- •1. Філософія як універсальний тип знань
- •1.1. Філософія як теоретичне ядро світоглядного знання
- •1.2. Сутність, структура та історичні типи світогляду
- •1.3. Предмет, структура та основні функції філософії
- •Філософські проблеми, варіанти їх вирішення та філософські дисципліни
- •1.4. Історія філософії: періодизація та основні ознаки діалогу концепцій на різних етапах розвитку духовної культури, цивілізації суспільства
- •Порівняльний аналіз методології та логічної схеми французького енциклопедизму й німецької класичної філософії
- •Основні поняття та терміни
- •2. Філософія буття (метафізика та онтологія)
- •2.1. Метафізика та онтологія як концепції буття
- •Типологія метафізики за е. Берті
- •Типологія метафізики за е. Жильсоном
- •Як? Чому? буття
- •Визначення поняття буття
- •Два типи розуміння буття
- •2.3. Проблеми буття в історико-філософському визначенні
- •Ф орми буття
- •Основні види буття
- •Суще Ціль Першопричина
- •Д остовірність Прозорість Адекватність Мислення
- •Структура буття за Платоном
- •Онтологія м. Гартмана
- •(Індивідуально-конкретне)
- •Закони буття
- •Концептуалізація онтології в історії європейської філософії
- •2.4. Основні складові буття
- •Основні складові буття
- •Основні концепції простору – часу
- •Філософські уявлення про Дух
- •Філософські, релігійні та наукові концепції основ Бутя
- •2.5. Онтологічна будова світу за сучасною наукою
- •Два методологічних підходи розгляду онтології Світу
- •Основні поняття та терміни
- •3. Природа та сутність людини як філософська проблема (філософська антропологія)
- •3.1. Специфіка філософського розгляду проблеми людини
- •3.2. Біосоціальна природа людини
- •3.3. Природа та сутність людини
- •3.4. Індивід, індивідуальність, особистість
- •3.5. Людина та практика
- •Основні поняття та терміни
- •4. Філософія свідомості
- •4.1. Основні філософські концепції походження свідомості
- •Концепції свідомості
- •Детермінація свідомості
- •4.2. Свідомість і самосвідомість
- •4.3. Проблема несвідомого
- •Структура людської психіки за з. Фрейдом
- •4.4. Проблеми свідомості в сучасній філософії
- •Дуалізм природного/штучного
- •Основні поняття та терміни
- •5. Пізнання як предмет філософського аналізу (гносеологія та епістемологія)
- •5.1. Психофізична проблема та теорія пізнання
- •5.2. Основні підходи, принципи та концепції сучасної гносеології
- •5.4. Наука та наукове знання. Основні положення сучасної епістемології
- •Факти г іпотеза
- •5.5. Наука як основа буття сучасної (техногенної) цивілізації
- •Основні поняття та терміни
- •6. Діалектика ─ всезагальна теорія розвитку
- •6.1. Діалектика як вчення про всезагальний розвиток
- •6.2. Основні принципи діалектики
- •6.3. Закони діалектики
- •6.4. Співвідношення категорій діалектики
- •Основні поняття та терміни
- •7. Філософія суспільства
- •7.1. Філософський аналіз суспільства
- •7.2. Соціальна структура суспільства
- •7.3. Основні сфери суспільного життя
- •Основні філософські концепції розуміння суспільства
- •Основні поняття та терміни
- •8. Філософія економіки
- •8.1. Економіка як предмет вивчення філософії
- •8.2. Технологічні, наукові, фінансові та соціальні засади економічного життя у філософії економіки
- •8.3. Економічна культура. Моральні аспекти економічної діяльності
- •Основні поняття та терміни
- •9. Філософія моралі
- •9.1. Концептуальні підходи до вивчення моралі
- •9.2. Основні категорії моралі
- •9.3. Етичні вчення та їх ґенеза
- •9.4. Мораль і моральність як форми суспільної свідомості
- •Основні поняття та терміни
- •10. Філософія релігії
- •10.1. Предметне поле філософії релігії
- •10.2. Ґенеза релігієзнавства
- •10.3. Філософія та релігія
- •10.4. Релігія в сучасному світі
- •Основні поняття та терміни
- •11. Філософія культури
- •11.1. Історичний вимір становлення філософії культури
- •11.2. Теоретичні концепти філософії культури
- •11.3. Культура як специфічна соціальна реальність
- •Основні поняття та терміни
- •12. Філософія цивілізації
- •12.1. Особливості та протиріччя сучасної світової
- •12.2. Інформаційне суспільство
- •12.3. Походження та основні типи глобальних проблем
- •Основні поняття та терміни
- •Контрольні запитання
- •Використана література
6.2. Основні принципи діалектики
Принципи діалектики – це найбільш загальні ідеї, які виражають концептуальні основи діалектики. Узгоджуючись між собою, вони дозволяють логічно несуперечливо описати розвиток та визначити головний напрям і стратегію наукового дослідження.
Принцип розвитку (історизму) – це вихідна ідея, з усвідомлення якої почалася розробка діалектики. Прийняття даної ідеї дозволяє уявити світ у постійному русі, побачити, що він знаходиться в розвитку, тобто зазнає якісних змін різної (прогресивної чи регресивної) спрямованості.
Принцип історизму вимагає розглядати об'єкт дослідження у процесі його закономірного розвитку, виникнення і зміни, у взаємному зв'язку з іншими об'єктами. Будь-яку подію потрібно проектувати на умови, які її породили. Принцип історизму дозволяє не тільки правильно зрозуміти історію становлення того чи іншого явища, а й виявити тенденцію його майбутнього розвитку.
Кожне положення науки також необхідно брати не абстрактно, а в зв'язку з розвитком всієї сукупності знань на тому чи іншому історичному етапі.
Принцип загального зв'язку та взаємодії вимагає всебічного розгляду досліджуваних об'єктів. Він займає ключове місце в діалектиці, на його основі відбувається пояснення внутрішнього джерела розвитку і зовнішнього загального охоплення розвитком матеріального та духовного життя.
Ф. Енгельс не випадково визначав діалектику саме як науку про зв'язки. Завдяки різноманітним зв'язкам предмети взаємодіють між собою і тим самим перебувають у зміні й розвитку. Зв'язки можуть бути: зовнішні та внутрішні; безпосередні та опосередковані; генетичні та функціональні; просторові та часові; випадкові та закономірні.
Загальний зв'язок означає цілісність навколишнього світу, його внутрішню єдність, взаємопов'язаність, взаємозалежність усіх його компонентів – предметів, явищ, процесів.
Із взаємодії об'єктів та їх елементів утворюється джерело розвитку – протиріччя.
Принцип протиріччя є одним із найважливіших принципів діалектичного методу. Він вказує на основне та кінцеве джерело розвитку: на те, що він здійснюється шляхом роздвоєння єдиного на взаємовиключні сторони, взаємини яких, з одного боку, характеризують об'єкт як щось ціле, а з іншого – складають внутрішній імпульс його зміни, перетворення в нову якість.
Діалектичне протиріччя – це взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, які перебувають у внутрішній єдності та взаємопроникненні, виступаючи джерелом розвитку.
Принцип протиріччя формує гнучкість мислення, антидогматизм, здатність адекватно оцінювати, чи змінюються відносини між взаємопов'язаними сторонами, гальмувати або прискорювати здійснення того чи іншого процесу, виявляючи сприятливі або несприятливі тенденції його розвитку.
Принцип системності означає, що численні зв'язки в навколишньому світі існують не хаотично, а впорядковано. Дані зв'язки утворюють цілісну систему, в якій вони розташовуються в ієрархічному порядку. Завдяки цьому навколишній світ має внутрішню доцільність.
Система – це цілісна сукупність елементів, які настільки тісно пов'язані один із одним, що виступають відносно навколишніх умов і інших систем як єдине ціле. Будь-яка система є щось ціле, що становить єдність частин. У складній системі самі елементи розглядаються як системи. Структура – це спосіб взаємозв'язку між елементами системи.
Принцип системності вимагає вивчати об'єкт, по-перше, у його співвідношенні з зовнішнім оточенням і, по-друге, шляхом внутрішнього розчленування з виділенням його структури.
З принципу загального зв'язку випливає принцип причинності (каузальності). Явища, процеси навколишнього світу чимось обумовлені, тобто мають або зовнішню, або внутрішню причину, і одночасно є причиною іншого явища або процесу. Причина породжує наслідок, а зв'язки в цілому називаються причинно-наслідковими.
Суміщення принципів причинності та системності дає можливість більш глибокого розуміння розвитку, формуючи принцип детермінізму. Він передбачає, що реальні природні, суспільні та психічні явища детерміновані, тобто виникають, розвиваються й знищуються закономірно. Діалектичний детермінізм визнає різні форми обумовленості: це не тільки генетичний причинний зв'язок, але й різні корелятивні зв'язки. Кореляція (або зв'язок відповідності) часто проявляється в різних видах функціональної залежності й становить основу системних відносин.
Принцип детермінізму стверджує можливість пізнання та передбачення усіх явищ і процесів, у тому числі тих, що мають вірогідну природу. Сукупність вищенаведених принципів, взаємопов'язаних між собою, дає можливість пояснити розвиток з єдиних позицій. Складаючи базис діалектики, принципи роблять її світоглядною системою. Цей ідейний фундамент є умовою існування інших елементів діалектики (законів, категорій, методів).
