цьому випадку можна вести мову про використання сутності наукового відкриття для подальших наукових розробок і, відповідно, воно має пов’язуватись з особистістю його автора, його іменем. До того ж, порушенням цього права автора відкриття є його перекручення або неправильне застосування. Порушенням цього права автора є також його використання із замовчуванням дійсного джерела існування.

Автор має право перешкоджати будь-якому посяганню на наукове відкриття, здатне завдати шкоди його честі чи репутації.

Оскільки автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву, він може вимагати, щоб у цьому випадку його ім’я не перекручувалось і не спотворювалось, а також не зазнавало будь-яких змін [53, с. 63, 54, с. 362]. Порушення цього права автора відкриття приводить до негативних наслідків, які полягають в тому, що у інших осіб може скластися неправильне враження щодо створеного наукового відкриття що, у свою чергу, може негативно відбитися на репутації його автора. Репутація – загальне враження, яке склалося про якості, переваги або недоліки когось або щось. Поняття честі – це складна філософська категорія, яка уособлює поняття моральної свідомості. Воно включає у себе моменти усвідомлення індивідом власного суспільного значення і визнання його з боку оточуючих. Існуючи як форма прояву відношення індивіда до самого себе і суспільства до індивіда, честь регулює відповідним чином поведінку особи і відношення до нього з боку оточуючих [55, с. 542].

Протягом процедури юридичного оформлення наукових відкриттів у автора наукового відкриття з’являються немайнові права, які пов’язані з цим етапом.

В нерозривному зв’язку з правом на авторство існує таке особисте немайнове право автора наукового відкриття, як право на пріоритет відкриття. Це право також є виключним, особистим і невідчужуваним [52, с. 253]. Закріплення пріоритету за автором відкриття є важливим моментом, оскільки у цьому випадку закріплюється не тільки право відповідного автора (співавторів) на наукове відкриття, але і також державний пріоритет на створене наукове відкриття. Питання пріоритету більш детально було висвітлено у попередніх підрозділах дослідження.

Звичайно, до цієї категорії прав автора відкриття слід віднести і право автора на подання заявки на створене наукове відкриття до відповідної установи. Автору відкриття як особі, що створила (встановила) відкриття, належить право на досягнутий ним творчий результат. Тільки він має право вирішувати подальшу долю власної наукової розробки і доцільність її оприлюднення. Він може подати заявку на створене ним наукове відкриття, щоб врешті-решт отримати належну правову охорону, і навпаки, може і не робити цього, керуючись власними міркуваннями. Під час проведення експертизи заявник (автор) наділяється комплексом немайнових прав, які стосуються її здійснення. Нижче наводиться перелік таких прав.

1) Заявник (автор) має право брати участь у розгляді питань, пов’язаних з проведенням експертизи заявки на наукове відкриття. Протягом здійснення експертизи можуть виникати питання, пов’язані із сутністю наукових положень, наведених у матеріалах заявки; питання, пов’язані з кращим розумінням сутності заявленого наукового положення, саме тому заявника можуть залучити до роз’яснень з цього приводу.

2) Заявник може за власною ініціативою або на запит установ, які здійснюють експертизу, доповнювати, уточнювати або виправляти матеріали заявки без зміни сутності наукового положення, яке заявляється в якості наукового відкриття. Законодавець передбачає також право заявника на оформлення самостійної заявки, якщо додаткові матеріали, надані заявником, змінюють суть заявленого наукового відкриття.

3) Заявник має право на продовження строків, пов’язаних з процедурою здійснення експертизи і реєстрації відкриттів. Так, у разі наявності обґрунтованого прохання заявника про подовження строку надання відповіді на запит експертної установи строк проведення експертизи може бути подовжено. Заявник має право на припинення експертизи за його проханням. В цьому випадку матеріали заявки йому не повертаються.

4) Також заявник (автор) має право на оскарження рішення щодо висновку експертизи. У випадку, якщо заявник не згоден з висновком попередньої експертизи, він протягом двох місяців від дати одержання цього рішення має право оскаржити його в Департаменті. Рішення Департаменту, яке виноситься щодо заявки протягом двох місяців, у цьому випадку є остаточним.

5) Автор наукового відкриття отримує диплом на створене наукове відкриття, який є правовстановлюючим документом і засвідчує право автора на створене наукове відкриття, тобто є своєрідним підтвердженням авторського і державного пріоритету.

Після отримання диплому, у автора відкриття виникає низка певних немайнових переваг, які пов’язані з цим правовстановлюючим фактом.

Автор має право на отримання матеріальної винагороди за створене наукове відкриття що, по суті, є єдиним важливим майновим правом автора відкриття. Матеріальна винагорода, яку отримує автор відкриття має заохочувальний характер і стимулююче значення. Розмір такої винагороди встановлюється Кабінетом Міністрів України і має виплачуватись автору (співавторам) наукових відкриттів за рахунок Державного бюджету України при видачі автору (співавторам) диплому на наукове відкриття.

Проектом Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» передбачено таку низку переваг для авторів наукових відкриттів. Так, автору за створене ним наукове відкриття, яке забезпечує значний науковий внесок, як виняток може бути присуджено Вищою атестаційною комісією України науковий ступінь доктора або кандидата наук без захисту дисертації за поданням спеціалізованих вчених рад 56, с. 288. Юридична особа, з вказівкою на автора (співавторів) наукового відкриття в якій воно було створено, має право на одержання відповідного свідоцтва на наукове відкриття. Про створення наукового відкриття доцільно зробити запис у трудовій книжці автора (співавторів).

Отже, у автора (співавторів) наукового відкриття, у період від визнання наукового відкриття таким і до отримання диплому на нього, виникає низка відповідних немайнових прав. Для належного поділу цих прав на групи було здійснено періодизацію процесу, протягом якого вони виникають, на три етапи. Отже, умовно ці права можна поділити на такі, що, по-перше, виникають у зв’язку з вираженням наукового відкриття в об’єктивній формі, наприклад такі, як право авторства, надання спеціальної назви або свого власного імені науковому відкриттю тощо, т. ін.; по-друге, немайнові права, які виникають у зв’язку з юридичним оформленням наукових відкриттів, зокрема такі, як право на подання заявки на відкриття, внесення змін і доповнень до неї, продовження строку її розгляду т. ін.; та, по-третє, немайнові права (переваги), які виникають у автора відкриття у зв’язку з отриманням диплому на наукове відкриття, наприклад, юридична особа має право на одержання відповідного свідоцтва на наукове відкриття, тощо.

Ці права мають здебільшого моральний характер і мають викликати належну суспільну оцінку з боку наукової громадськості і суспільства. Вони є своєрідним критерієм оцінки творчого внеску автора у світову науку. Що стосується права автора відкриття на винагороду, мабуть було б доцільно доповнити Цивільний кодекс України відповідною нормою, яка б передбачала майнове право на цей об’єкт.