6.2. Основні принципи діалектики

Принципи діалектики – це найбільш загальні ідеї, які виражають концептуальні основи діалектики. Узгоджуючись між собою, вони дозволяють логічно несуперечливо описати розвиток та визначити головний напрям і стратегію наукового дослідження.

Принцип розвитку (історизму) – це вихідна ідея, з усвідомлення якої почалася розробка діалектики. Прийняття даної ідеї дозволяє уявити світ у постійному русі, побачити, що він знаходиться в розвитку, тобто зазнає якісних змін різної (прогресивної чи регресивної) спрямованості.

Принцип історизму вимагає розглядати об'єкт дослідження у процесі його закономірного розвитку, виникнення і зміни, у взаємному зв'язку з іншими об'єктами. Будь-яку подію потрібно проектувати на умови, які її породили. Принцип історизму дозволяє не тільки правильно зрозуміти історію становлення того чи іншого явища, а й виявити тенденцію його майбутнього розвитку.

Кожне положення науки також необхідно брати не абстрактно, а в зв'язку з розвитком всієї сукупності знань на тому чи іншому історичному етапі.

Принцип загального зв'язку та взаємодії вимагає всебічного розгляду досліджуваних об'єктів. Він займає ключове місце в діалектиці, на його основі відбувається пояснення внутрішнього джерела розвитку і зовнішнього загального охоплення розвитком матеріального та духовного життя.

Ф. Енгельс не випадково визначав діалектику саме як науку про зв'язки. Завдяки різноманітним зв'язкам предмети взаємодіють між собою і тим самим перебувають у зміні й розвитку. Зв'язки можуть бути: зовнішні та внутрішні; безпосередні та опосередковані; генетичні та функціональні; просторові та часові; випадкові та закономірні.

Загальний зв'язок означає цілісність навколишнього світу, його внутрішню єдність, взаємопов'язаність, взаємозалежність усіх його компонентів – предметів, явищ, процесів.

Із взаємодії об'єктів та їх елементів утворюється джерело розвитку – протиріччя.

Принцип протиріччя є одним із найважливіших принципів діалектичного методу. Він вказує на основне та кінцеве джерело розвитку: на те, що він здійснюється шляхом роздвоєння єдиного на взаємовиключні сторони, взаємини яких, з одного боку, характеризують об'єкт як щось ціле, а з іншого – складають внутрішній імпульс його зміни, перетворення в нову якість.

Діалектичне протиріччя – це взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, які перебувають у внутрішній єдності та взаємопроникненні, виступаючи джерелом розвитку.

Принцип протиріччя формує гнучкість мислення, антидогматизм, здатність адекватно оцінювати, чи змінюються відносини між взаємопов'язаними сторонами, гальмувати або прискорювати здійснення того чи іншого процесу, виявляючи сприятливі або несприятливі тенденції його розвитку.

Принцип системності означає, що численні зв'язки в навколишньому світі існують не хаотично, а впорядковано. Дані зв'язки утворюють цілісну систему, в якій вони розташовуються в ієрархічному порядку. Завдяки цьому навколишній світ має внутрішню доцільність.

Система – це цілісна сукупність елементів, які настільки тісно пов'язані один із одним, що виступають відносно навколишніх умов і інших систем як єдине ціле. Будь-яка система є щось ціле, що становить єдність частин. У складній системі самі елементи розглядаються як системи. Структура – це спосіб взаємозв'язку між елементами системи.

Принцип системності вимагає вивчати об'єкт, по-перше, у його співвідношенні з зовнішнім оточенням і, по-друге, шляхом внутрішнього розчленування з виділенням його структури.

З принципу загального зв'язку випливає принцип причинності (каузальності). Явища, процеси навколишнього світу чимось обумовлені, тобто мають або зовнішню, або внутрішню причину, і одночасно є причиною іншого явища або процесу. Причина породжує наслідок, а зв'язки в цілому називаються причинно-наслідковими.

Суміщення принципів причинності та системності дає можливість більш глибокого розуміння розвитку, формуючи принцип детермінізму. Він передбачає, що реальні природні, суспільні та психічні явища детерміновані, тобто виникають, розвиваються й знищуються закономірно. Діалектичний детермінізм визнає різні форми обумовленості: це не тільки генетичний причинний зв'язок, але й різні корелятивні зв'язки. Кореляція (або зв'язок відповідності) часто проявляється в різних видах функціональної залежності й становить основу системних відносин.

Принцип детермінізму стверджує можливість пізнання та передбачення усіх явищ і процесів, у тому числі тих, що мають вірогідну природу. Сукупність вищенаведених принципів, взаємопов'язаних між собою, дає можливість пояснити розвиток з єдиних позицій. Складаючи базис діалектики, принципи роблять її світоглядною системою. Цей ідейний фундамент є умовою існування інших елементів діалектики (законів, категорій, методів).