59.Приголосні фонеми суч.Укр.М. Питання про кількість приголосних фонем в українській мові. Диференційні ознаки приголосних фонем. Артикуляційно-акустична характеристика.

Приголосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. При їх вимові струмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони органів мовлення (наприклад, язик, зуби, губи), унаслідок чого виникають шуми, які є основою саме приголосних звуків.

В українській мові 32 приголосні звуки:

[б], [в], [г], [г], [д], [д'], [ж], [дж], [з], [з'], [де], [де], [й], [к], [л], [л'], [м], [н], [н], [п], [р], [р'], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [X], [ц], [ц'], [ч], [ш].

За участі голосу й шуму приголосні звуки поділяють на:

Сонорні — (лат. sonorus — «звучний») — приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. в,м, н, л,р,й, н’, л’,р’.

Шумні — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на:

дзвінкі — у цих звуках шум переважає над голосом

глухі — ці звуки складаються тільки з шуму.

А) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д'], [ж], [док], [з], [з'], [дз], [дз'];

Б) глухі (складаються тільки з шуму): [к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ц], [ц'], [ч], [ш].

За місцем творення приголосні поділяються на:

1. губні 

• губно-губні(білабіальні), б п в м ф

• губно-зубні (лабіо-дентальні) ф (в мьякий )

2. язикові — приголосні, які в залежності від того, яка частина язика торкається до піднебіння, поділяються на:

• передньоязикові

• середньоязикові - й

• задньоязикові ґ, к, х.

3. глотковий (фарингальний) звук г.

За способом подолання перешкод:

1. зімкнені

• зімкнено-проривні

• звмкнено-прохідні(носові)

• зімкнено-щілинні (африкати);

2. щілинні (фрикативні): в, й, з,с, ж,ш, г, х, ф.

3. Вібранти: р

• Тверді і м’які приголосні

Творення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.

В українській мові є такі м’які приголосні: [д'], [ті, [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [де], [р']. Звук [й] завжди м’який.У деяких випадках м’якість приголосного не має писемного вираження, зокрема це стосується такого фонетичного явища, як уподібнення приголосних за м’якістю: [п'іс'н'а] пісня, [мудрїс'т'] мудрість, [с'в'ато] свято.

Усі м’які звуки, крім [й], мають тверді відповідники та утворюють із ними пари за твердістю – м’якістю: [д] – [д'], [т] – [т'], [л] – [л'] тощо. Приголосними, що не бувають м’якими, є:

А) губні: [б], [п], [в], [м], [ф];Б) шиплячі: [ж], [док], [ч], [ні];В) задньоязикові: [ґ], [к], [х];Г) гортанний [г].

Ці звуки лише перед голосним [і] та зрідка перед голосними [а], [е], [у] можуть бути пом’якшеними (напівм’якими). Таким чином, в українській мові є 22 тверді й 10 м’яких приголосних звуків.

Приголосні звуки залежно від позиції (зокрема наступного звука в слові) бувають: а) тверді; б) м’які; в) пом’якшені (напівм’які).

При фонетичному записі м’якість приголосного позначають знаком ['] а пом’якшеність – графічним знаком апостроф

• Дзвінкі й глухі приголосні

Залежно від наявності голосу розрізняють:

А) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д'], [ж], [док], [з], [з'], [дз], [дз'];

Б) глухі (складаються тільки з шуму): [к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ц], [ц'], [ч], [ш].

Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [д] -[т], [г] – [х].

В українській мові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю – глухістю:

Приголосні фонеми української мови розрізняються за 4 ознаками

• за ступенем дзвінкості — сонорний, шумний;

• за місцем перепони — губний, язиковий, глотковий(фарингальний)

• за способом творення — зімкнутий, щілинний чи африкат, а також вібрант

• за палатальністю — твердий чи м'який

Артикуляйійно- акустична характеристика приголосних звіків створюються за аналогією голосних

Приголосний [т] шумний, глухий, передньоязик, зімкн.-проривн., тверд.