2. Оперативно-господарські санкції, їх застосування.

Варто зауважити, що господарсько-правова відповідальність ширша, різноманітніша за майнову (матеріальну) відповідальність, що вона ніяким чином не обмежується лише сплатою таких традиційних санкцій, як відшкодування збитків, неустойка (штраф, пеня), а передбачає застосування до правопорушників також третього виду (форми) господарсько-правової відповідальності - оперативно-господарських санкцій.

Господарський кодекс України вирішив науково-правову суперечку про правову природу оперативно-господарських санкцій, закріпивши їх серед мір господарсько-правової відповідальності, зміцнивши тим самим правові засади застосування таких.

Інакше кажучи, ГК України на законодавчому рівні визнав існуюче де-факто становище, коли такі санкції застосовуються самими суб'єктами господарювання один до одного при відсутності прямого державного втручання та існують у вигляді закріпленого державою права управненої особи на позбавлення правопорушника певних благ у встановлених законом випадках та порядку (О. Подцерковний).

Ч. 1 ст. 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку (тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів і без згоди іншої сторони зобов'язання). Але, як зазначено в ч. 2 ст. 235 ГК України, до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Вказане є першою і головною особливістю застосування оперативно-господарських санкцій.

Другою особливістю є те, що оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (ч. 3 ст. 235 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 236 ГК України сторони можуть передбачити у господарських договорах використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною із звільненням її від відповідальності за це у разі порушення зобов'язання другою стороною. Це може бути:

а) відмова від оплати за зобов'язанням, що виконане неналежним чином або достроково виконане боржником без згоди другої сторони;

б) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язаннями (списання з рахунка боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо);

3. встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4. відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлених у ч. 1 ст. 236 ГК України, не є вичерпним.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування названих санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Оперативно-господарські санкції застосовуються у позасудовому порядку і без попереднього пряд'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

У разі незгоди із застосуванням названих санкцій зацікавлена сторона може звернутися до суду із заявою про скасування відповідної санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Як зазначено в ч. 3 ст. 237 ГК України, оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій. В. Л. Ортинський зазначає, що оперативно-господарським санкціям притаманні такі ознаки:

- застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;

- застосовуються на розсуд кредитора;

- передбачаються законом або договором;

- мета застосування – захист інтересів кредитора;

- виражаються переважно у заходах організаційного характеру;

- юридичні підстави застосування – договір; фактичні підстави – невиконання (неналежне виконання договірних зобов’язань).

В. Чернадчук та Т. Чернадчук зазначають, що оперативно-господарським санкціям притаманні такі особливості:

1) правоохоронний характер оперативно-господарських санкцій, який проявляється в тому, що вони застосовуються управненою особою у разі, якщо зобов’язана сторона не виконує своїх зобов’язань у строк, який визначено укладеним господарським договором. На відміну від штрафних санкцій та відшкодування збитків, вони мають попереджувальне значення, і їх застосування управненою особою дає можливість усунути виникнення для неї в майбутньому можливих збитків;

2) мають характер односторонньої дії управненої особи. Санкції застосовуються до зобов’язаної особи безпосередньо управненою особою, застосування їх є правом цієї особи, і вона здійснює це право без звернення до юрисдикційного органу;

3) гарантійний характер застосування. По-перше, це різноманітний та індивідуальний характер засобів оперативного впливу, що визначається специфікою врегульованих відносин. По-друге, з метою забезпечення їх правомірного застосування управненою особою закон дає право зобов’язаній особі у випадку необґрунтованого їх застосування оскаржити правильність їх застосування у судовому порядку;

4) застосування цих санкцій управненою особою спричиняє настання невигідних наслідків для зобов’язаної особи. Проте слід зауважити, що застосування цих санкцій при відповідному правильному на них реагуванні з боку зобов’язаної особи може і не спричиняти для неї негативних наслідків або суттєво зменшити їх розмір;

5) особливе призначення. Хоч ці санкції і пов’язані із невигідними майновими наслідками для зобов’язаної особи, але вони не пов’язані із відновленням майнового стану управненої особи, а тому відшкодування (хоча б часткове) збитків не є їх функцією, тобто оперативно-господарські санкції хоч і зачіпають майнову сферу зобов’язаної сторони, але не надають ніяких значних компенсаційних благ управненій особи, права якої порушено.