Концепції свідомості

Концепція	Основна ідея	Представники
Ідеалізм	Свідомість – існує споконвічно і передує виникненню матерії, та людини	Платон, Аристотель, Бл. Августин, Т. Аквінський, Г. Гегель та ін.
Матеріалізм	Свідомість – властивість високоорганізованої матерії; епіфеномен мозку (його емерджентна якість).	Л. Фойєрбах, К. Маркс, Ф. Енгельс, О. Конт, Д. Деннет, Р. Докінз та ін.
Космізм	Свідомість – іманентна властивість Всесвіту, космічний феномен, котрий виявляє себе у різних формах і проявах. Еволюціонує разом із Всесвітом	Теософія (О. Блаватська, М. Реріх), К. Ціолковський та ін.

«Свідомість – біологічна властивість мозку людини та деяких тварин. Вона причинно зумовлена нейробіологічними процесами, і є частиною природного біологічного порядку як і будь-які інші властивості на кшталт фотосинтезу, травлення чи поділу клітини». (Дж. Сьорл) [138, с. 54]

Основні детермінанти свідомості (рис.4.1. рис. 4.2.).

О собистість

Суспільство Світ

Рис. 4.1. Свідомість

У рамках матеріалістичної філософської традиції головною характеристикою свідомості визнається властивість відображення: вплив одного явища на інше; при цьому відтворюються ті чи інші риси зовнішності, функцій або структури першого у другому, трансформовані середовищем, у якому відбувається взаємодія.

Форми відображення:

1-й рівень: механістичне (процеси та результати переміщень, тиску та деформацій); фізичні (процеси та результати теплових, звукових, магнітних та інших впливів);

2-й рівень: біологічні (подразнення, умовні та безумовні рефлекси тварин, інстинкти, сприйняття, відчуття);

3-й рівень: соціальна (чуттєве пізнання людини (сприйняття, відчуття, уява), раціональне пізнання (поняття, судження, умовивід); поділ на суб’єкт і об’єкт.

Але людина не тільки відображає оточуючий світ, а й цілеспрямовано його трансформує; ми не просто дещо знаємо, але й знаємо, що ми знаємо; свідомість людини вносить у світ те, чого у ньому не існує (абстракції, принципи тощо…).

Феномен свідомості є предметом філософського та наукового аналізу. Проте саме можливість розуміння її природи, як ми побачимо далі, є проблематичною. Існують опозиційні погляди на свідомість, хоча не викликає сумніву, що в природному світі вона притаманна лише людині. Якщо психіка – це здатність живої істоти чуттєво сприймати світ та реагувати на нього емоційно, то свідомість – це нова якість психічної діяльності, яка дає можливість відображати дійсність у формах культури, тобто в штучних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку. Свідомість людини розглядають як певний процес, що складається з актів сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання та ін. Розрізняють три види актів свідомості – мислення, воління та емоційні переживання. Мислення полягає в оперуванні абстрактними поняттями; ототожнювати свідомість з мисленням неправомірно. Свідомість не можна відокремити від її змісту. Структурними компонентами свідомості є, по-перше, знання, по-друге, потреби, цінності та емоційні стани, по-третє, програми, тобто проекти, плани, цілі.

Прояв свідомості:

небіологічний тип поведінки;

культура;

використання абстракцій;

мова;

цілеспрямованість думок і дій.

«Свідомість – здатність встановлювати розрізнення відносно до своїх власних внутрішніх станів». (Армстронг) [133, c. 5]

«Свідомість – глобальна регуляторна система, яка має справу з ментальними об’єктами та обробками, що використовують ці об’єкти». (Шанжьо) [133, c. 5]