4. Планування енергозабезпечення підприємства

Основна задача енергообслуговування – надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі втрат.

Загальну потребу в енергії ( ) можна визначити за наступною формулою (роз­рахунок проводиться в кВт-год.):

де – планова потреба в енергії на технологічні цілі, кВт-год.;

– витрати енергії на загальногосподарська потреби (опалення, вентиляцію, освітлення та ін.), кВт-год.;

– енергія, яка буде відпущена стороннім споживачам, кВт-год.;

– втрати енергії в мережах, кВт-год.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховується двома шляхами:

а) на планову програму;

б) за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується при масовому та багато­серійному виробництві; в цьому разі кількість необхідної електроенергії ви­значають так:

де Вп_об – потужність, яка використовується при обробці одного виробу, кВт;

Т_м – норма машинного часу на обробку одного виробу, год.;

– кількість виробів одного найменування, шт./рік;

К_ве – коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії.

Необхідна кількість електроенергії (П_еу) за потужністю встановленого устатку­вання розраховується так:

де Вп_у – загальна потужність встановленого устаткування, кВт.;

– фонд часу роботи цеху, год./рік;

К₁, К₂, К₃,К₄ – відповідно коефіцієнт використання устаткування по потужності, кое­фіцієнт використання устаткування по часу, коефіцієнт машинного часу (відношення ма­шинного часу до штучно-калькуляційного), коефіцієнт врахування втрат енергії в мережах.

Потреба в електроенергії на освітлення визначається в залежності від площі приміщення, норми і кількості годин освітлення. На цій основі встановлюється необ­хідна кількість освітлювальних приладів відповідної потужності. Кількість електрич­ної енергії, яка іде на освітлення, визначається за формулою:

де S – виробнича площа цеху, дільниці, м²;

Т_осв – тривалість роботи цеху з освітленням, год./рік;

Вп_осв – питома потужність освітлюваних точок (25 Вт/м²);

К_вт – коефіцієнт втрат в електричних мережах.

Витрати електроенергії на вентиляцію визначаються виходячи з потужності вентиляційних установок і кількості годин їх роботи за плановий період.

Планування діяльності енергетичних цехів здійснюють планово-економічне бюро відділу головного енергетика та економісти цехів.

Основними розділами плану є:

- виробнича програма;

- чисельність та заробітна плата;

- собівартість.

Виробнича програма енергетичного цеху складається в натуральному та вартісно­му виразі.

При визначенні загальної суми витрат енергетичного цеху складається кошторис на виробництво (на кожний вид робіт - окремий кошторис). Собівартість послуг на продукцію енергетичних цехів (дільниць) для внутрішньо цехових потреб визначається за прямими витратами, а для внутрішньозаводських потреб - із урахуванням непря­мих витрат. До кошторису витрат енергетичних цехів поряд із витратами на власне виробництво вносять витрати на придбання енергії аналогічного виду, а також витрати на її переробку.

Витрати на утримання та експлуатацію загальнозаводських мереж вносять до собі­вартості відповідного виду енергії.

Робітники енергетичного цеху поділяються на експлуатаційників та ремонтників, їх чисельність, в основному, визначається за нормативами обслуговування.