16

Т. 3.5 СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ

ПЛАН

1. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

2. Житлові субсидії

3. Державні допомоги особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

4. Допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років, 5. Грошова допомога біженцямдержавна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД. 6. Державна допомога дітям, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД

7. Безкоштовне забезпечення продуктами дитячого харчування дітей перших двох років життя із малозабезпечених сімей

8. Пільги на житлово-комунальні послуги

9. Пільги у сфері транспортного обслуговування населення

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. –№ 30. – Ст. 141.

2. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон УРСР від 21 березня 1991 р. // ВВР УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

3. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 8. – Ст. 310.

4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2080.

5. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 13. – Ст. 505.

6. Про Порядок надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян: Постанова КМУ від 03 квітня 1995 р. № 236 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 7. – Ст. 161.

7. Про норми надання послуг з харчування та облаштування на нічліг у спеціально відведених для цього місцях особам, які не мають житла, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість: Постанова КМУ від 27 квітня 1998 р. № 573 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17. – Ст. 632.

8. Про затвердження типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома: Наказ Міністерства соціального захисту України від 01 квітня 1997 р. № 44 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 39. – С. 57.

9. Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей: Наказ Міністерства праці України від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 212.

10. Типове положення про дитячий будинок-інтернат: затв. наказом Міністерства праці України від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 212.

11. Типове положення про психоневрологічний інтернат: затв. наказом Міністерства праці України від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 212.

12. Про затвердження Інструкції про порядок санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони України від 11 лютого 2003 р. № 33 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 424.

13. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України: Наказ Міністерства праці України від 25 грудня 1997 р. № 42 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 9. – Ст. 370.

14. Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання слуховими апаратами, зубопротезуванням, очним протезуванням, окулярами, контактними лінзами, постільною та натільною білизною, постільними речами, гігієнічними виробами, перуками: Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 р. № 35 // Офіційний Вісник України. – 2011. – № 12. – Ст. 538.

15. Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: Наказ Міністерства праці України від 09 березня 2000 р. № 53 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – Ст. 847.

16. Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями: Постанова КМУ від 08 вересня 1997 р. № 999 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 37. – С. 37.

17. Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда: затв. Постановою КМУ від 22 лютого 1992 р. № 73 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 3. – Ст. 68.

18. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. – К.: Олан, 2008. – 312 с.

19. Болотіна Н. Соціальне право в Україні: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. – № 12. – С. 24-28.

20. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. – Донецьк: Янтар, 2001. – 351 с.

21. Бурак В.Я., Синчук С.М. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / За ред. С.М. Синчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 318 с.

22. Гнибіденко І. Проблеми реформування системи соціального захисту малозабезпечених верств населення // Праця і зарплата. – 1997. – № 9.

23. Гнибіденко І. Прожитковий мінімум – що це? // Соціальний захист. – 1998. – № 8. – С. 37-39.

24. Гонтмахер Е., Трубин В. Эволюция системи социальной поддержки населення // Общество и экономика. – 2000. – № 9-10.

25. Гриненко А., Кожан Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 5. – С. 35-38.

26. Кір’ян Г., Шаповал М. Державним соціальним гарантіям – законодавчу базу // Праця і зарплата. – 1997. – № 8.

27. Лібанова Е., Іванкевич В., Бевз В. Досвід соціальної політики в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки і можливості його використання в Україні // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 1. – С. 36-41.

28. Нечай А. Вдосконалення правового забезпечення соціальної допомоги в Україні // Право України. – 2000. – № 12. – С. 86-90.

29. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, П.І. Мінюков та ін. – К.: Юрид. кн., 2003. – 440 с.

30. Романюк О., Кравченко Н. Система соціального захисту // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 6. – С. 23-34.

31. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – Х.: Одиссей, 2005. – 384 с.

32. Соловьева Л. Социальное обеспечение в западных странах: проблемы 90-х годов // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 12. – С.114-119.

33. Социальная защита за рубежом: Великобритания, ФРГ, Франция, Швеция, США, Австралия / Под ред. М.Л. Захарова. – М., 1993. – 144 с.

34. Стаховська Н.М. Право громадян на соціальне забезпечення потребує судового захисту // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 3. – С. 31-35.

35. Сташків Б. Вдосконалення законодавства про допомоги // Право України. – 1997. – № 7. – С. 19-22.

36. Сташків Б. Соціальному обслуговуванню – законодавче закріплення // Право України. – 1997. – № 10. – С. 31-35.

37. Ярошенко О.М. Конституція України та її роль у захисті соціальних прав громадян України / Матер. наук. конф. «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства» (21-22 червня 2001 р., м. Харків). – X., 2001. – С. 211-212.

1. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

Допомог, що пов'язані з інвалідністю, є декілька видів. Серед них найважливішими є, безперечно, допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства. Вони, відповідно, поділяються на:

1. державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

1. державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

2. державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

3. допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.

Законодавством визначено також систему надбавок до вказаних державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дитиною-інвалід ом віком до 16 років.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, які набули статусу біженців.

Призначення і виплата цієї допомоги регулюється Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30 квітня 2002 р.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи – 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацюючим інвалідам з дитинства III групи – 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам віком до 16 років – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II груп, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку включно.

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допо­мога виплачується в новому розмірі.

У випадку смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років членам сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1. смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);

2. смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Ця надбавка призначається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за б календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.

Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи – 50% прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком до 6 років – 30% прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років – 50% прожиткового мінімуму.

Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або дітям-інвалідам віком до 16 років призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка звернулася за її призначенням.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Ще однією державною допомогою цього виду є допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу. Вона призначається на догляд за таким інвалідом, що є хворим внаслідок психічного розладу, за умови:

• спільного проживання з ним;

• необхідності стороннього догляду за ним, що підтверджено висновком лікарської консультативної комісії;

• малозабезпеченості сім'ї.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Розмір допомоги становить 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється догляд.

Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює за ним догляд.

Необхідність постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу підтверджується висновком ЛКК медичного закладу за місцем проживання інваліда.

Спільне проживання з інвалідом та догляд за ним можуть підтверджуватися не лише фактом реєстрації місця проживання, але і актом обстеження сім'ї органами праці та соціального захисту населення або соціальним інспектором.

Допомога на догляд призначається на 6 місяців і виплачується щомісяця. Якщо особа, яка здійснює догляд за інвалідом, є непрацюючим пенсіонером, допомога призначається на 12 місяців.

Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживан­ня інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; закінчився строк установлення інвалідності і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; інвалід перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.