3.1. Схема технологічних процесів при вирощуванні

рибопосадкового матеріалу рослиноїдних риб

(заводський спосіб)

Рослиноїдні риби цінні тим, що живляться рослинністю. Білий амур споживає вищу водяну і м'яку напівводну рослинність — молоді паростки очерету і рогози, ряску, кушир та інші, а також наземні трави, які вносять у водойму: люцерну, конюшину, лугові трави та інші.

Білий товстолобик живиться фітопланктоном (водоростями), а строкатий товстолобик — зоопланктоном і фітопланктоном.

Ці риби характеризуються швидким темпом росту і високими смаковими якостями, досягають великих розмірів до 0,8—І м довжини і ваги 15—20 кг і більше.

Статева зрілість цих риб в умовах України настає в 4—5-річному віці. Проте нересту в наших умовах в них не спостерігається. У зв'язку з цим у рибництві розроблений метод штучного одержання молоді рослиноїдних риб у спеціально обладнаних приміщеннях — інкубаційних цехах. Це так званий заводський спосіб. Схема виробничих процесів у рибгоспі при вирощуванні рослиноїдних риб така.

Зимівля плідників та ремонтного молодняку

У період зимівлі в спеціальних ставках організовують проточність, слідкують за кисневим режимом. Рано навесні, переважно в квітні, проводять обловлювання плідників, сортують їх за видом, статтю і ступенем зрілості. Більш зрілих самок пересаджують в окремий ставок, а інших у другий ставок. Самців також відсаджують окремо.

Після сортування плідників висаджують у ставки площею 0,3—1га і глибиною до 1,5—2 м, де тримають до нересту. В цей часрибу підгодовують ряскою для білого амура, а для товстолобиків створюють умови для розвитку фіто- та зоопланктону, вносячи добрива згідно з діючими нормами.

З настанням нерестових температур (+ 19—20°С) плідників пересаджують у невеликі ставки (200—500 м3) глибиною 1,5—2м або у басейн з доброю проточністю. Плідників виловлюють спеціальними рукавами, приспустивши воду до глибини 35—40 см.

Нерестову кампанію треба починати, коли настане стійка тепла погода з середньою температурою води не нижче + 19—20°С.

Для розведення у першу чергу беруть білого товстолобика, потім білого амура і строкатого товстолобика. Слідкують, щоб риба не перезріла.

Для стимулювання зрілості статевих продуктів плідникам вводять гормони — гіпофізи сазана, коропа, ляща, які заготовляють навесні.

Дозу введення плідникам гіпофіза визначають за їх вагою. Для прискорення цієї роботи гіпофізи готують заздалегідь.

За сприятливих умов температурного режиму (+ 21—25°С) доза гіпофізу для нормально дозрілих самок вагою 4—8 кг орієнтовно дорівнює 3—4 мг на 1 кг маси тіла. При зниженні температури доза гіпофізу збільшується до 4,5—5 мг на 1 кг маси тіла. Більш зрілі самки дозрівають при дозі ін'єкції 2—3 мг гіпофіза. Самці дозрівають за сприятливих умов без стимулювання або при невеликій дозі гіпофіза (2—3 мг).

Ін'єкції проводять у носилках з водою. Суспензію гіпофіза ін'єктують у м'язи спини трохи нижче основи спинного плавника. Голку вводять під кутом 25—30°. Після ін'єкції місце проколу затуляють пальцем, щоб суспензія не витікала, і роблять масаж протягом 15—20 с. Після цього плідників висаджують у нерестові ставки.

Суспензію гормону плідникам вводять ввечері о 20—22-й годині з тим, щоб основні роботи по одержанню статевих продуктів, осіменінню ікри та розміщенню її в інкубаційних апаратах припадали на ранкові та денні години. Спочатку самкам вводять попередню дозу гіпофіза, а основну — через 24 години. Самців стимулюють за 3—4 години до повторної обробки самок. Дозрівання самок після основної дози гормону відбувається через 8—12 годин.

Після ін'єкції самців випускають у нерестовики окремо від са-мок по 2—5 особин.

Одержують статеві продукти спочатку у самців. Молочко від кожного самця беруть в окремий посуд — склянки місткістю 30 мл. У молочко не повинні потрапити вода, слиз, екскременти тощо.

Для заготівлі молочка самця тримають лівою рукою за хвіст, а правою ліктем притискують до себе його голову. Потім руш-ником або марлею витирають черевце і статевий отвір від води і слизу, повертають самця черевцем донизу і легким прогладжуванням по ньому правою рукою зціджують молочко в чистий сухий посуд.

Звертають увагу на якість молочка. Якщо воно білого кольо-ру, без запаху, сметаноподібної консистенції — доброякісне. Важливим показником є час, протягом якого живчики зберігають активну рухливість у воді. Його визначають під мікроскопом або лупою при збільшенні у 50 разів, наносячи на предметне скло краплю води поряд з краплею молочка, які швидко змішують і спостерігають за рухом живчиків. Придатним для запліднення ікри є молочко, живчики якого рухаються у воді протягом 25—30 с.

Молочко використовують відразу для запліднення ікри, яку щойно одержали. Можна молочко зберігати в закритих пробірках, у холодильнику або в термосі на льоду протягом 12—15 год.

У самок ікра витікає із статевого отвору. Тому після виловлювання самку перевертають догори черевцем і пальцем затуляють статевий отвір, щоб запобігти втратам ікри. Техніка одержання ікри така ж сама, як і молочка. Ікру відціджують від кожної самки окремо, зважують і нумерують. При одержанні ікри слідкують, щоб вона не бігла в миску, а стікала по стінці посудини.

Середня плодючість молодих самок білого амура становить близько 400 тис. ікринок, максимальна — до 800 тис. ікринок.Щорічно плодючість самок підвищується, досягаючи 500— 600 тис. і більше. Максимальна плодючість перевищує 1 млн ікринок.

Самки білого і строкатого товстолобика в середньому мають плодючість 500 тис. ікринок. Розмір ікри близько 1—1,2 мм, строкатого товстолобика — 1,4 мм. У воді ікра набрякає протягом 60—80 хвилин і досягає у діаметрі 4—5 мм. Набрякла ікра стає прозорою і дуже легкою.

Штучне осіменіння ікри

Ікру осіменяють сухим методом не пізніше як через 20—30 хв. після її одержання. У кожну посудину з ікрою вливають молочко від одного—трьох самців у кількості 2—3 мл на 1 кг ікри і обережно перемішують пташиною пір'їною так, щоб молочко якомога краще розподілялось між ікрою. Потім додають 50—60 мл води й ікру знову обережно перемішують тією ж пір'їною протягом 25—30 с. При цьому відбувається запліднення. Після цього до ікри додають 1—1,5 л води, перемішують пір'їною і через 8—10 с зливають. Так ікру промивають кілька разів, щоб змити залишки молочка, ліквідувати клейкість і цим запобігти злипанню її в грудочки.

Воду в посуді з ікрою систематично міняють протягом 10— 15 хв. Після цього ікру можна закладати в інкубаційні апарати.