Тема 1. Сім’я. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин.

1. Поняття та функції сім’ї. Підстави створення сім’ї за ст. 3 Сімейного кодексу України. Право особи на сім’ю.

2. Регулятори сімейних відносин /закон, договір, звичаї, мораль, релігійні канони/. Можливість договірного регулювання сімейних відносин, а також застосування звичаїв. Втілення моральних засад суспільства у нормах Сімейного кодексу України.

3. Суб’єкти сімейних правовідносин. Особливості право- та дієздатності. Відносини родинності та свояцтва та їх правове значення.

Джерела:

1. Конституція України 1996 року

2. Загальна декларація прав людини 1948 року

3. Конвенція ООН про права дитини 1989 року

4. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року

5. Конвенція ООН про захист основних прав людини і основних свобод 1959 року

6. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року

7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року

8. Хартія прав сім’ї 1983 року

9. Сімейний кодекс України 2002 року

10. Цивільний кодекс України 2003 року

11. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України: пер. з рос./ С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. – К.; О.: Юрінком Інтер, 2008. – 504 с.

12. Сімейне право України : Підручник : Для студ. юрид. вузів і фак. / Ариванюк Т.О., Бірюков І.А., Гопанчук В.С. та ін.; За ред. В.С.Гопанчука. — К. : Істина, 2002. — 299 с.

13. Сiмейне право України: пiдручник / Л.М.Баранова, В.I.Борисова, I.В.Жилiнкова та iн. ; за заг. ред. В.I.Борисової та I.В.Жилiнкової. — 2е вид., перероб. і допов. — К. : Юрiнком Iнтер, 2009. — 288 с.

14. Українське сімейне право : підручник : акад. курс / Зорислава Ромовська; М-во освіти і науки України. — К. : Всеукр. асоц. видавців «Правова єдність», 2009. — 497 с.

Сімейне право як система різноманітних правил поведінки стосується кожного, супроводжуючи людину від народження до літнього віку. Тому недивним є великий інтерес до нього з боку кожного громадянина.

Предмет сiмейного права становлять особистi немайновi та майновi вiдносини, якi випливають зi шлюбу, спорiднення, усиновлення, опiки та пiклування, прийняття дитини в сiм’ю для виховання та з iнших пiдстав, якi не забороненi законом i таких, що не суперечать моральним засадам суспiльства i базуються на рiвностi та майновiй самостiйностi їх учасникiв.

Метод сiмейного права— це сукупнiсть засобiв, прийомiв, способiв, за допомогою яких здiйснюється юридичний вплив на вольову поведiнку учасникiв сiмейних вiдносин. Метод сімейного права є імперативно-диспозитивним, що виражається у характері норм, які регулюють сімейні відносини.

1. Поняття та функції сім’ї. Підстави створення сім’ї за ст. 3 Сімейного кодексу України. Право особи на сім’ю.

Поняття сім’ї

Поняття сім'ї вживається в соціологічному та правовому значеннях. Такий поділ обумовлений тим, що регулювання сімейних відносин здійснюється не лише юридичною наукою, а й соціологією, етикою, психологією тощо.

Правнича література радянського періоду також розмежовувала поняття сім'ї у соціологічному і в юридичному розумінні. У соціологічному розумінні - сім'єю називали союз осіб, які спільно проживають, пов'язані шлюбними, родинними або іншими зв'язками, мають взаємні інтереси, піклуються один про одного.

Хоча сім'я має специфічні біологічні функції відтворення людського роду, вона водночас є формою соціальної спільності людей, характер якої визначається економічним базисом суспільства і змінюється з історичним розвитком людства.

Стосовно визначення сім'ї у юридичному значенні.

Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., у ч. З ст. 16 називає сім'ю природним та основним осередком суспільства. Таке ж положення міститься й у ст. 23 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. У Преамбулі Конвенції про права дитини 1989 р. сім'ю названо основним осередком суспільства і природним середовищем для зростання і благополуччя усіх її членів і особливо дітей. У Вступі Хартії прав сім'ї 1983 р., представленої Апостольським Престолом Католицької церкви для всіх людей, інституцій та владних структур, яких стосується питання місії сім'ї у сучасному світі, зазначено, що сім'я є природною спільнотою, яка передує державі чи будь-якій іншій спільності і має притаманні їй невід'ємні права.

З вищенаведених актів випливає, що сім'я це:

- спільнота, тобто певна група людей. Сім'я - це особлива спільність людей, основу якої становить емоційно-відчуттєва ознака, яка притягує їх, єднає, тримає вкупі;

- спільнота природна. Природність сім'ї означає, що її виникнення було об'єктивно започатковане тими умовами, в яких жила людина. Лише завдяки сім'ї вона могла вижити. Саме сім'я була першою і первинною людською спільнотою, зумовленою природним буттям людини;

- спільнота основна. У слові «основний» таїться те, що це найбільш численний суспільний осередок, який має величезне соціальне навантаження, яке може виконати лише вона.

У новому Сімейному кодексі у ст. 3 визначення сім'ї у чітко формалізованому вигляді не надається, разом з тим зазначається, що сім'я є первинним (мається на увазі природним) та основним осередком суспільства. Зазначене визначення, хоча і повторює формулювання, наведене у міжнародно-правових актах, не є досить вдалим, адже не розкриває його змісту, ознак, а лише визначає місце сім'ї в суспільстві.

Законодавець уникає дати основне визначення сiм’ї i це не випадково. В лiтературi це питання хоч i дуже широко обговорювалося, так i не знайшло свого остаточного вирiшення. Для визначення сiм’ї в науковiй лiтературi застосовувалися рiзнi термiни — «союз», «об’єднання», «спiльнiсть», «мала соцiальна група» тощо.

Характерною ознакою юридичного розуміння сім'ї у радянський час вважалася наявність у її членів взаємних юридичних сімейних прав та обов'язків. Саме тому чоловік та жінка, які спільно проживали, але без реєстрації шлюбу, не вважалися сім'єю. Існувала також думка про те, що у разі, коли, наприклад, працездатна мати проживає спільно із повнолітнім працездатним сином, про сім'ю у юридичному сенсі говорити не можна, оскільки вони не мають один щодо другого аліментного обов'язку. Це залежало від підходу до розуміння законодавцем природи сімейних обов'язків.

В цілому складність правового регулювання сімейних правовідносин полягає в тому, що у сім'ї (будемо брати до уваги сім'ю, у якій відносини між усіма її членами вибудовані на засадах любові, поваги та обов'язку) немає чіткого розмежування прав та обов'язків за джерелами їх виникнення: любов, звичай, родинні традиції, домовленість, закон.

У ст. 3 СК також дається визначення складу сім'ї, до якої належать особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Це також є і ознаки сім'ї.

У наступних нормах цієї статті конкретизується суб'єктний склад сім'ї та визначаються підстави її виникнення.

Поняття сім'ї, складу сім'ї також наводиться у нормативно-правових актах іншої галузевої належності.

«Сім'єю є особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа». - Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 N 1768-III.

У деяких нормативно-правових актах визначається склад сім'ї для відповідних суспільних відносин. У статті 64 Житлового кодексу УРСР членами сім'ї наймача, які мають рівне з ним і самостійне право користування житлом, було названо його дружину, їхніх батьків та дітей, а також вказано, що ними може бути визнано й інших осіб, які постійно з ним проживають і ведуть спільне господарство.

Відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до членів сім'ї загиблих не були зачислені діти, які мали або мають свої сім'ї. Іншими словами, одружені діти скажімо інваліда війни (іншої особи, зазначеної у статті), навіть якщо вони проживали спільно з ним, не вважалися членами його сім'ї, тому в разі його смерті не мали права на пільги.

У зв’язку із цим слід звернути увагу, що коло осіб, названих в окремих законах членами сім'ї, не є однаковим і що перелік членів сім'ї, які наділені певними правами, і поняття сім'ї - це різні речі (професор Г. К. Матвєєв).

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 зазначено, що «Суд виходить із об'єктивної відмінності змісту поняття «член сім'ї» залежно від галузі законодавства». Хоча такий дане поняття також бажано уніфікувати, зважаючи на те, що

той чи інший закон може лише надати чи не надати окремим членам сім'ї певних прав та обов'язків, як це було зроблено із одруженими дітьми інваліда війни.

Разом з тим, це не означає неможливості формулювання на законодавчому рівні єдиного визначення поняття сім'ї.

В юридичній літературі у визначеннях під сім'єю розуміють:

- союз осіб, пов'язаних шлюбом чи родинністю;

- союз осіб, заснований на вільному і рівноправному шлюбові, близькій родинності, усиновленні чи іншій формі виховання дитини і який характеризується спільністю життя та інтересів цих осіб, наділених відповідними правами і обов'язками;

- об'єднання осіб, що природно формується в реальному житті, ґрунтується на шлюбі, родстві, усиновленні чи інших формах відносин між цими особами і характеризується спільністю духовного, матеріального життя та інтересів, що забезпечують продовження роду і виховання дітей;

- цілісне соціальне утворення, що характеризується внутрішньою єдністю і сцепленням частин в єдине ціле;

- первинний і багатогранний осередок нашого суспільства;

- активна соціальна група, побудована на шлюбі чи на родинних відносинах. Отже, в більшості випадків сім'я розглядається як певне утворення (союз) осіб, що пов’язані між собою правами та обов’язками, які ґрунтуються на шлюбі, родинності, усиновленні та інших формах прийняття дітей в сім'ю на виховання.

Професор Я. М. Шевченко пропонувала таке поняття сім'ї: «Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей. Судом можуть бути визначені стосунки між фізичними особами як сімейні й з інших підстав, незаборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».

У статті З СК «Сім'я» немає традиційно сформульованої дефініції поняття сімї. Сутність сім'ї визначена у ній через три її ознаки, котрі випливають із розуміння сім'ї як союзу двох чи більше осіб (застосування слова союз є не досить вдалим – наприклад, відносини матері і малолітньої дитини), а саме:

- спільне проживання або більш вдало сумісне життя. Слід зазначити, що поняття сумісного життя не можна ототожнювати з поняттям сумісного проживання та спільного побуту, це і спільність інтересів і взаємна потреба в постійному спілкуванні один з одним;

- спільний побут;

- взаємні (спільні) права та обов'язки.

За твердженням З. Ромовської, важливо виділити основні, найбільш типові його риси - такі типові риси сім'ї у ст. З СК визначені: «Сім'я - це спільне життя», «сім'я - це організована цілість».

Як зазначав Г. К. Матвєєв, кожне визначення предмета чи явища не може вичерпати усіх його ознак. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. З СК, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік не проживають спільно у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми або з інших поважних причин. А дитина вважається такою, що належить до сім'ї своїх батьків, і тоді, коли з ними не проживає.

Ще один випадок. Якщо мати та батько дитини проживають окремо, то чи можна вважати, що дитина, проживаючи, наприклад, з батьком, належить одночасно і до сім'ї матері? Ствердна відповідь на це запитання випливає із практики Європейського суду з прав людини: навіть якщо батьки не живуть разом, їх зв'язок з дитиною становить сімейне життя.

Необхідною ознакою сімейного життя є існування тісних особистих, емоційних зв'язків. Європейський суд не визнав сімейним життям відносини між дядьком та племінницею, які ніколи спільно не проживали, а також відносини між позашлюбним батьком та його дорослим сином.

Існує також відмінність між поняттями сім'ї та родини. У новому Сімейному кодексі України відсутнє визначення кровного споріднення (родинності). В юридичній науці родинність розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Загалом слово «сім'я» до родичів, які живуть окремо, не вживається.

Таким чином, сім'я - це багатогранна структура. На неї не можна дивитися лише з однієї точки зору, бо це неодмінно дасть змогу побачити лише один із її спектрів. Складність цього явища також виявляється в тому, що суб'єктом сімейних правовідносин виступає не сама сім'я як колективне утворення, а кожен член сім'ї окремо. Сім'я є водночас категорією біологічною, психологічною, економічною. Сім'я в соціологічному значенні є поняттям ширшим порівняно з юридичним її значенням.