9.2. Основні категорії моралі

Як і в будь-якій системі знань у моралі мають місце категорії – теоретичні поняття, що відображають у своєму змісті моральні цінності, закріплені в суспільстві, і становлять свого роду призму, крізь яку людина оцінює вчинки інших людей. Крім того, за допомогою цих понять моральної свідомості суспільство здійснює регулювання (моральної) поведінки членів соціуму. Серед основних категорій можна назвати «добро» і «зло», «обов’язок», «честь і совість», «щастя», «сенс життя» та ін.

Слід розглянути деякі з них.

Категорії «добро» і «зло». Прийнято називати ці дві категорії центральними, оскільки саме вони беруть участь в оцінці діяльності індивіда. Добро – найбільш загальне поняття моралі, що об'єднує всю сукупність позитивних норм і вимог моралі, це свого роду ідеальна моральна мета поведінки. Зло – узагальнений вираз уявлень про аморальність, це родове поняття всіх морально негативних явищ (таких, як жорстокість, підлість і т. д.). Людина постійно здійснює моральний вибір між добром і злом, однак ці дві категорії, будучи протилежними, все ж таки знаходяться в певному співвідношенні між собою. Так, етика гедонізму стверджує, що добро – це те, що приносить задоволення або веде до нього, це те, що приємно. Лише насолода, задоволення, радість – добро; горе, незадоволення – зло. Етика утилітаризму стверджує, що добро – те, що корисно індивіду, а зло – те, що шкідливо. Однак не завжди людина робить те, що корисно для неї, бо вона часто наслідує такого життєвому правила: «Знаючи краще, дотримуюся гіршого» (римський поет Овідій). Релятивістська етика стверджує, що різниця між добром і злом не закладена в природі, а існує тільки в думках людей, отже кількість рівноцінних моральних суджень залежить від кількості людей, що міркують про природу добра і зла.

Категорія «обов’язок». Через дану категорію розкривається відносини людини і суспільства. Обов’язок – моральні зобов'язання перед соціумом, носієм і реалізатором яких є людина. Ця категорія пов'язана з поняттями самосвідомості, відповідальності і т. д.

Категорія «честь» знаходиться у зв'язку з конкретним суспільним становищем індивіда і його соціальною та гендерною роллю. Зміст цієї категорії розкривається у вимогах до способу життя, вчинків і поведінки людини, інструментом реалізації цієї категорії є вимоги суспільної моралі. За А. Шопенгауэром, совість – це внутрішня честь, а честь – це внутрішня совість.

Категорія «совість» характеризує здатність особи здійснювати моральний самоконтроль за власною поведінкою, це особистісний регулятор думок, почуттів і вчинків відповідно до діючих моральних норм. Через цю категорію відбуваються формування моральних завдань і власний контроль за їх виконанням.

«Щастя» і «сенс життя» – взаємозалежні філософські категорії. Щастя виражається через моральну задоволеність індивіда умовами свого буття, відчуття повноти й осмислення життя – це і благополуччя, і здоров'я, і ступінь свободи і впевненості людини в корисності свого існування на землі. Поняття «щастя» часто пов'язується з сенсом життя, який, у свою чергу, можна визначити як об'єктивну незалежну від бажання людини значущість її життя, яка має місце незалежно від бажання (чи небажання) людини.