57. Поняття фонеми, її ознаки. Дистрибуція фонем. Фонема і звук. Варіанти й варіації фонем.Сильні та слабкі позиції фонем. Головні вияви фонем та алофони.

Фоне́ма — це найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні.

Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці.

Кожна фонема в українській мові має у своєму складі чо­тири основні ознаки.

Усіх таких основних ознак, з яких буду­ються фонеми української мови, є 20. Голосні фонеми української мови розрізняються за 8 ознаками:

• за наявністю чистого тону (1 ознака);

• за рядом — передній чи задній (2 ознаки);

• за підняттям язика — низьке, середнє чи високе (3 ознаки),

причому тут ураховується не міжнародна класифікація звуків, а відносне положення язика під час творення різних суміжних звуків; за наголосом — наголошений чи ненаголошений (2 ознаки) Приголосні фонеми української мови розрізняються за 12 ознаками: Приголосні фонеми української мови розрізняються за 4 ознаками

• за ступенем дзвінкості — сонорний, шумний;

• за місцем перепони — губний, язиковий, глотковий(фарингальний) ;

• за способом творення — зімкнутий, щілинний чи африкат, а також вібрант;

• за палатальністю — твердий чи м'який

Для виявлення фонем тієї або іншої мови необхідно знати, в яких позиціях вони зустрічаються. Дистрибуція – це розподіл фонем за вимовними позиціями.

Сильна позиція фонеми - це положення, де фонеми виразно демонструють свої смислорозрізнювальнівластивості: сом - сам.

Слабка позиція - це позиція нейтралізації фонем, де фонеми не виконують смислорозрізнювальних функцій:сома - сама; нога - нага.

Фонема як функціональна одиниця матеріалізується в звуках. Однак фонема й звук не одне й те саме. Це різні величини. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що:

1) фонема - соціальне явище, тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми; звук - індивідуальне явище;

2) фонема - мовна одиниця; звук - мовленнєва;

3) фонема - абстрактна одиниця (вона існує в уяві мовців); звук - конкретна одиниця, фізичне явище, яке сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо;

4) фонема - величина стала; звук - величина залежна (у слові боротьба звук [т*] під впливом сусіднього.

Варіанти фонем або Алофони — реалізація фонеми, її варіант, обумовлений конкретним фонетичним оточенням. На відміну від фонеми є не абстрактним поняттям, а конкретним мовним звуком. Незважаючи на широкий діапазон алофонів однієї фонеми, носій мови завжди спроможний їх розпізнати.

Варіанти фонем потрібно відрізняти від варіацій. Варіації фонем - це індивідуальні, територіальні й позиційні видозміни фонем, які не впливають на смисл, не утруднюють сприймання. Так, зокрема, кожному індивіду притаманна тільки йому властива вимова звуків (тембр, шепелявість, гаркавлення тощо). Це і будуть індивідуальні варіації фонем.

Сильні позиції - позиції, в яких протиставлення і розрізнення фонем досягають повної сили.

Слабкі позиції - позиції, в яких протиставлення фонем неповне або зовсім зникає (нейтралізується).

Фонема як певний знак, модель матеріалізується в мовленні у вигляді звуків, серед яких вирізняють головний вияв фонеми (інваріант) та її варіанти (алофони).

Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми.