Відмінність між лідерством і владою

• сумісність цілей. Для існування влади сумісність цілей не обов’язкова. Окрім цього, задля реалізації лідерства повинна існувати певна відповідність між цілями лідера і цілями послідовників лідера.

• влада - це двосторонні стосунки: між лідером і підлеглими і між лідером і його начальником. Оскільки ефективність лідерства залежить від об’єму і типу влади, яку лідер використовує відносно підлеглих і свого начальника, то важливим є питання: які джерела влади і як необхідно використовувати, щоб добитися більшої ефективності.

Суспільство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.

9.3. Статус і соціальні ролі державних службовців, групові норми і цінності

Статус державних службовців знайшов своє вираження в ІІІ розділі Закону України“Про державну службу”.

СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ПЕРЕДБАЧАЄ: безпосередню приналежність за родом роботи до підготовки, прийняття та/або запровадження рішень у сфері державного управління, причому ці дії, як правило, мають економічні та соціальні наслідки для всього суспільства або його певної частини; наявність у державного службовця повноважень виступати від імені органу державної влади (тим самим від імені держави), обстоюючи державний інтерес; законодавче і нормативно-правове визначення компетентності, прав, повноважень, обов’язків, обмежень і відповідальності згідно зі своєю посадою; приналежність до особливої професійно-статусної групи, яка складається з професійно підготовлених до державної служби представників різних професій.

СКЛАДОВІ СТАТУСУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ: способи заміщення посад; нормування та організація праці; вимоги, що висуваються до державних службовців, та гарантії держави; права, обов’язки, обмеження та заборони щодо посади; проходження служби (атестація, підвищення по службі, присвоєння рангу, спеціального звання та ін.); заходи стимулювання та відповідальності.

Статус державних службовців залежить від умов, в яких проходить державна служба. Тому особливості статусу державного службовця можуть визначатися:

• суспільно-політичною або державноправовою ситуацією, що виникає об’єктивно, наприклад введення режиму надзвичайного стану, мобілізація;

• інші встановлені спеціальними законами адміністративно-правові режими.

У науковій літературі розрізняють

• загальний,

• спеціальний

• індивідуальний статуси.

Загальний статус особи є:

• однаковим для всіх незалежно від національності, релігійних переконань, соціального стану;

• характеризується стабільністю й визначеністю;

• передбачає рівність прав та обов’язків громадян, рівність усіх перед законом; є базовим для інших різновидів правового статусу;

• слугує основною для набуття конкретних суб’єктивних прав і обов’язків та реалізації відповідальності.

Спеціальний статус

характеризує представника тієї або іншої соціальної групи, який, наділений згідно з законами та іншими нормативними актами спеціальними, додатковими правами, обов’язками, обмеженнями та відповідальністю.

(студент, пенсіонер, посадова особа, державний службовець)

Індивідуальний статус - являє собою сукупність персоніфікованих прав та обов’язків в їх конкретних, природних та набутих здібностях і особливостях (стать, вік, сімейний стан, релігійні переконання).

До елементів правового статусу державних службовців відносить:

а) юридичні державно-владні повноваження,

б) юридичну відповідальність .