1.3. Навчально-методичне забезпечення формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого підходу

У державних навчальних програмах урок називається основ­ною формою фізичного виховання учнів. Принципи диференціації та індивідуалізації визна­ються основними під час організації фізичного ви­ховання учнів. Забезпечення диферен­ційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухо­вої підготовленості, визначено однією з головних вимог до сучасного уроку фізичної культури. Програми дозволяють учителям використовувати навчальний матеріал попереднього або наступ­ного класу для навчання учнів, які відстають чи випереджають своїх однолітків за рівнем фізичної підготовленості. Поряд з цим, програмовий зміст побудований без урахування диференцій­ованої діяльності учнів різних типологічних груп. Хоча в науковій галузі “Фізична культура” були спроби такого підходу. Зокрема:

• освітня навчаль­на програма для учнів 1 - 11 класів (авторський колектив під керівництвом А.Матвєєва);

• навчальна програма освітньої галузі “Фізична антропологія”, до складу якої ввійшов шкільний предмет “Фізична культура” (А.Мали-шевський, В.Шаулін);

• програма формування навичок самостійності учнів на уроках фізич-ної культури (В.Трещалін);

• експериментальна програма диференційованої фізкультурної осві­ти молодших школярів (І.Сулейманов, Н.Ніясов, Е.Коротков);

• інформаційно-діагностична програма “Школяр” (В.Шаповалова у співавторстві) тощо.

Запропоновані авторами програм структура, її цільова спрямованість, завдання й засоби щодо їх реалізації мають різнорівневий зміст, коли кожному етапу навчання у школі відповідає певний “рівень фіз­культурної освіти”, сформованість в учнів навичок самостійної та інструкторської діяльності, резервні можливості організму учнів. Поряд з цим, зміст формування фізичної культури учнів у проаналізованих програмах штучно обмеже­ний віковими рамками. Формування фізичної культури учнів повинно мати особистісно-збагачувальний характер за мірою опанування ін­дивідуумом цінностей фізичної культури. Структура, зміст, специфіка програмно-методичного забезпе­чення формування фізичної культури учнів має пе­редбачати задоволення права кожної дитини на ак­тивну фізкультурну діяльність, дорослішання, само­ствердження. При цьому, арсенал засобів фізичного виховання, стиль взаємовідносин учнів і вчителя, обсяг самостійності щодо вдосконалення власного й оточуючого середовища мають програмуватися і змі­нюватися відповідно до життєвого досвіду учня, його соціального статусу, індивідуальних планів учня.

З позиції вищеозначеного науковці проаналізували по­урочне планування вчителів фізичної культури, здій­снили спостереження за урочною діяльністю з фізич­ного виховання. Диференційований підхід до органі­зації діяльності учнів на уроках планується вчителями за такими критеріями: за статтю учнів (23,3%); за рівнем їхньої фізичної підготовленості (3,8%); за ста­ном здоров’я школярів, відповідно до їхньої медичної групи (9%); за рівнем сформованості рухових умінь і навичок з певних розділів навчальної програми (9%). Вчителі акцентують увагу на техніці виконання вправ (98%), визначають вимоги до дисципліни учнів (95%), виконання ними правил техніки безпеки (100%). Менша кількість учителів зосереджують увагу на ін­дивідуальному підході до учнів (12%), програмують їхню диференційовану діяльність за певними видами роботи (26%). Фактична діяльність учителя і учнів на уроках не відповідає структурі й напрямку запланова­них педагогічних завдань розвивального типу (7,5%), освітнього типу (21,9%). Заплановані виховні завдан­ня відповідали змісту практичної діяльності в 11,5% уроків, оздоровчі завдання - у 34%. У робочих планах деяких вчителів простежується формалізм, коли пла­ни розроблені не задля дидактичного забезпечення урочної діяльності, а для адміністрації школи. Однак фактична діяльність певної групи вчителів (40%) де­монструє їхнє бачення індивідуальних особливостей своїх учнів, що втілюється у гуманне ставлення до них. Учителі намагаються створити комфортні умови для тих учнів, хто за певними показниками відріз­няється від більшості своїх однолітків.

Співставлення змісту робочих документів, які розроблені вчителями фізичної культури з дійсною їхнь­ою урочною діяльністю і наявними поглядами на озна­чену проблему, які вони виклали під час анкетування та інтерв’ю (табл.1.1.), демонструють розбіжність між знан­нями, вміннями вчителів щодо формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання.

Таблиця 1.1.