3. Міжнародний факторинг

У світі спостерігається тенденція до чіткого виділення в окремі види діяльності таких ще порівняно недавно суто банківські послуги, як факторинг і форфейтинг.

Міжнародний факторинг — це вид міжнародної послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії (фактор-фірмі, фактору) з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70—90% платежу уже за 2—3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.

Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер змії зосередитися па своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і маркетинг товарів.

Таким чином, відбувається поділ функцій: вивезення, вклю­чаючи відправлення, товарів, оформлення документації й передача транспортних документів здійснюються експортером, але креди­тування в узгоджених межах складає обов'язки фактора.

Значення міжнародного факторингу:

— спрощує отримання експортером грошей під час ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;

— захитає експортера від ризику неплатежу;

— дозволяє зменшити витрати на заробітну плату та інші операції, пов'язані з трудомісткою роботою щодо перевірки пла­тоспроможності своїх клієнтів і проведення бухгалтерського об­ліку по відношенню до своїх вимог, оскільки ці проблеми переби­рає на себе фактор-фірма;

сприясносиленню дисципліни погашення боргів, так як факторинговій компанії легше заставити покупця заплатити вчас­но, адже більшість факторингових компаній функціонують у ца­рині банківської системи, з якою жодна фірма-споживач не за­хоче конфліктувати шляхом порушення термінів платежу, щоб не зіпсувати своє резюме;

— дозволяє уникнути валютних ризиків;

— дозволяє експортеру промкнути позики грошей для продов­ження власного виробництва.

Міжнародний факторинг поділяють на:

— прямий факторинг (див. мал. 19а), котрий передбачає на­явність трьох суб'єктів: виробника (В), факторингової компанії з експорту (ФКе) і покупця товару (ГІ), котрий одночасно є ще й боржником (позичальником), і при цьому перші два суб'єкти

знаходяться, як правило, на території одної країни, а покупець — на території іншої;

— непрямий (опосередкований) факторинг (див. мал. 196), за , яким уже передбачено чотири головні діючі особи: виробник (В), фактор з експорту (ФКе), фактор з імпорту (ФКі) і поку­пець (П). Фактор з експорту не вступає у безпосередні відносини з іноземним покупцем, а з фактор-фірмою з імпорту -, котра зна­ходиться у країні імпортера, клієнтом якої останній є.

Перевагою прямого факторингу є менша кількість посередни­ків, а відповідно й менші витрати на факторингові послуги. Пе­ревага опосередкованого факторингу полягає в тому, що і фак­тор з експорту, і фактор з імпорту мають справу кожен зі своїм клієнтом, кредитоспроможність якого вони добре знають, а та­кож обидва фактори при здійсненні факторингової операції всту­пають у відносини один з одним без великого ризику, так як вони, як правило, є давніми контрагентами.

Після отримання від покупця належних коштів, факторинг фірма виплачує виробнику решту суми фактури, вирахувавши з неї процент за кредит і комісійні за послуги, Термін кредиту за фак­торингом, як правило, складає від 90 до 120 днів, а процентна ставка на 2—4% вища за офіційну облікову ставку. Комісія, що вираховується фактором за послуги,, складає до 2% від вартості контракту