Структура людської психіки за з. Фрейдом

Рис. 4.6. Структура людської психіки за З. Фрейдом

4.4. Проблеми свідомості в сучасній філософії

І. Психофізична проблема: яким чином співвідносяться фізичне та психічне (табл. 4.3)?

Таблиця 4.3

Співвідношення психічного та фізичного

Емерджентизм	Панпсихізм
Ментальні властивості є супервентними* тількі по відношенню до складних макрофізичних властивостей, які виникають на певному достатньо високому (біологічному) рівні розвитку форм руху матерії	Ментальні властивості є необхідним атрибутом найелементарніших фундаментальних фізичних подій

Примітка*: Властивості В є супервентними відносно подій А тоді, коли властивості В завжди супроводжують події А, але не пов’язані з ними наочним каузальним детермінізмом.

ІІ. Проблема походження (або генези) свідомості: а) на якому філогенетичному рівні еволюції живих істот виникає свідомість; б) якими повинні бути умови складності системи, аби вона могла мати свідомість (табл. 4.4)?

ІІІ. Чи існує онтологічна різниця між природним та штучним інтелектом?

Таблиця 4.4

Дуалізм природного/штучного

Механізм	Менталізм
Людське мислення може бути формалізовано і штучно відтворене на небіологічній основі.	Людське мислення не може бути представлено алгоритмом.

IV. Проблема онтології чуттєвих даних (кволій): чи є тотожними фізичні властивості і події психічним властивостям і подіям? Приклад: «червоність» – це об’єктивна властивість об’єкта чи психологічне відчуття?

V. Проблема психічної причинності: а) чи існують психічні події самі по собі, як самостійні, котрі не можуть бути редуковані до подій фізичних; б) чи можуть одні психічні події бути причиною інших психічних подій; в) чи можуть психічні події бути причиною подій фізичних; г) чи тотожні психічні та фізичні події?

VI. Проблема тотожності особистості та єдності свідомості: у чому полягає онтологія нашого «Я» (табл. 4.5)?

Таблиця 4.5

Онтологія «Я»

Субстанціалізм	Віртуалізм
Наше «Я» є реальною простою, неподільною, незмінною субстанцією	Наше «Я» – лише умовна назва єдності, структурованості, скорегованості та центрованості наших думок, відчуттів, уявлень

VII. Проблема ментального змісту: який зміст можна приписати ментальним станам – внутрішній (обмежений) чи зовнішній (необмежений) (табл. 4.6)?

Таблиця 4.6

Ментальний зміст

Непрямий реалізм	Прямий реалізм
Ми не маємо прямого доступу до реальності, тому, що вона опосередкована чуттєвими даними, феноменами чи кволіями	Об’єкти зовнішнього світу сприймаються безпосередньо. Свідомість сприймає не якості речей, не феномени, а самі речі як даність

Екстерналізм – найбільш сучасна та концептуально насичена теорія свідомості (Е. Холт, Р. Брукс, А. Уайтхед, Т. Бюрге, Ф. Дретске, Т. Хондріх, Р. Манцотті, М. Мамардашвілі, Х. Патнем) [123]:

1. Свідомість – є результатом процесів, котрі протікають не лише у мозку, а й ззовні («ніщо не може уявляти річ, окрім самої речі» Е. Холт).

2. Зовнішній світ конституює ментальні феномени.

3. Існує інтенціональне відношення між нашими думками і зовнішнім станом справ – між поняттями та об’єктами.

4. Семантичний зміст конституюється зовнішнім чином соціальними, культурними та лінгвістичними взаємодіями.

5. Існує об’єктивна «сфера свідомості», яка виявляє себе у «машинах розуміння» (культурі, людині…). Акт зрозуміння є корелятом між об’єктивним станом справ та конкретним носієм свідомості (М. Мамардашвілі).

6. Можна відкинути дихотомію світ/сприйняття, бо те, що ми вважаємо об’єктами та їх феноменальними репрезентаціями, насправді лише дві неповні перспективи одного фізичного процесу (Р. Манцотті).

7. Висунута концепція розгорнутого в зовнішність розуму (Е. Кларк, Д. Чалмерс, Д. Деннет).