- •Глава 9. Міжнародна міграція робочо сили.
- •9.1. Причини міжнародної міграції робочої сили.
- •9.2. Основні етапи міжнародної міграції.
- •III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами.
- •IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочав ся після II світової війни і триває понині.
- •Зростання попиту збоку сучасного виробництва на висококваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, котрий отримав назву "втеча розумів";
- •9.3. Сучасні центри притягання робочої сили
- •9.4. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •9.5. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Міжнародна Організація Праці
- •Світова валютна система
- •Глава 10. Міжнародні валютні відносини
- •10.1. Поняття "валютні відносний" та "світова валютна система"
- •10.2. Поняття "валюта". Конвертованість валют.
- •10.3. Сучасні світові (міжнародні) гроші
- •10.4. Валютний ринок та його види.
- •10.5. Валютний курс
- •10.6. Основні види валютних курсів. Гнучкі (плаваючі) та фіксовані валютні курси
- •10.7. Чинники, що визначають валютний курс
- •Глава 11. Валютні відносини та платіжний баланс
- •11.1. Міжнародні розрахунки та їх основні форми
- •11.2. Платіжний баланс та його структура
- •11.3. Балансування статей платіжного балансу
- •11.4. Стан платіжного балансу та позиції національної валюти
- •11.5. Проблеми конвертованості національної валюти та шляхи їх вирішення
- •Глава 12. Валютна політика
- •12.1. Варіанти валютної політики
- •12.2. Система "золотого стандарту". Бреттон-Вудська валютна система.
- •Бреттон-Вудська валютна система
- •12.3. Принципи Ямайської валютної системи
- •12.4. Вибір конкретної валютної політики
- •12.5. Валютна політика України.
10.2. Поняття "валюта". Конвертованість валют.
Валюта - це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару.
Поняття "валюта" означає: 1) грошову національну одиницю, що лежить в основі грошової системи (долар, марка, крона тощо); 2) тип грошової системи в даній країні (золота, біметалічна, паперова і т. д.); 3) іноземну валюту (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).
До XIX ст. загальне розповсюдження мали або срібна валюта, або біметалізм (срібло і золото одночасно). На початку XIX ст. в Англії, а в другій половині XIX ст. і в інших головних капіталістичних країнах вводиться золота валюта.
Крім золота в грошовому обігу знаходились грошові знаки —представники певної кількості золота — неповноцінні монети, паперові гроші (казначейські білети1) і банкноти (банківські білети ). Функції світових грошей виконувало золото. Валютний паритет, тобто співвідношення між валютами, дорівнював монетному паритетові, тобто співвідношенню золотого змісту грошових одиниць країн.
З припиненням обміну банкнот на золото вони набувають двоїстої природи, займають проміжне становище між справжніми банкнотами та паперовими грошима .
Сучасні гроші (банкноти) володіють двома групами властивостей. Одна — споріднює їх з класичними кредитними грошима (вони є знаками вартості, в їх основі лежить вексельний та чековий обіг, їх функціонування регулюється банками). Друга — (можливість додаткової емісії, здійснюваної банківською системою в порядку кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту), зближує з паперовими грошима, робить можливим їх знецінення. Держава вдається до свідомого знецінення національної валюти для форсування експорту.
Наявність в сучасних грошах кредитного компонента надає усталеності грошовому обігу. Паперовий компонент слугує основою нестабільності грошової системи, викликає знецінення грошей. Різне сполучення цих компонентів, що викликає протилежні тенденції, і дозволяє пояснити відносну усталеність одних національних валют і неусталеність інших, довір'я до одних і недовір'я до інших валют1.
У світогосподарській сфері валюти існують у вигляді депозиту до вимоги в банках (переважна частина) і готівкових грошей (незначна частина) і функціонують як кредитні гроші.
Валюти підрозділяються на: а) конвертовані, б) частково конвертовані і в) неконвертовані.
Конвертованими є валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші валюти. До них відносяться долар США, канадський долар, швейцарський франк та ряд інших. Частково конвертовані — це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій (регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів; заборона вільного продажу і купівлі щоденної валюти, обов'язкове здавання іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; контроль за валютними операціями для нерезидентів та за поточними операціями). Більшість західноєвропейських валют є частково конвертованими. До неконвертованих валют відносяться валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження по всіх операціях як для нерезидентів, так і резидентів.2
Конвертованість валют з точки зору відношення резидентів і нерезидентів до валют поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня конвертованість — право обмінних операцій національної валюти на іноземну валюту мають тільки резиденти усередині країни. Зовнішня конвертованість - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.
Нерезиденти - усі
інституційні одиниці, що постійно
знаходяться на території іноземної
держави, навіть якщо вони є філіями
інституціональних одиниць даної країни.
Синонімом конвертованості валюти є термін "тверда валюта". Це валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом, рухи якого підпорядковуються макроекономічним закономірностям.
В міжнародних розрахунках розрізняють валюту платежу і валюту угоди. Валюта платежу — це валюта, в котрій обумовлена оплата товару за зовнішньоторговельною угодою або погашення кредиту. Валюта угоди — валюта, в котрій виражена ціна товару або сума наданого кредиту. Валюта угоди може не співпадати з валютою платежу. В цих випадках в договорі вказується, за яким курсом валюта угоди повинна бути перерахована у валюту платежу.
Нині всі розрахунки між промислово розвинутими країнами відбуваються, в основному, у вільно конвертованій валюті (ВКВ), на відміну від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами або зовнішньоторговельними банками здійснюються в одній країні, а остаточний розрахунок проводиться між банками цих країн.
