3. Об'єкти криміналістичної ідентифікації.
Об'єктами криміналістичної ідентифікації є:
- Люди (як живі люди, так і трупи).
- Тварини (і трупи тварин).
- Будь-які тверді фізичні тіла, що мають стійку форму.
- А також сипучі, рідкі та газоподібні речовини, їх стани, а в окремих випадках, це можуть бути також певні проміжки часу.
Існує два значення поняття об'єкта:
- Матеріальні об'єкти (тверді, сипучі, рідкі фізичні тіла, що можуть бути як органічного, так і неорганічного походження) щодо яких треба встановити тотожність або групову належність. Такі об'єкти називаються ідентифіковуваними. Ідентифіковуваний об'єкт - це об'єкт, тотожність якого необхідно встановити.
- Будь-які матеріальні тіла, органічного та неорганічного походження, які є засобами для встановлення тотожності. Вони називаються ідентифікуючими. Ідентифікуючі об'єкти - це ті об'єкти, за допомогою яких проводиться ототожнення.
При ідентифікації рідких, сипучих речовин - проводиться групова ідентифікація.
Для порівняння потрібні зразки.
Зразки поділяють на 3 вида:
- Вільні зразки - ті, які були виконані до порушення кримінальної справи. Це - об'єкти, які виникли по за зав'язком з певною кримінальною справою.
- Умовно вільні - це ті зразки, які виконані після порушення кримінальної спарви, але не пов'язані з проведенням експертизи.
- Експерементальні - їх отримують вже після порушення кримінальної справи - за вмотивованою постановою слідчого безпосередньо для проведення експертизи.
4. Поняття й класифікація ідентифікаційних ознак.
Висновок про тотожність об'єкта завжди базується на сукупності його ідентифікаційних ознак.
Ідентифікаційна ознака - це властивість об'єкта, що повинна задовольняти певним вимогам. Серед цих вимог виділяють:
- Необхідно, щоб ця ознака ідентифіковуваного знайшла своє відбиття на ідентифікуючому.
- Функцію ідентифікаційної ознаки можуть виконувати лише такі властивості об'єкта, які характеризуються специфічністю, тобто, чим своєріднішою є властивість, тим більше вона має значення для ідентифікації.
- Ідентифікаційна ознака повинна бути відносно стійкоою і відтворюваною.
Ідентифікаційні ознаки можуть бути поділені на дві великі групи:
І. Загальні (наприклад, зовнішня будова, форма, розміри, тип папілярного візорунку відбитку пальця тощо.
ІІ. Окремі (наприклад, початок лінії узору, якийсь шрам тощо).
Ознаки можуть бути:
- Якісними: матеріал.
- Кількісними (довжина, ширина, вага).
Сукупність усіх ознак, які мають значення для ототожнення називають ідентифікаційним полем.
Ознаки можуть виникати під час експлуатації об'єкту або під час його створення - відповідно до цього виділяють:
- Штучні ознаки.
- Природні ознаки.
Ознаки можуть змінюватись, існують природні процеси, які впливають на ознаки (особа старіє, дерева ростуть).
5. Стадії або етапи та способи ідентифікаційної експертизи.
Ідентифікаційна експертиза - це дослідницький процес, структура якого має наступні етапи, стадії:
- Експертний огляд об’єктів (початковий етап будь-якого дослідження) - експерт повинен оглянути об‘єкти, надані на експертизу, співставити кількість об‘єктів, які надані і які були в натурі.
- Окреме дослідження (раздельное исследование) - на цьому етапі кожен об‘єкт досліджується окремо.
- Експерементальне дослідження (не є обов’язковвим, застосовується, коли є така необхідність).
- Порівняльне дослідження - об‘єкти порівнюють з іншими зразками.
- Оцінювання результатів порівняння.
- Обгрунтування висновків.
Методи (способи) ідентифікації:
- Метод зіставлення.
- Метод суміщення (наложения).
- Метод накладення.
Тема: Судова фотографія та відеозапис.
1. Поняття судової фотографії та її значення.
2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки.
3. Судово-дослідницька фотографія.
4. Судовий відеозапис.
5. Цифрова фотозйомка, процесуальне оформлення фототаблиць.
Літ.:
- Бирюков В. В. *Цифровая фотография перспективи использования в криминалистике* 2000 г.
- *Криминалистическая видеозапись* - учебное пособие под редакцией Трубицина Р. Ю. 2004 г.
- Постіка І. В. *Судова фотографія: теорія і практика* 2002 р.
1. Поняття судової фотографії та її значення.
Судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки.
Існує два види судової фотографії:
- Фіксуюча (судово-оперативна) фотографія - це сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації та проведення не складних досліджень речових доказів у процесі розслідування. Фотоз'омка виступає як додатковий, факультативний засіб фіксації (оформлюється як додаток до протоколу). Об'єктами такої зйомки є: місцевість, приміщення, будь-які предмети, сліди, трепи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій (те, як особа показує, яким чином наносився удар тощо. Судово-оперативну з'омку може здійснювати слідчий, оперативний працівник, спеціаліст.
- Експертна (судово-дослідницька) фотографія - це система спеціальних методів, прийомів і засобів, які застосовуються для одержання нових фактів при проведенні судових експертиз. Її зазвичай здійснюють лише експерти. Об'єктами такої фотографії є різні речові докази, але не будь-які, а ті що надаються, направляються на експертизу - це й різні порівняльні зразки або будь-які матеріали, які використовуються при проведенні експертизи.
На сьогодні внаслідок науково-технічного прогресу технічні засоби, які використовуються змінюються - зараз використовуються цифрові фотоапарати.
2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки.
Фотозйомка передує іншим методам фіксації.
Спочатку фотографують загальний вид місця подій, а потім окремі сліди.
Види слідчо-оперативної зйомки в залежності від слідчої дії, яка проводиться розрізняють:
І. Місця події.
ІІ. Обшуку.
ІІІ. Відтворення обстановки і обставин події.
Виділяють:
- Орієнтуюча зйомка - для того, щоб зафіксувати місце події з об'єктами навколишнього середовища (для того, щоб при перегляді фото склалася уява про місце).
- Оглдова - фіксує місце події без навколишніх об'єктів. Огядові знімки звзвичай здійснюються з декількох місць.
- Вузлова. Вузел - це якась частина місця події, де виявлено сліди злочину, це місце, де є будь-які сліди.
- Детальна - це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місцяя події. Детальну зйомку завжди проводять великим планом з використанням маштабної лінійки. Маштабна лінійка повинна бути розташована поряд з площиною, що фотографується.
Фотографування трупа має певні особливості:
Труп не можна фотографувати з боку голови або з боку ніг - так порушуються пропорції.
- Мета орієнтуючої фотозйомки - зафііксувати положення трупа.
- Оглядову зйомку проводять з 4-х точок навколо осі трупу з кутом 45 градусів між знімками. Фіксується поза трупа, ложе трупа. Фотозйомка здійснюється також з 2-х сторін (з боків)
- Вузлова зйомка - цілий труп є вузлом, він має займати максимальну частину кадру. Іноді роблять два кадра, щоб охопити труп повною мірою. На вузлових знімках мають бути відні пошкодження.
- Детальна фотозйомка - фіксує всі ушкодження окремо одне, від одного. Використовується маштабна лінійка.
Фотографування слідів на місці їх виявлення - фіксується їх взаємне розташування. Місце виявлення цих слідів. Принцип той самий - спочатку фотогравується весь об'єкт, на якому було виявлено сліди (вузловий знімок), а потім - сліди окремо (детальні знімки).
Окремо виділяють упізнавальну фотозйомку - використовується для фіксації зовнішності злочинця:
- Фас (по груди)
- Правий профіль (по груди).
- Лівий півпрофіль (по груди).
- В повний зріст.
Інколи об'єднують два останні знімка (в повний зріст в лівий півпрофіль).
Коли фотографують щойно затриману особу, то не вносять до її вигляду ніяких змін.
Уши повинно бути видно, має бути видно зваідки ростуть волосся, осіб фотографують без макіяжу (при фотографуванні особи, яка знаходиться в СІЗО).
Певні особливості має упізнавальна фотозйомка трупа - це поняття не є тотожним з йотозйомкою трупу на місці події. Впізнавальна зйомка трупа проводиться після проведення *туалету* трупа (змивання крові, приведення трупного обличча до вигляду наближеного до живого). Фотографують лівий, правий профіль та передній вид.
Методи фотозйомки:
І. Панорамна фотозйомка - полягає в суворо послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщеення по горизонталі чи по вертикалі, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщуються в один кадр великого плану для того, щоб скласти з фіксованих частин ожне загальне зображення.
Панорама може бути здійснена наступними способами:
- Лінійна - це коли фотоапарат переміщують вздоаж фотографуємого об'єкту (паралельно об'єкту та на однаковій відстані для кожного знімку) і роблять декілька знімків. Кожен наступний кадр має охоплювати близько 10-% попереднього зніімку - для зручності їх стикування. Доречно робити фотозйомку зі штатива - для кожного знімку висота повинна бути однаковою.
- Кругова - обирається точка зйомки і після кожного зімку повертаємо фотоапарат і робимо наступний знімок. 10-15% попереднього знімку має входити до наступного - для стикування.
- Ярусна.
ІІ. Метод вимірювальної фотозйомки (глибинний маштаб).
ІІІ. Стереоскопічна фотозйомка - це матод, який полягає в тому, що зображення можна зробити в 3-х вимірах. Роблять знімок, фотоапарат переміщують на відстанть близько 65 мм і роблять другий знімок.
ІV. Репродукційна фотозйомка (це, наприклад, зйомка документів). Об'єкт має бути освітлений з декількох боків. Це - площинна зйомка.
3. Судово-дослідницька фотографія.
Вона використовується в 3-х основних цілях:
- Для однржання фотографічним шляхом матеріалів дял порівняльного дослідження.
- Для проведення порівняльного дослідження.
- Для виявлення розбіжності в деталях, об'єктах.
Методи судово-дослідницької фотозйомки:
- Тіньова зйомка (посилення тіньового контрасту) - використовується для виявлення рельєфу предметів (тіні, які утворюються окреслюють контур об'єкта). Це використовується, наприклад, при дослідженні сліду розрубу, дослідженні слідів на кулях тощо.
- Фотозйомка слідів, що знаходяться на дзеркальних або польорованих поверхнях.
- Фотозйомка в ультрафіолетових променях - дозполяє виявити сліди травлення, прочитати витравлений текст. Використовується для того, щоб виявити залиті тексти або тексти, які написані симпатичними чорнилами. Використовують спеціальний світлофільта - УФС.
- Фотозйомка в інфрачервоних променях - це фотографування засноване на властивасти цих променів проникати крізь речовини, що для видимих променів не прозорі. Використовується, преш за все, для виявлення записів, виконаних барвниками, що поглинають інфрачервоні промені (графіт, чорна туш, чорна типографська форма) або для того, щоб виявити тексти, залиті барвником, або для того, щоб виявити ознаки підроки підписів, або коли є необхідність виявити текст на матеріалі, який згорів (на згорілому папері, спалених документах).
- Фотозйомка в ренгенівських променях - використовується, наприклад, для дослідження особливостей замків, тощо чи був взлом, а також для дослідження вогнепальної зброї.
- Кольороподіл - застосовується для виявлення малих розходжень об'єктів зйомки в кольорі (наприклад, при дослідженні втиснених текстів).
Судово-фототехнічна експертиза - дозволяє встановити обладнання, яке використовувалося для виготовлення фотознімків (чи був монтаж тощо).
4. Судовий відеозапис.
На даний час, ст. 85*2 КПК дозволяє використовувати відеозапис при проведенні слідчих дій - коли є необхідність зафіксувати динамічну картину подію. Відеозапис має переваги перед фотофіксацією:
- Вона містить інформацію про динаміність події, про розвиток якогось явища або якоїсь дії.
- Не потребує лабораторного опряцювання відзнятого матеріалу.
- Дає можливість неодноразово використовувати носій інформаціїї.
Відеозапис викориистовується:
- Підчас оргляду місця події.
- При проведенні перевікки показань на місці, слідчого експерименту.
- Допитів і очних ставок.
Методи - такі, як і при фотозййомці (орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна зйомка, а також статичне панарамування, динамічне панарамування, наїзд, відїзд).
5. Цифрова фотозйомка, процесуальне оформлення фототаблиць.
Цифрова фотозйомка:
- Витримка - це період часу, на який відкривається затвор (скільки часу діє світло на матрицю фотоапарату).
- Діафрагма - регулює (визначає) кількість світла, яке попадає на світлосприймаючий матеріал.
- Світлочутливість матриці - цк аналог плівки, яка ставиться (раніше використовували різні влівки для різних умов освітленості). Обирається відповідно до рівня освітленості.
- Наявність оптичного трансфокатору (об’єктиву) - дає змогу маштабування.
- Баланс білого - необхіден для того, щоб передача кольорів відповідало дійсності.
- Брекетинг - серії знімків.
Процесуальне оформлення фототаблиць:
І. Фотографії в матеріалах справи оформлюються як додаток.
ІІ. В протоколі вказуються умови зйомки:
- Освітлення (природнє, або з використанням лампи спалаху).
- В який час проводилася зйомка
- Погодні умови
- Модель фотоапарату
- Модель об’єктиву (з усіма циферками, які там є - фокусна відстань, диафрагма).
- Носій інформації (номер картки пам‘яті, її розмір, модель), види зйомки).
- При використанні цифрового фотоапарату, слід написати в протоколі *до протоколу додається фототвблицця на ** аркушах з ** фотознімками*.
- На сьогодні, актуальним є використання портативної фотолабораторії (роздруковувати фотографії прямо на місці події в присутності понятих, які своїм підписом засвідчують відповідність фотознімків обстановці місця події і відсутність монтажу).
- В фототаблицях фотографії повинні бути наклеєні на аркуш паперу, а не надруковані на цьому аркуші вже у вигляді таблиці.
- По боках від фотографії в таблиці ставляться печптки.
- Під фотографією в таблиці пишуть, що зображено.
Тема: Трасологія: наукові основи.
1. Загальні положення трасології.
2. Поняття сліду в криміналістиці.
3. Механізм слідоутворення.
4. Види слідів.
Літ.:
- Грановский Г. Я. *Основы трассологии* Москва 1965 (переиздана в 2006).
1. Загальні положення трасології.
Трасологія (буквально - слідознавство, вчення про сліди) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності виникнення слідів матеріальних об’єктів, механізм їх утворення, розробляє засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації, дослідження і використання слідів з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів.
Основні положення трасології:
- Об’єкти матеріального світу індивідуальні - на цьому базується трасологія.
- За певних умов, зовнішня будова одного об’єкта може відбиватись на іншому.
- Відносна стійкість об’єктів.
2. Поняття сліду в криміналістиці.
Будь-які зміни, які сталися внаслідок злочину у навколишньому середовищі називаються слідами злочину.
В криміналістиці існує поняття сліду в широкому і в вузькому значенні:
- В широкому розумінні - слід, це будь-які зміни у навколишньому середовищи (наприклад, відсутність якогось предмету або поява нового, пробита стіна тощо).
- У вузькому разумінні - слід, це матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об’єкта - на іншому. Сліди відображення, це наприклад, сліди рук, ніг, транспортних засобів, тварин, мехханізмів тощо. Сліди у вузькому розумінні і є об’єктом трасології.
Існують:
- Сліди-речовини.
- Сліди-предмети.
- Мікро сліди.
- Звукові сліди.
- Адорологічні (запах) сліди (на основі цих слідів діють собаки).
3. Механізм слідоутворення.
Сам процес слідоутворення може здійснюватись в результаті:
- Фізичних.
- Хімічних.
- Біологічних.
- Та інших процесів.
Матеріальнофіксовані сліди виникають внаслідок механічної, контактної взаємодії двох об’єктів:
- Слудоутворюючого (того, який залишив слід).
- Слідосприймаючий(того, який сприймає змінення, об’єкт, на якому утворився слід).
Ділянки поверхні, якими вони контактують називаються контактними поверхнями.
4. Види слідів.
В трасалогії сліди класифікувати можна за різними критеріями.
І. Залежно від слідоутворюючих об'єктів:
- Людини - сліди рук, ніг, зубів тощо.
- Тварин - копит, рогів тощо.
- Предментів - сліди знарядь злому, транспортних засобів тощо.
ІІ. Залежно від механізму утворення слідів, їх розрізняють на:
А. Об'ємні і поверхневі - відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі (мають три виміри - довжину, ширину і глибину).
Поверхневі сліди можуть бути:
- Видимими - барвні (коли у сліді пристуній барвник, але, якщо барвник за кольором збігається із поверхнею, то такий слід буде маловидимим) і безбарвні (але безбарвні сліди можуть бути й маловидимими чи невидимими).
- Невидимими (їх можна виявити з використанням спеціальних засобів або пристосувань) - утворюються на папері, шероховатих поверхнях, тканинах.
- Маловидимими - утворюютьсяна металі, склі, полірованій деревені тощо. Їх виявляють в косопадаючому світлі (використовують спеціальне освітлення - під кутом ~ 45*). Але сліди пальців рук, залишені на прозорих матеріалах виникають в проникаючому світлі.
Б. Статичні і динамічні (їх ще називають площинними) - виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкту (вони мають лише довжину і ширину, це відбувається, коли об'єкт, що залишає сліди і той, який їх сприймає - однакової твердості) Це, наприклад, відбитки пальців тощо:
- Статичні слиди, це ті, які виникають в момент спокою, коли поверхні двох об'єктів знаходяться у стані відносного спокою. Статичні сліди чітко відбивають (дзеркально) будову слідоутворюючого об'єкту.
-Динамічні сліди - коли слідоутворюючий об'єкт рухається відносно слідосприймаючого (кожна точка об'єкта, що рухається відображається у вигляді лінії на слідосприймаючому об'єкті). Різновидом статичного сліду є слід кочення (кожна частина протектору відображається у вигляді чітких точок, окрім випадків ковзання).
- Деякі вчені вирізняють че й комбіновані сліди.
В. Локальні і переферічні:
- Локальні сліди виникають лише у межах контакту взаємодіючих поверхонь.
- Переферичні виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів.
Г. Сліди нашарування і відшарування:
- Сліди нашарування - це коли частки зі слідоутворюючого об'єкту переходять на слідосприймаючий об'єкт.
- Сліди відшарування - це коли частки зі слідосприймаючої поверхні переходять на слідоутворюючий об'єкт.
Тема: Трасологія слідів рук.
1. Поняття дактелоскопії. Особливості будови шкіри на долонній поверхні рук.
2. Типи папілярних візарунків. Види слідів рук
3. Виявлення слідів рук.
4. Фіксація та вилучення.
1. Поняття дактелоскопії. Особливості будови шкіри на долонній поверхні рук.
Дактелоскпія - це, перш за все, розділ криміналістики, який займається даслідженням конфігурації папілярних ліній на пучках (або на нігтьових фалангах) пальців рук - із метою встановлення ідентичності.
У 1877 р. Вільям Гершер першим висунув гіпотезу про візаурнки пальців рук. Але вже в 7-му столітті в Індії та Китаї існувала думка про індивідуальність візарунків на пальцях.
Окрім папілярних ліній є ще і флексійні лінії - це найбільші лінії згинаня на поверхні доллні та між фаоангами пальців. Також є складки-зморшки, які розташовані на всій повершні долоні - їх поява та зникнення залежить від еластичності шкіри. Це - природні ознаки долоні.
Також мвють значеня для ототожнення штучні ознаки долоні - шрами, опіки тощо
Характкрні особливості слідів відбитків рук:
- Їх індивідуальність - це їх основна властивість.
- Відновлюваність - ві3битки пільців відновлюються завдяки існуванню епідермісу. Якщо буде пошкоджено дерму - залишиться шрам на все диття.
- Стійкість. - відбитки пальців людини формуються десь к 5-му місяцю розвитку людського ембріону, які є незмінними під час життя. Може змінюватися лише їх розмір. Тип візарунку - незмінний.
2. Типи папілярних візарунків. Види слідів рук
Існує три типи папілярних візарунків:
І. Дугові ~ 5%. Утворюється лише одним потоком папілярних ліній, починаючись з одного краю узору лінії поступово підіймаються у середені і спускаються у іншого праю. Виділяють:
- Прості.
- Пірамідальні.
- Шатрові.
- Ялинковоподібні.
- З невизначеною будовою центральної частини.
ІІ. Петлоьові ~ 65%.. Найбільш розповсюджені. Вони більш складні, ніж дугові. Вони можуть утворюватись 3-ма потоками папілярних ліній. Там, де ререхрещуються три потоки папілярних ліній виникає дельта. В залежності від напрямку ножки теплі, їх поділяють на:
- Ульнарні (мезинцеві) - це коли ножки петлі поврнуті у бік мезинця,
- Радиальні - у бік великого пальця руки.
У петльовому візарунку є завжди одна ддельта.
Петльові візарунки також бувають:
- Простими.
- Половинними.
Роташування дельти має значення для дактелоскопічної формули.
ІІ. Завиткові ~ 30%. Тут також існують три потоки папілярних ліній. Може бути так, що у центрі буде одне коло, замкнене. Характерною рісою цих вірарунків є наявність не менше 2-х дельт (є випадки, коли зустрічалось до 7-ми дельт. Завіткові поділяють на:
- Прості.
- Завиток-спіраль.
- Пертя-спираль.
- Петлі-клубки.
- *Улітка*.
- Також можуть бути зогнуті петлі, але їх відрізняє від петльових вірарунків наявність 2-х і більше дельт.
+ Окремо видвляють атипові візарунки.
+ У декількох людей в світі візарунок відсутній взагалі.
Сліди пальців
3. Виявлення слідів рук.
Розрізняють декілька сопобів (методів) виявлення невидимих слідів пальців рук:
І. Фізині - спираються на такі особливості як:
А. Адгезія (прилипання) - до 5-ти днів можна виявити такі сліди. За допомогою цього принципу використовують дактелоскопічні порошки, які поділяють на:
- Магнітні - їх наносять з використанням магніткої щиточки. Це, наприклад, рубін, сапфі, топаз тощо.
- Немагнітні - наносять за допомогою щиточки флейтц. Це наприклад, газова сажа, окис свинцю, окис цинку, окис титану, порошки графіту.
Вибір порошку залежить від типу поверхні (на магнітних поверхнях неможливо використовувати магнітні порошки).
Б. Змочування - це фізичне явище, ке виникає в разі контакту рідини з твержим тілом.
В. Конденсація - це перехід речовини з гозоподібног остану в рідкий ао твердий. На цьому принципі базується використання парів йоду (окурювання парами йоду) - для цього використовують йодову трубку. Пари йоду забарвлюють слід в коричнивий колір. Цей метод використовують для вявлення невидимих слідів пальців рук, наприклад, на картоні або паппері.
Г. Люмінісценція - використовують ультрафіолетове або інфрачервоне освітлення. За рахунок того, що поверхня об’єкту, на якій є відбиток і та, на якій його немає по-різному будуть відбивати світло можна виявити невидимі сліди.
ІІ. Хімічні - засновані на тому, що потожирова речовина вступає в реакцію з якимось розчином (як правило, в лабораторних умовах):
- Азотнокисле срібло - слід буде пофарбований в темно-сірий або чорний колір.
- Розчин алоксану в ацитон - фарбує відбиток в оранжевий колір.
- Розчин нінгідрину - фарбує відбиток у фіолетовий колір,
Хімічні методи застосовуються, коли за допомогою адгезії виявити слід вже неможливо.
ІІІ. Радіографічні.
4. Фіксація та вилучення.
Вилучення поверхневих слідів рук:
- Слід обробляється дактелоскопічним порошком.
- Після того, як слід оброблено порошком слід фотографують.
- Потім об'єкт вилучають, а якщо це неможливо - копіюють слд за допомогою дактелоплівки.
Опис слідів у протоколі:
- Перш за все описується місце події.
- Вказується про засоби, що бли використані для виявлення слідів.
- Місце їх виявлення - тобто, на яких предметах вони знайдені, де саме знаходились ці предмети на місці злочину, назва та призначення цих предметів.
- Кількість слідів та їх розташування (розташування вказується відносно 2-х нерухомих орієнтирів).
- Обов'язково необхідно описати поверхню, на якій було виявлено слід, стан поверхні (суха, волога, масляниста тощо.
- Обов'язково вказується вид сліду (забарвлний/незабарвлений, видимий/невидимий тощо).
- Якщо можливо, вказується тип папілярного візарунку.
- Вказується розмір сліду (максимальна дліна та ширина).
- Вказуується спосіб, яким було виявлено слід.
- Вказується, яким способом проводилося вилучення сліду, і якми чином його було упаковано.
- Якщо було виявлено декілька слідів, то опис проводиться в тому порядку, в якому вони виявлені.
Вилучення об'ємних слідів.
- Їх фотограіують.
- Описують в протоколі.
- Якщо неможливо вилучити об'єкт зі слідом, з нього виготовляють зліпки (пастою СКТН, пастою К, гіпсом, полімерними стоматологічними протезними пастами тощо).
Вилучення слідів на сипучих об'єктах:
- Вилучають використовуючи Відфіксований зволожений фотопапір або зачищену гуму.
Тема: Трасологія слідів ніг людини. Сліди транспортних засобів.
1. Сліди ніг: класифікація та значення.
2. Виявлення, фіксація та вилучення слідів ніг.
3. Види слідів транспортних засобів ті їх значення.
1. Сліди ніг: класифікація та значення.
Сліди ніг та взуття - це відбитки морфологічних особливостей ніг, шкірного рель'єфу або рель'єфу підошви взуття.
Види слідіів ніг:
І. Об’ємні (утворюються на м‘якому грунті тощо).
ІІ. Поверхневі (утворюються на підлозі, деревені, цементі, укатоному асфальті тощо):
- Видимі.
- Невидимі.
Доріжка слідів ніг - це множинні лсіди, зв'язані єдиним механізмом слідоутворення при русі людини.
По доріжки слідів ніг можна дійти висновку про:
- Напрямок руху.
- Швидкість і характер пересування.
- Зріст, стать, фізичний стан, вік (приблизний), фізичні вади особи.
В доріжках слідів ніг вирізняють наступні елементи:
- Лінія напрямку руху.
- Лінія ходи.
- Довжина кроку лівої ноги.
- Довжина кроку правої ноги.
- Ширина кроку.
- Кут розгортання ліовї стопи (позитивний, негативний або нульовий).
- Кут розгортання правої стопи (позитивний, негативний або нульовий).
Кут розгортання у чоловіків, в загальному 12 градусів, у жінок і до 20-ти.
Всі ці елементи повинні бути відображені на схемі, яка буде складатись.
Виміри:
- Необхідно вимірювати загальну довжину доріжки слідів ніг.
- Необхідно вимірювати загальну довжину всіх кроків.
Одиничний слід взуття ()в підручнику 6 параметрів , а треба вимірювати 7: Спочатку вимірюється загальна довжина сліду.
В сліді взуття виділяють 3 частини:
- Підметка (вимірюється в найширшому місці).
- Підбор (вимірюється в найвужчому місцяі).
- Проміжна частина.
Потім, окремо вимірюють ширину та довжину кожної частини сліду взуття.
В середньому довжина сліду чоловіків складає 15,8 % від зросту, а жінок - 15,5 % від зросту..
Слід взуття, в середньому на 10-20 мм більший, ніж дійсний розмір стопи.
В сліді босої ноги вирізняють:
- Відбитки пальців.
- П'ятку.
- Плюсну (плюсневу) частину.
- Звід стопи.
2. Виявлення, фіксація та вилучення слідів ніг.
Способи виявлення такі самі, як і для слідів рук.
Для виявлення слідів босих ніг використовується косопадаюче світло (під кутом 45 градусів).
Сліди в шкарпетках має у собі ознаки, за якими можна втсановити шкорпетку.
Вилучення слідів босих ніг:
І. Опис:
- Місце і час виявлення слідів.
- На якій поверхні вони знаходяться.
- Вид сліду (статичний, динамічний тощо).
- Форма сліду взуття чи босої ноги, якщо взуття, то якого(.
- Розміри сліду
- Дані вимірів елементів доріжки слідів та їх орієнтація відносно місця події.
- Спосіб виявлення і фіксації сліду.
- Спосіб вилучення сліду та його упаковки.
ІІ. Зйомка. Під час фотозйомки можуть бути застосовані різні методи:
- Фотозйомка доріжки слідів ніг здійснюється метотдом лінійної панорами (з маштабною лінійкою).
- З доріжки обирають найбільш чіткий слід та проводять його детальне фотогравування (з маштабною лінійкою).
- При зйомці слідів взуття використовується два джерела світла (щоб було видно протектор).
- При зйомці поверхневих слідів може використовуватися дактелоплівка або фотопапір.
- При зйомці об'ємних використовується розчин перхловінілу в ацетоні. Якщо це можливо - вилучається об'ємний слід в натурі, якщо ні - робиться зліпок. Існує три способи виготовлення гіпсовий зліпків: налівний (найбільш розповсюджений спосіб), насипний (використовується коли слід зроблено на вологому грунті) і комбінований (коли слід залишено на сліду).
ІІІ. Копіювання.
IV. Виготовлення зліпків.
V. Складання схем і замальовок.
3. Види слідів транспортних засобів ті їх значення.
Виділяють дві групи ознаки слідів транспортних засобів:
- Ті, що доззволяють встановити технічні характеристики транспортного засобу.
- Ті, що дозволяють індивідуалізувати транспортний засіб
Дуже важливу роль відіграє колія - це відстань між колесами. Так, виділяють:
- Колію між лівими та правими колесами.
- Колію між задніми та передніми колесамию
Задні колеса знищують сліди передніх коліс, коли транспортний засіб рухається вперед.
Також досліджують сліди паливно-маслинних матеріалів.
В протоколі вказують глибину об'ємних слідів, результати вимірів колісної бази, напрямок розсіювання осколків (наприклад, скла) тощо.На місці слідів транспортного засобу проводять фотозйомку. Іноді виготовляють гіпсові зліпки. Складається схема (малюнки, де треба вказати тип протектора транспортного засобу тощо). За слідами транспортного засобу можна встановити напрямок руху.
Виділяють декілька типів малюнку протектора - *ялиночка* є найпоширенішім.
При дослідженні колесного диску мають значення наступні оззнаки:
- Ширина бігової доріжки.
- Висота кофіля.
- Радіус (L=2PR).
Тема: Судова балістика.
1. Поняття судової балістика, її завдання та об’єкт.
2. Класифікація вогнепальної зброї та боєприпасів.
3. Сліди дії вогнепльної зброї.
4. Огляд зброї та слідів її застосування на місці події.
1. Поняття судової балістика, її завдання та об’єкт.
Судова балістика - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає ознаки вогнепальної зброї і баєприпасів, сліди їх застосування та інші залишкові явища, розробляє засоби, прийоми і методи виявлення, зберігання, фіксації, вилучення, дослідження таких слідів - для встановлення певних обставин розслідуваняих злочинів.
Речовими доказами можуть бути: сама зброя, її частини, гільзи, кулі, набої, пробоїни, незгорілі порошинки, залишки зброярського мастила, різні засоби, які використовуються для виготовлення зброї тощо.
Судова балистика дозволяє втановити відношення об’єкта до вогнепальної зброї, модель, система, вид цієї зброї.
Судову балістику поділяють на:
- Зовнішню - вивчає рух снаряда після того, як він вийшов зі ствола.
- Внутрішню - вивчає рух снаряду внутрі канала ствола.
Судові балісти (завдання судової балістики):
- Визначають придатність зброї і набоїв для стрільби
- Визначають технічну справність зброї (для хоча б одного пострілу).
- Проводять ідентифікацію вогнепальної зброї по слідам на стріляних гільзах, та ідентифікують вогнепальну зброю по слідах на стріляних кулях.
- Встановлюють дистанцію, напрямок, кількість і послідовність пострілів.
Окремо серед завдань балістики виділяють:
- Встановлення спиляних, витравлених і хабитих номерів на вогнепальній зброї.
- Дослідження слідів пострілу в канаі ствола.
- Дослідження слідів пострілу на людині, що стріляла.
Об’єкт судової балістики:
- Ручна вогнепальна зброя.
- Її частини.
- Боєприпаси.
- Вибухові пристрої, вибухові речовини.
- Та інше.
Об’єкти живої природи досліджуються лікарями, а неживої - балістами.
2. Класифікація вогнепальної зброї та боєприпасів.
За призначенням, зброю поділяють на:
І. Бойову - призначена для вирішення бойових завдань - визначення з підручника (*я вважаю, що це та зброя, яка має нарізи на каналі ствола* - лектор):
А. Вогнепальна.
- Короткоствольна.
- Середньоствольна.
- Довгоствольна.
Б. Холодна.
ІІ. Мисливську:
А. За пособом зараджання:
- Шомпальна.
- Казназарядна.
Б. В залежності від кількості стволів.
- Одноствольна.
- Двоствольна.
- Триствольна.
- Багатоствольна
В. По розміщенню стволів:
- Горизонтальна.
- Вертикальна.
Г. За способом перезарядження:
- Неавтоматична.
- Напівавтоматична.
Д. За будовою ударно-спускових механізмів:
- Куркова.
- Не куркова.
Є. За констирукцією ствола:
- Циліндричний.
- Звужений до середини.
- Звужений на виході (*чок*).
ІІІ. Спортивну - призначена для занать спортом.
Калібр вогнепальної зброї позначається умовними числами (скільки можна виготовитти з фунту (455 гр.) свинця шариків, що рівні диаметру ствола - чим менше, тим калібр більше).
Дріб - до 5 мм. Картеч - більше 5 мм.
Бойова зброя має, як правило 4 нарізи, що надають кулі вращального поштовху. Відстань між полями нарізу = калібр.
Залежно від будови ударно-спускового механізму виділяють:
- Неавтоматичну.
- Напівавтоматичну.
- Автоматичну (самозарядну) зброю.
За способом виготовлення зброю поділяють на:
- Заводську - має ідентифікаційний номер, маркування, якісну сталь.
- Кустарну - виготовлене на токарному станку.
- Саморобну - виготовлене з підручних матеріалів.
- Перероблену - з іншої (наприклад, газової) зброї.
Набої бувають:
- Складені.
- Унітарні (всі сучасні набої).
Склад набою:
- Дульце.
- Корпус.
- Донце.
Види дробі:
- Заводська.
- Саморобна.
Порох - це така вибухова речовина, яка застосовується в зарядах для вогнепальної зброї:
І. Димний:
- Калієва селітра.
- Древесне вугілля.
- Сірка.
ІІ. Бездимний:
- Пірокселін.
Пижі (шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який відділяє порох від кулі) та прокладки (зменшують тиск на кулю, щоб та не деформувалася) - використовуються для спорядження мисливської зброї.
Кулі (в залежності від будови кінччика кулі):
- Гострокінцеві.
- Тупокінцеві.
- Овальні.
- Напівсферичні.
- Окремо виділяють кулі турбінного типу.
- Бувають комбіновані кулі
Частини кулі:
- Головна частина (кінчик).
- Ведуча частина (ширша за інші - шарше ствола на 2 сотих мм).
- Хвостова частина (звужується).
Внутрі кує є сердечник.
Куля покривається оболонкою, яка виготовляється з м’яких сплавів (тампак, латунь, зплав меді). В залежності від того, наскільки куля вкрита оболонкою:
- Оболончасті.
- Напівоболончасті.
-Безоболончастні.
Гільзи (за формою):
І. Циліндрична.
ІІ. Конусна.
ІІІ. Пляшкоподібна:
- Дульце.
- Скос.
- Корпус.
- Кільцевий пас.
- Донце.
Для мисливської зброї гільзи можуть бути виготовлені з картому, металу, полімерів.
3. Сліди дії вогнепльної зброї.
До них належать:
- Стріляні снаряди.
- Гальзи.
- Ужи.
- Частки речовин, що виникають при згоранні пороху.
- Сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах.
- Сліди ушкодження від снаряду на ураженому об’єкті.
- Відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше, на руці, яка стріляла).
Всі сліди можна поділити на:
- Сліди дії зброї на боєприпасах (Які виникають внутрі зброї).
- Сліди, які виникають на перепонах, що на шляху полету кулі.
На гільзі залишаються:
- Слід від магазину.
- Слід від бойка ударника (грушеподібний, круглий, овальний, у вигляді місяця, овалу тощо - по цьому сліду можна ідентифікувати збррою
- Сліди переднього зрізу затвора.
- На денці гільзи залишаються сліди відбивача.
- На кільцевій проточки - сліди від зачіпки викидача.
Сліди на кулі:
- Від стінок каналу ствола.
На перепонах:
- Пробоїни.
- Вм’ятини.
- Тріщини.
- Розриви.
- Сліди кіптяви у вигляді пояску обтирання.
- Поясок осадення.
- Вхідні і визідні (дещо менший за вихіідний) кульові отвори.
Якшо куля попадає в еласитчні матеріали - діаметер вхідного отвору буде менше, ніж калібр кулі.
Ознаки вхідного отвору:
- Дефект тканини (відсутність частини).
- Наявність навколо рани пояка осаднення (має вигляд кайми шириною 1-3 мм. Як правило, червоного кольору).
- Наявність пояска втирання - темна смуга, яка розтяшовується по краю вхідного отвору. Копоть нашаровується на об’єкти. До її складу входять частки пороху, металу і гільзи, ствола зброї. Чим з більшої відстані був постріл, тим меншими ці пояски будуть за інтенсивністю, але більше за площею.
- В деяких випадках залишається штанскварка (опік від дула ствола при пострілі з бльзької відстані).
4. Огляд зброї та слідів її застосування на місці події.
На місці події слід залучати спеціаліста з судової балістики.
Виявлену зброю фіксують шляхом її фотографування.
Правила повадження:
- Необхідно встановити, чи знаходиться курок на бо’овому взводі.
- Наявність патрону слід встановити.
- Слід вийняти магазин, оглянути його.
- Розрядити патрон з патронника.
- Оглянути внутрішню поверхню канала ствола.
- Звернути увагу на наявність запаху пороху.
- На цілісність зброї, наявність на ній ушкоджень.
- В протоколі вказується місце знаходження зброї.
- В якому напрямку був ствол.
- Кількість напоїв.
- Наявність копоті тощо.
Чим більше ствол - тим на більшу відстань відлітають частки пижу, пороху, копоті.
Залишки пороху легко знайти в ультрафіолетовому освітленні.
Методи виявлення:
- Візування (лазерною указкою).
- Графічний (створенням графічного зображення місця і проведенням лінії, що дозволяє виявити місце пострілу).
Задачі:
- Клласифікаційні.
- Кваліфікаційні.
-Диагностичні.
Тема: Техніко-криміналістичні дослідження документів.
1. Поняття документа в криміналістиці.
2. Слідчий огляд документів.
3. Способи зміни змісту документів і реквізитів та методи їх виявлення.
4. Дослідження відбитків печаток і штампів.
5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів.
1. Поняття документа в криміналістиці.
В широкому розумінні - це будь-який матеріальний об’єкт, на якому зафіксована в тій чи іншій формі певна інформація.
Предметом криміналістичного дослідження є письмові т амашинописні документи, на яких мовними засобами закріплені думки людини певні події та факти.
Об’єкти дослідження:
- Повністю підроблені документи (бланки).
- Документи, виконані на друкованих пристроях.
- Відбитки печаток і штампів.
- Частково підроблені документи.
- Документи, які обладнані засобами захисту від підробок.
Документи розрізняють:
І. За призначенням:
- Що засвідчують певні факти чи права.
- Що містять певну інформацію довідкового або іншого характеру.
ІІ. За джерелом походження:
- Офіційні - які походять від державних органів, установ чи підприємств.
- Приватні (не офійіні, походять від приватних осіб).
ІІІ. ЗА способо виготовлення:
- Рукописні.
- Друковані.
- Виготовлені друкарським або іншими типографічними способами.
IV. За походженням:
- Оригінали.
- Копії.
В ст. 83 КПК йдеться про документи не тільки як про письмові, але й будь які інші.
Отже, документ - це матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані відомості про які небудь яакти, що відбулися чи передбачувані.
Документи можуть бути письмовими, фото, кіно, відео, елекотонними.
Реквізити документа - це обов’язкові відомості, які повинні міститись в документі для визнання його дійсним.
Оглядаючи документ, слідчий повинен:
- Працювати в гумових перчатках.
- Дбайливо відноситися до документів.
- Документи поміщують, як правило, між двома прозорими поверхнями. Документи, на яких є вдавлений текст - виключення.
- Уникати дії сонячних променів.
- Також документи можна зберігати в окремих конвертах.
- Документ необхідно оглядати при хорошому освітленні.
- Застосовуються ультрафіолетові освітлювачі, але дія будь-яких променів має бути не тривалою, щоб не зіпсувати документ.
2. Слідчий огляд документів.
Існує декілька видів слідчого огляду, однм з яких є слідчих огляд документів - це слідча дія, яка полягає в їх вивченні та дослідженні з метою виявленняі фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів, у встановлені, засвідченні викладених в них обставин і фактів, що мають значення для справи.
Бланками називають акруші паперу з надрукованою типографським способом назвою і частково надрукованим текстом, призначені для складання документів за визначеною формою.
3. Способи зміни змісту документів і реквізитів та методи їх виявлення.
4. Дослідження відбитків печаток і штампів.
5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів.
Тема: Криміналістичне дослідження письма.
1. Поняття та ознаки почерку.
2. Підготовка до призначення судово-почеркознавчої експертизи.
3. Дослідження писемної мови.
4. Дослідження цифрового письма.
1. Поняття та ознаки почерку.
Судове почеркознавство - це один із видів ідентифікації людини. Його суть полягає в порівняльному дослідженні ознак письма, які відображаються в документів, виконавець, якого невідомий або визиває сумніви.
Сторони письма:
- Графічна. - це, перш за все, почерк (система вироблених рухів, яка використовується для зображення дітер, слів, цифр або знаків).
- Змістовна - охоплює зміст, стиль, манеру, лексику тощо.
Під почерком в криміналістиці розуміється індивідуальна і динамічно-стійка програма графічної техніки письма, в основііякої лежить хорово-хухательна ува виконання рукопису, яка реалізуєтьсяс за допомогою системи рухів.
Це є предметом дослідження графології. В останні роки розповсюдженим стало використання комп'ютерних технологій - рукописні тексти відходять на другий план.
Судове почеркознавство в криміналістиці визначається як система знань про закономірності почерку, прийоми його дослідження і метожи вирішення завдань судово почеркознавчою експертизою..
Отже, предметом судового почеркознавства є , перш за все, вивчення закономірномтей формування, функціонування і зміни функціонально-динамічного комплексу навиків, що лежать в основві почерку. Також до предмета відноситься вивчення закономірностей проявлення ознак - шляхом експертного дослідження почерку. А також розробка на основі виявлених закономірностей методів і методик вирішення завдань судово-почеркознавчої експертизи і використання їх під час експертних досд=ліджень - з метою ввстановлення фактів, що мають доказове значення.
Почерк ає навичнову природк, формується на основі умовно-рефлекторної діяльності.
Базові ознаки почерку:
- Індивідуальність.
- Стійкість.
В почерку виділяють загальні і окремі ідентифікаційні ознаки:
І. Загальні - ті, щощ характеризують рухові навички в цілому і виявляються протягом всього рукопису:
- Ступінь виробленості - характеризує загальний рівень розвитку письма (високий, середній, низький. Високовиробленому почерку відповідає високий темп написання, зв'язність літер тощо. Виробленість може бути змінена лише у бік зменшення).
- Конструктивної складності (за складністю почерк є простим, ускладненим або спрощеним.
- Переважні напрямки і форми рухів (правоокружний, лівоокружний, такий, що приводить, такий, що відводить, рухи округлі, рухи прямолінійні, рухи кутасті).
- Темп письма (швидкий, середній, повільний).
- Розмір (малий - розмір літер до 2 мм, середній - від 2-5 мм, великий - 5мм +).
- Прогін - співвідношення розміру літер до з'єднання, якщо з'єднання між літерами менше половини літери, то почерк є стислим, а якщо дорівнює, то почерк є середній, а якщо інтервал більше, ніж половина літери, тоо почерк є розігнаним (розмашестым)(. Друшим способом виззначення розмаху є порівнювання вистоти літер дло їх ширини).
- Нахил (лівонахільний, правонахильний, прямий, зі змішаним нахилом (безладний)).
- Зв'язність - залежить від кількості літер безперервно виконаних у словах (велика - суцільне написання 5-ти і більше літер, середня зв‘язність 3-5 літкр, мала зв’язність -2-3 літери, якщо ж букви взагалі не сполучаються між собою, то такий почерк називається незв'язним).
- Натиск.
ІІ. Окремі - відбивають особливості рухів у письмових знаках, їхніх елементах і штрихах, у сполученнях літер і цифр:
- Форма рухів при виконанні елементів літер.
- Напрямок рухів.
- Кількість рухів.
- Розташування точки початку рухів.
- Та інші.
Обєктами судово-почеркзнавчої експертизи є рукописні тексти - літерні і цифрові, підписи.
Під час цієї експертизи виконуються всі три групи криміналістичних зівдань:
- Ідентифікаційні - сспрямовані на встановлення тотожності конкретної особи по рукопису, підпису, або виконавця декілкох рукописів.
- Класифікаційні - з'ясування статі виконавця, його віку, з'яясування того, чи володіє особа навичками ліворучного письма або писььма якимось спеціальним шрифтом.
- Диагностичні дослідження - спрямовані на з'ясування осбавин (наприклад, про придатність короткого запису для ідентифікації виконавця), встановлення навмисної зміни свого почерку чи підпису, питання про імітацію почерку іншої особи, про написання рукописного тексту чи виконання підпсу у незвичних для виконавця зовнішніх умовах або в незвичному псизо-фізіологічному, фізичносму або нервовому стані в момент письма (це дуже важливо)..
2. Підготовка до призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Етапи:
- Попереднє дослідження об'ктів, що містять графічні елементи
- Добір і систематизація документів з літерними рукописними текстами, можливо, цифровими записами і пидписами - які потребують експертного дослждження.
- Визначення кола осіб - можливих виконавців текстів і підписів.
- Збирання документів з вільними зразками.
- Відібрання експерементальних зразків почерку аб опідписів.
- Виявлення і відібрання документів з умовно-вільними зразками.
- Збирання відомостей, що мають відношення до об'єкту майбутньої експертизи.
Підпис - це вироблений людиною особистий посвідчувальний знак.
У підписах розрізнають 3 вида транскрипції:
- Літерна.
- Умовна (штрихова) - складається лише (з якихось штрихів з розчерком або без розчерку).
- Змішана - складається з літер і штрихів (з розерком або без розчерку).
У структурі підпису, зазвичай, вирізняється:
- Монограма - ініціали.
- Середня частина.
- Розчірк.
Монограма і розчерк можуть бути, а можуть і не бути.
Для проведення експертизи достатньо зібрати 12-15, іноді більше зразків підпису (12-15 вільних і 25-30 експерементальних, краще - по одному підпису на аркуші).
Для експертизи почерку - 5-7 аркушів.
3. Дослідження писемної мови.
Вивчення мовних закономірностей у тексті анонімного документа з метою одержання крисіналістично значущої інформації про автор, його окремі особисті якості - займається судова ексспртиза писемної мови - авторознавча експертиза.
Існує можливість ідентфікації автора аб овизначення його особистих двних (про рідну мову, про місце формування мовних навичок, про стать, професію, загальний рівень освіти особи, яка написала текст).
Предмметом авторознавчої експертизи є здійснювати на осноаві спеціальних знангь дослідження експертом фактичних даних щодо особи (особистості) автора, що містяться в тексті анонімного документа й інших матеріалах справи.
Само поняття тексту є неоднозначним.
В криміналістичному аспекті поняття документу в тексті слід розрізняти:
- Основну інформацію - власне те, що повідомляється.
- Додаткову інформацію - про особливості і стан суб'єкта.
Об'єктом виступає анонім - автор тексту анонімног оповідомлення , особа яка виконала текст.
Безпосереднім об'єктом експертного дослідження є писемна мова автора, її формально-мовні і поняттєво знащузщі структури.
Вирізняють загальні й окремі ознаки:
Існують загаьльні ознаки формально-мовних навичок - вони відбивають ступін ьрозвитку. Лексико-фразеологічних, синтаксичних, стилістичних, орфографічних, пунктуаційних навиччок писемної мов, що визначаються і оцінюються за ступенем відповіждності або не віддповідності мовним нормам. (коли в 200 слів 55 помилок орфографічних або 35 пунктуаційних - нульовий рівень).
Також виділяють топографічні ознаки (особливості розміщення тексту на листку паперу, розмір абзацу, відстать до відступу).
4. Дослідження цифрового письма.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Тема: Обшук і виїмка.
1. Поняття та види обшуку.
2. Об'єкти пошукової діяльності.
3. Підготовка до обшуку.
4. Тактика обшуку.
5. Особливості виїмки.
6. Фіксація результатів обшуку та виїмки.
Літ.: Керівництво з розслідування злочинів.
1. Поняття та види обшуку.
Будь-яке розслідування здочинів передбачає проведення пошукових дій, які сприяють виявленню джерел доказової інформації.
Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Також метою обшуку може бути виявлення осіб, трупів, тварин, та речей, які вилучіні з цивільного обігу тощо. Обшук має примусовий характер.
Див. ст. 30 Конституції, ст, 183 КПК, ст 187 КПК.
Обшук - це слідча дія, змістом якої є примусове обстеженяня приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян - з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення по справі, а також виявлення розшукуваних осіб.
Всі обшуки можна класифікувати за видами:
- Залежно від виду злочину:
- Залежно від етапу розслідування.
- Залежно від принципу повторності.
- Пирнципу одночасності (розрізняють груповий і одночасний обшук).
- Залежно від характеру об'єктів обшуку.
- Характеру об'єктів пошуку (обшук приміщень - житлових, нежитлових, і дипломатичних представництв, обшук ділянок місцевості, обшук особи, обшук транспортних засобів, обшук комп'ютерних засобів).
- Залежно від обсягу обстеження об'єтів (оcновний і додатковий обшук).
Груповий обшук - це єдина слідча дія, яка передбачає проведення ціцлоко комплексу одночасних обшууків. Це - система однойменних слідчих дій в межах одного акту розслідування. Його називають тактичною операцією. Проведення групового обшуку має певну специфіку:
- Одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп.
- Існує декілька об'єктів обшуку.
- Існує єдність початку обшуку на всіх об'єктах.
- Запропоновано єдиний план проведення обшуку.
Обшук особи - це примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, речей. Обшук особи може проводитися лише особою тієї ж статі (поняті - теж).
Обшук транспортних засобів - передбачає обшук будь-яких транспортних засобів, що знаходяться у володіння особи.
До обшуку комп'.терних засобів обов'яязкове залучення спеціаліста.
2. Об'єкти пошукової діяльності.
Є поняття об'єкти обшуку і є поняття об'єкти пошуку.
Об'єкти пошуку - це те, що необхідно відшукати, виявити при обшуку, а також злочинець, що переховується, частини тіла, труп тощо.
Об'єкти обшуку - це те, де проводиться обшук (у відношенні чого здійснюється обстеження).
Особливим різновидом приммещень, відповідно до ст 182 КПК, є приміщення дипломатичних представництв. Об'єкт обшуку - див. ст. 184 КПК.
Об'єктами обшуку можуть бути:
- Певні приміщення.
- Інші місця.
3. Підготовка до обшуку.
Це - система заходів організаційного та прогностичного характеру.
Основними елементами підготовки є:
- Вивчення матеріалів кримінальної справи.
- Збір орієнтуючої інформації.
- Визнаяення кола учасників обшуку.
- Підготовка науково=технічних засобів.
- Планування обшуку.
4. Тактика обшуку.
5. Особливості виїмки.
6. Фіксація результатів обшуку та виїмки.
Тема: Вілтворення обстановки та обставин поддії.
1. Поняття і сутність слідчого експеременту.
2. Види слідчого експеременту, його учасники.
3. Підготовка та тактика проведення слідчого ксперементу.
4. Поняття перевірки і уточнення показань на місці.
5. Підготовка до проведення перевірки та уточнення показань на місці. Тактичні прийоми.
6. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події.
1. Поняття і сутність слідчого експеременту.
Слідчий експеремент є самостійною слідчою дією.
Сама назва *ексеремент* відчить проте, що сутністьйого полягає в проведенні дослідів - як для отримання нових доказів, так і для перевірки наявних.
Проведенння слідчого експеременту передбачає виконання ряду вимог:
- Проведення слідчого експеременту не повинно створювати небезпеку для життя та здоров’я його учасників.
- Експеремент не повинен заподіювати яку-небудь матераальну шкочи, а також створювати будь-які небезпечні наслідки.
- Ці дії не повинні принижувати честь і гідність громадян.
Характерні риси експеременту:
- При слідчому експеременті відбуваютьсяя дії, максисмально схожі з тими, які мадли місце в дійсності. Метою є наочна демонстарція можливості самої події.
- Досліди в рамках солідсого експеременту проходять в обстановці, максимально наближеній до тієї, в якій відбулася подія.
- Як і всякий йдосьтлід, слідчий екасперемент передбачає неоднаразове проведення дій, що перевіряються в данійі ситуації..
Зазначені ознаки дозволяють відрізняти слідчий експеремент від інших слідчих дій.
При слідчому експеременті досліджень не проводиться, але як частина судової еекспертизи судовий експеремент може бути.
Успішне виконання експеременту вимагає певної послідовності реаалізації наступних заходів:
- Слідчий (чи суд) повинен самостійно прийняти рішення про проведення експеременту.
- Визначити мету та способи проведення слічого експеременту.
- Вибір місця і часу проведення.
- Визначитись з кількістю учасників і роллю кожжного з них.
- Створення умов проведення слідсого експеременту.
- Практичне здійснення дослідних лій.
- Фіксація ходу і резуьстатів слідчого експеременту.
2. Види слідчого експеременту, його учасники.
З огляду на мету слідчи експеременти коасифікують на наступні види:
І. Встановлення можливості сприйняття:
- Слідчий експеремент на встановлення можливості бачити.
- На встановлення можливості чути.
ІІ. Можливість здійсннення певних дій в даниї умовах (взагалі або конкретною особою):
- Встановлення можливості вчинити певні дії в певний проміжок часу.
- Встановлення можливості вчинити певні дії в конкретнихумовах.
- Встановлення професійних (або спеціальних) наввичок особи (наприклад, здатність керування транспортним засобом, виготовлення підробних грошових знаків тощо).
ІІІ. Встановлення мложливості існування будь-якого факту за певни обставин:
IV. Встановлення мехвнізму злочинної події - в цілому.
Організатором цієї слідчої дії є слідчий або особа, що проводить дізнання, а також суд у процесі судового слідства.
Поряд із слідчим обов’язкова присутність понятих, але закон не вижначає чіткої їх кількості - залежно від особливостей. конкретного слідчого експеременту. Поняті не повинні брати актовиної участі у проведенні експеременту.
Обов’язкова присутність перекладача ,як учасника екксперементу - якщо особа стосовно, якої проводиться ексеперемент не володіє державною мовою.
Коли проводиться слідчий експеремент стосовно неповнолітньої особи, обов’язкова присутність представника.
Можлива присутність захисника, якщо він є доппущеним доля участі у справі.
За бажанням слідчого до проведення експеременту залучається спеціаліст та інші особи.
3. Підготовка та тактика проведення слідчого ксперементу.
Проведення слідчого експеременту поділяють на:
І. Підготовчі дії:
- До виїзду на місце - слідчий повинен вирішити коло завдань, за безпечити проведення слідчого експеременту. Перш за все необхідно визначити місце,час та умови його проведення.
- На місіці, де буде проводитися слідчий експеремент. Прибувши на місце, депланується провести слідчий експеремент, він повинен оглянути ту ділянку місцевості, де буде проводитися експеремент і реконструювати дію. Після того, як слідчий переконався у відповіждності обстановки, він вживає певних заходів для забезпечення безпеки учасників (заходи охорони). Також є важливим провести інструктахж всіх учасників експеременту (роз'яснити сутність експеремену, ті діїї, які кожен з учасників буде робити, роз'снити права та обов'язки та сповістити про нерозголошення). Потім кожжен з учасників повинен зайняти свлє місце.
Тактичні прийоми визначаються місцем та часом проведення дій.
Виділяють такі загальні тактичні прийоми:
- Проведення експеремента в тотожній чи максимально наближеній обстановці до тієї, в якій відбулася подія. Також необхідно дотримання принципу подібності - можуть бути конкретизовані практичні рекомендації (месце, ділянка, погодні умови, пора року
- Використання тих же приладів, механізмів, матеріалів, коли це має принципове знаяення.
- Дотримання тих же характеристик дії, які мали місце при її реалізації в процесі здлочину.
- Кількаразове проведення долідів - жждля того, щоб виключити випадкові результати.
4. Поняття перевірки і уточнення показань на місці.
Сутність цієї слідчої дії полягає в демонстрації особою, правдивість свідчень якої перевіряється певного місця, пов'язаного з пождією злочину, а також розповіді про вчинені на ньму дії.
Тут аналізується зазначене місце, співставляються дані, повідомлені особою з об'єктивною обстановкою на місці і відтворенні деякиїх дій.
На відміну від слідчого експеременту, перевірка показань на місці завжди відбувається на тому місці, де відбулася подія. Перевірка показань на місці є сходжою з допитом, але відрізняється тим, що тут ініціцатива виходить від особи, чиї свідчнення рперевіряються.
5. Підготовка до проведення перевірки та уточнення показань на місці. Тактичні прийоми.
Безпосередньо перед тим, як очоба виїзджає на місце події проводиться повередній її допит. Як правило - в кабінеті слідчого стосується місця, обстановки.
Перевірка покаань на місці, зазвиячай, проводиться в денний час.
Особа погоджується на участь у цій слідчий дії виключно добровілно.
6. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події.
Обов’язковим є відеозапис. Кожне призупинення відеокамери фіксується в протоколі і слідчий заявляє про це в камеру (наприклад, запис перервано о такій-то годині у звя‘зук з наступними обставинами).
Також можуть використовуватися плани і схеми місцевості.
Тема: Загальні положення криміналістичної методики.
1. Сутність методики розслідування злочинів.
2. Основи крииміналістично\ класифікації злочинів,
3. Криміналоістична харктеристика злочинів.
1. Сутність методики розслідування злочинів.
Кримніалістична методика -це система наукових положеньь і розроблюваних на її основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочигів. Методика рекомендує, як розслідувати той чи інший злочин і яку тактику обрати під час проведення розслідувань.
Поняття криміналістичної методики може розглядатися в 3-х аспектах:
- Як зозділ кримніалістики.
- Як методика розслудування певного виду (або різновиду) злочину.
- Як переломлення методики видової до конкретного злочину (у практичному аспекті).
Структура криміналістичної методики:
І. Загальні положення - охоплюють проблеми предмета кримніалістичнох методики, принципів формування її наукових рекомендацій, основ їх побудови і розробки, а також критеріїв ефективності використання.
ІІ. Окремі методики - туту важливе значення мають окрмі криміналістичні мметодики. Окрема сетодика розслідування - це система возаємозалежних і взаємообумовлених дій, завданням якої є розробка типових систем дійслідчого, що сприяють обранню оптимальної лінії поведінки в процесі розслідування певного виду злочину, і містить у собі типові комплеукси слідчих дійі оперативно-розшукових заходів, а також передбачає послідовність їх проведення.
Криміналістична методика має свої типові елементи - саме ці елементи і утворюють структуру методики:
- Криміналісьична характеристика злочинів даного виду.
- Обставини, що підлягають з'ясуванню по справі.
- Особливості виявлення ознак того або інгого виду злочиів.
- Дії в стадії порушення кримінальної справи.
- Початковий етап розслідування (тактика початкових слідчих дій, тактика оперативно розшукових заходів).
- Наступний етап розслідування (тактика наступних дій).
- Профілактичні дії слідчого.
2. Основи крииміналістичної класифікації злочинів,
Під криміналістичною класифікаціцєю злочинів розуміється їх систематизація за криміналістично значущими підтавами, що сприяє формуванню криміналічтичних арактеристик злочинів і розробці окремих криміналістичних методик.
Достатньо тривалий час в криміналістиці використовувалася кримінально-правова класифікація злочинів - розподіл їх на певні групи залежно від характеру і стцпеню суспільної небезпеки - на роди, групи злочинів, я які об'єднані одним розділом кримінального кодексу. Цей розподіл іноді не вряховує особливості, важливі з криміналістичної точки зору (деякі подібні з крииміналістичної точки зору злочини можуть бути розміщені в різних розділах кримінального кодексу).
Якщо за основу для групуввання прийняти склад злочину, то можнна говорити про насутпні класифікації:
І. Класифікаація злочинів стосовно суб'єкту:
- Злочини, що вчиняються одноосібно і грубою.
- Вперше і повторно.
- Особами, що знаходяться в особливому відношенні з безпосереднім оь'єктом посягання.
- Дорослими злочипнцями і неповнолітніми.
- Злочини, що вчиняються чоловіками і жінками.
ІІ. Класифікація злочинів стосовно об'єкту злочину.
ІІІ. За особою потрепілого.
IV. ЗА характером безпосереднього предмету посягання.
V. Класифікаація злочинів, пов’язана зі способом вчинення злочину.
VII. За місцем.
VIII. Залежно від способу вчинення злочину.
IX. За суб’єктивною стороною.
3. Криміналоістична харктеристика злочинів.
Криміналістична характеристика - це результат наукового аналізу та узагальнення типових ознак певного виду або роду злочинів.
Криміналістичнахарактиристика - це ситема відомостейй про криміналістично значущі оззнаки злочинів даного виду, що відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові та перевірці слідчих версій у розслідуванні злочинів.
Призначення криміналістичної характеристики- вона сприяє:
- Розробці окремих методик розслідування.
- Побудові типових програм і модлей розслцідування здлчинів.
- А також визначенню напрямку розслідування конкретного злочину.
Структура криміналістичної характеритики (основні елементи):
- Спосіб злочиину - це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Спосіб злочину складається зі способу приготуванн, сопосу вчиненя (свідчить про те, як яким способом особа здійснєю злочинне діяння), способу приховування (а саме: утаювання інформації, знищення інформації, маскування інформації або ї носіїв, фальсифікаціяя, а також еомбіновані способи приховування) слідів злочину (наявність всіх трьох способів одразу не обов’язкова).
- Місце та обстановка.
- Час вчинення злочину.
- Знаряддя і засоби.
- Предмет посягання.
- Особа потерпілого.
- Особа злочинця.
- Типові сліди злочину. Всі ці елементи є взаємозалежними один від одного.
___Пропущенв лекция___
Тема: Розслідування деяких видів вбивств.
1. Розслідування вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа.
2. Розслідування вбивств на замовлення.
3. Розслідування вбивств за відсутності трупа.
1. Розслідування вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа.
Цей вид вбивства можан поділити на насутпні групи:
І. Побутові вбивства.
ІІ. Сексуальні вбивства:
- Вбивства, які пов’язані із згволтуванням жертви.
- Сексуально-садистські вбивства.
ІІІ. Вбивства з метою трансплатнації людських органів або тканин.
IV. Ритуальні вбивства.
V. Вбивства з метою каанібалізму.
Кожна з груп має певні особливості щодо характеристики злочинців та потерпілих.
Взагалі існують два види умисного розчленування:
І. Дефензивне (захисне).
Має наступні цілі:
- Приховування місця і факту вбивства.
- Полегшення транспортуванян і прховування самого трупа.
- Воно, іноді, здійснюється з метою перешкоджання ідентифікаці\ особи загиблого.
ІІ. Офензивне (наступальне).
Має наступні цілі:
- Злочинець задовольняє свої сексуальні, садистські, некрофільні бажання та потреби в процесі, коли здійснює розчленування.
- Особливістю є те, що злочинець не вживає заходів щодо приховування тіла.
Ознаки офенсивного розчленування:
- Надзвичайно надмірне знівечення тіла.
- Специфічні надзвичайно недоцільні ознако надзвичайних дій з трупом.
- Іноді може мати місце розчленування на неймовірно дрібні частини тощо.
Розчленування може носити пожиттєвий або посмертний характер.
Криміналістична характеристика вбиввств з розчленуванням:
І, Способи приготування до вчинення: обрання жертви, обрання знарядь і засобів вбивства і розчленування, визначення часу і умов, іноді, підшукуються співучасники, обирається спосіб знайомства з жертваами.
ІІ. Способи розчленування.
За обсягом:
- Декапітація.
- Часткове розчленування (по суглобах - окремі частини тіла).
- Повне розчленування (на дрібні частини).
За формою:
- Проста форма розчленування (мета - полегшення транспортування і подальшого приховування, відбувається без знівечення тіла).
- Складна (мета - зробити неможливим або ускладними процес встановлення особи убитого).
- Розчленування з використанням транспортних засобів.
- Розчленування з використанням вибухових пристроїв і вибухових речовин.
Способми риховування розчленування є:
- Дії щодо приховування трупа.
- Знівечення трупа щляхом знищення особливих прикмет (родинок, татуювань, шрамів, шкіри з пальців тощо - аж до знищення трупа).
- Приховування знарядь і засобів вбивства (шляхом створення неправдивої інформації, неправдивого алібі, інсценування тощо).
Типові сліди злочину - сліди, що утворилися внаслідок застосування засобів розчленування - вони локалізуються на частинах трупа, прилеглій території).
Початковий етап розслідування залежить від типових ситцацій, які можуть виникнути. Виділяють сотири ситуації:
- Коли жертву вбивства не встановлено і відсутні відомості про особу вбивці
- Слідчий має в своєму розпорядженні дані про особу вбивці, але відсутня інформація про жертву цього злочину.
- Встановлено особу жертви, але відсутні дані щодо вбивці.
- Встановлено особу жертви і слідчий має в своєму розпорядженні досить повні дані про особу вбивці.
Слідчі дії:
- Огляд місця.
- Огляд частини тіла.
- Огляд трупа.
- Допит свідків.
- Проведення судово-медичної експертизи.
- Проводиться туалет трупа (реставрація голови трупа, якщо вона є).
- Якщо є можливість, проводиться дактилоскопіювання трупа.
. - Розсилка фотозніків в обласні відділи МВС.
- Відбувається співставлення фотознімка голови з фотоальбомами.
І. Особливості судово-медичної експертизи - перелік питань:
- Виявлені частини трупа налвжеть людині чи тварині.
- Характер розчленування (прижиттєвий чи посмертний).
- Чи є ознаки, що вказують на посмертне віддділення частин при анатомічному дослідженні в морзі або інших обставинах не кримінального характеру (впало дерево тощо).
- Час настання смерті.
- Можливі причини настання смерті.
- Іноді задаються запитання з ідентичністю представлених об’єктів (чи всі частини тіла були надані на проведення досліджень, чи належать всі частини одному трупу).
- При ускладненнях щодо встановлення особи трупа за морфологічними ознаками встає питання про ідентифікацію за молекулами ДНК.
- До якої рами належить дана особа.
- Які захворювання мала ця особа.
ІІ. Можуть призначатися й інші експертизи:
- Товарознавча (експертиза пакувального матеріалу, в якому був труп).
- Експертиза вузлів і петель.
ІІІ. Пред’явлення для впізнання:
- Проводиться туалет трупа.
- Фотографування.
- Вилучення зразків волосся і зміст з під ногтів.
- На особу складається впізнавальна картка трупа.
- Необхідно взяти проби трупної крові (для визначення її групи та інших властивостей).
IV. Допит свідків:
- Перш за все повинні бути допитаня саме ті особи ,які виявили цю частину тіла.
- Необхідно допитати в якості свідків тих осіб, які заявили про зникнення особи.
V. Обшук:
- Виявлення слідів.
- Виявлення інших частин тіла.
- Виявлення тканин.
- Виявлення пакувального оматеріалу.
2. Розслідування вбивств на замовлення.
Вбивством на замовлення є умисне позбавлення життя потерпілого, яке вчиняється особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Як вважають деякі науковці, таке вбивство відбувається за винагороду, але це дискусійне питання (наприклад, вбивство за наказом).
Ознаки вбивств на замовлення:
- Зухвалість злочину.
- Використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї.
- Викориистання вибухових пристроїв.
- Залишення знарядь злочину на місці його вчинення.
- Не ввживаються заходи щодо приховування трупа.
- Використання способу позбавлення життя конкретної особи відбувається достатньо відкрито.
- Способи вбивства можуть бути небезпечними для оточуючиїх.
- Наявність контрольного пострілу в голову.
Криміналістична характеристика:
І. Способи вчинення злочину:
- Відкриті.
- Приховані.
ІІ. Готування:
- Дії, які вчинює замовник (пошук виконавця).
- Дії, які вчинює виконавець (спозтереження, підшукування знарядь вбивства, розробка плану вбивства тощо).
ІІІ. Приховування:
- Труп залишається на місці.
- Однією з ознак вбивства на замовлення є факт залишення зброї на місці події.
- Зброя, яку використовують злочинці не має ідентифікаційних ознак (номеру).
IV. Місце вчинення злочину - більшість вбивств на замовлення відбувається там, де жертва мешкає.
V. Час вчинення злочину - як правило, ранковий чи вечірній час.
VI. Знаряддя вчинення злочину - шустовка, зброя з лазерними прицілами тощо (речі господарсько-побутового призначення застосовують вкрай рідко).
VII. Особа жертви:
- Особи, які займають керівні посади у бізнесі.
- Представники вищих органів державної влади і управлінняю
- Працівники правоохоронних та правозастосовчих органів.
- Лідери і члени злочинних угрупувань.
VIII. Особа злочинця - декілька осіб можуть бути причетними:
- Замовник+виконавець.
- Замовник+посередник+виконавець.
- Замовник+посередник+посередник+виконавець.
- Тощо.
Виконавців поділяють на дві групи:
А. Ділетанти - характеризуються низькою вартістю, але мають недоліки.
Б. Професіонали - більш технічно оснащені та досвідчені:
- Професіонали-одинаки.
- Професіонали-члени злочинних організацій.
3. Розслідування вбивств за відсутності трупа.
_Пропущена лекція_
Тема: Розслідування крадіжок, грабежів та розбоїв.
1. Криміналістична характеристика крадіжок.
2. Обставини, що підлягають з'ясуванню.
3. Особливості тактики провдення окремих слідчих дій при розслідуванні крадіжок.
4. Криміналістична характеристика грабіжів та розбоїв.
5. Початковийй етап розслідування.
1. Криміналістична характеристика крадіжок.
Розрізняють:
- Крадіжки з приміщень (магазинів, крамниць, косків, градеробів, готелів).
- Крадіжки матеріальних цінностей з цехів.
- Крадіжки з сільськогосподарських підприємств та підприємств комуально-господарських..
- Крадіжки з будевельних майданчиків.
- Крадіжки на залізничному транспорті.
- Морському
- Повітряному.
- Крадіжки щодо електричних мереж.
- Крадіжки кабельних ліній.
- Крадіжки ліфтів.
- Крадіжки особистих речей громадлян.
- Кишеьнкові крадіжки.
- Крідіжки транспортних засобів.
Елементи кримміналістичної характеристики:
- Осбвтновка (в якій готоється злочин, в якій він вчиняється), місіце і час.
- Предмет злочинного посягання.
- Спсоби вчинення крадіжок.
- Спосіб приховування.
- Типові сліди.
- Особа злочинця і особа потерпілого.
За характером зв'язку злочинних дій з місцем їх вчинення розрізняють:
- Коли місце заздалегідь обирається злочинцем. В даному випадку обрання місця є головним фактором в обранні способу вчинення.
- Коли місце пов'язано з предметом краждіжки (склади, будівельні майданчики, залізнчний транспорт).
- Коли місце реалізації злочинних дій заздалегідь не визначене (кишенькові крадіжки).
Предмет злочинного аосягання:
- Гроші.
- Вироби з коштовних металів.
- Антикваріат.
- Предмети релігійного культу.
- Імпортна техніка.
- ПК.
- Одяг.
- Взуття.
- Предмети господарсько-побутового прихначення (в тому числі, продукти харчювання).
- Трпнспортні засоби (як засіб пересування або з метою його реалізації по запчастинам).
- Вогнепальна зброя.
Визначення предмета сприяє встановленню осоиб злочинця.
Спосіб готування:
- Злочинці заздалегідь обирають місце (наприклад. за зовнішнім виглядом).
- Злочинець заздалегідь потрапляє на місце вчинення крадіжки.
- Можливе підшуування транспортног озасобу.
- Підшукування співучасникків.
- Спостереження за власником.
Спосіб вчинення - крадіжки вчиняються 3-ма групами способів:
І. Способи, які виключають застосування будь-яких теніччних засобів (безінструментальний метод).
ІІ. Коли вчиняються певні дії з застосуванням технічних засобів (використання *слона*, хімічних речовин тощо).
ІІІ. Способи вчинення крадіжок того майна, доступ до якого є вільним (пезперешкодне проникнення).
Спосіб приховування:
- Приховування слідіів крадіжки.
- Збут викраденого.
- Використання неправдивого алібі.
Типові сліди - механізм утворення цих слідів обумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою обстановкою:
- Рук.
- Ніг.
- Губ.
- Крові.
- Слюни.
- Губної помади.
- Наявність мікрочастинок одягу і взуття.
- Запохові (одоролргічні) сліди.
- Трасологічні сліди (розпилу тощо).
Особа злочинця - всіх злочинців можна поділити на 2-ві групи:
- Професійні злодії, для яких крадіжка є основним джерелом існування.
- Особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися.
- Крідіжки ,які вчиняютья наркоманами.
Більшість крадіжок вчиняється особами у віці 25 років, а крадіжки державного майна у більш зрілому віці: 35-50 років.
Деякі злочини вчиняються *за наводкою*, яка може бути, як прямою, так і опосередкованою.
Особа потерпілого - інформація про потерпілого та його (зокрема, віктимну) поведінку. Важливого значення нбувають відомості, які злочинець міг дізнатися про потерпілого.
2. Обставини, що підлягають з'ясуванню.
До них належать:
- Де, коли і прияких обставинах вчинено крадіжку, - Яке конкретно майно стано предметом злочинного посягання, його вартість, а також індивудуальні ознаки.
- Кому належить майно, яке його призначення.
- Яким способом вчинена крадіжка, які технічні засоби використовувались для таємного викрадення та тривалість перебування і конкретні дії злчинця на місці крадіжки.
- Та ін.
3. Особливості тактики провдення окремих слідчих дій при розслідуванні крадіжок.
Підставаи для порушення криінальної спарви є: - Заяви громадян чи поадових осіб.
- Заяви очевидців, які дізналис про крадіжку.
- Заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб.
- Затримання з краденим та ін. джерела.
При розслідуванні крадіжок виділяють 3 типові ситуації:
І. Коли факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами аб опо гарячих слідах.
Необхідно закріпити всі сліди злочину:
- Одразу ж проводиться особистий обшук.
- Огляд одягу
- Огляд речей, які були вилучені у затрианого.
- Обов'язково проводиться його допит.
Після виконання цих дій, слідчий може провести огляд місця поії (в тому чисі, проводиться огляд місця затримання підозрюваного). Закінчюється початковий єтап, в даній итуації, проведенням обшуку в місці проживання затриманого, а також пред'явлення до впізнання потерпвлому (або матеріально відповідальній особі) майна, яке було вилучено у підозрюваного. Іниді виникає необхідність у проведенні криміналістичних експертиз.
ІІ. Коли факт крадіжки встановлено, є відомості про злочинця або групу осіб, проте нікого не затримано. Тут визначальним чинником є час.
Необхідно:
- Одразу ж провести поквартирних обход - встановити начвність свідків.
- В СОГ повинен входити кінолог з собакою.
- сПрямувати зусилля на встановлення особливостей предмету крадіжки для того, щоб розпочати його розшук.
- Проводиться декілька операцій (наприклад, *операція: розшук злочинця*, *операція: затримання по горячих слідах* тощо).
- Іноді залучаються працівники ДАІ - для встановлення транспортного засобу.
ІІІ. Коил факт краджіки встановлено, але дані про суб'єкт злочину відсутні:
- В даній ситуаіцї всі зусиля повинні бути спрямовані на збір інформаціїстосовно особи злоичнця.
- Проводяться засідки в місцях можливої появи злочинця.
- Іноді, попереджаються пости ДАІ, працівники залізничних станцій.
- Для тогго, щоб встановити особу слід провести огляд.
- Також проводиться допит потерпілого - з метою встанволення хаарктеринх ознак викраденого майна.
4. Криміналістична характеристика грабіжів та розбоїв.
5. Початковийй етап розслідування.