Два методологічних підходи розгляду онтології Світу

Редукціонізм	Холізм
Світ – структурна ієрархія взаємодіючих елементів; ціле – сукупність його складових; матерія або ділиться до нескінченності, або до своїх неподільних першоелементів	Світ – матеріальний прояв логічної імплікації «якщо – то…»; ціле набуває якостей, котрі не можуть бути напряму виведені із його складових; різноманітні елементарні частки є проявом різних сторін єдиної неподільної сутності

Історія всесвіту [177; 180]

(сучасна наукова парадигма)

1. За невідомих обставин «народжується» всесвіт. Традиційна теорія Великого Вибуху говорить, що він виник із «сингулярності» – точки безмежної щільності, де закони часу та простору не діяли. Проте розмірковування щодо цього тривають. Світ міг виникнути з флуктуацій у своєрідній квантовій «піні» або з чорної діри, чи «одірватися» від материнського всесвіту. Теїсти вбачають причиною всесвіту – Бога.

2. Від 10-43 до 10-35 секунд: прибічники найновіших теорій виходять із періоду «розбухання», тобто розширення зі швидкістю набагато більшою, ніж швидкість світла. Всесвіт з крихітної точки «надувся» як куля, розміри якої неможливо осягнути навіть з допомогою найчутливіших телескопів. Яка сила спричинила таке «надування», ми не знаємо.

3. Від 10-35 до 10-12 секунд: «розбухання» закінчилося. Первинна сила, що спричинила його, залишила низку елементарних частинок (електронів та кварків) у незвичайно гарячому середовищі з температурою 1027 градусів за Цельсієм. Сили всесвіту розпались на силу тяжіння та на інші сили на атомарному рівні. Починають діяти фізичні закони (Ейнштейна). Всесвіт розширюється більш повільно та охолоджується.

4. 10-11 секунд: температура опустилася до одного мільйона мільярдів градусів за Цельсієм. Виник електромагнетизм. Всі чотири основні сили фізики (тяжіння, сильна, слабка та електромагнетизм) почали діяти.

5. 100-6 секунд: кварки сполучаються в групи-трійці й утворюють перші протони та нейтрони – структурні елементи атомів. Антиматерія та матерія, зустрічаючись, руйнують (анігілюють) одна одну, залишаючи з невідомою причини рештки чистої матерії. Всесвіт охолов на 1 мільярд градусів за Цельсієм.

6. 100 секунд: нейтрони та протони з’єднуються, творячи найпростіші форми атомних ядер – водню, гелію та літію. Всесвіт швидко охолоджується, лишається недостатньо теплової енергії для утворення важчих елементів.

7. 300 000 років: у ранньому всесвіті світло ще не спроможне проникнути крізь «кашу» з елементів та фотонів. Коли температура досягає 3000 градусів за Цельсієм, електрони «ліпляться» до простих атомних ядер: як наслідок, протони вивільняються й виробляють перші електромагнітні сигнали всесвіту. Ми можемо чути їхні рештки ще досі. Простір нині прозорий.

8. Від 2 до 3 мільярдів років: космічне середньовіччя закінчується з утворенням перших зірок із газових хмар. Під дією сили тяжіння згущений водень переплавляється у гелій, посилаючи тепло та світло у всесвіт. У перебігу ядерних реакцій утворюються дедалі важчі елементи – вуглеці, кисень, магній. Гігантські зірки – так звані наднові – у потужних вибухах гаснуть, вергаючи важку матерію через галактики, що виникають.

9. 5,5 – 10,5 мільярдів років: наше сонце народилося разом із планетами Сонячної системи, ймовірно після одного особливо потужного вибуху наднової зірки, після чого пил, каміння й газ з’єдналися в круглі тіла. На близьких до сонця планетах Меркурії, Венері, Землі та Марсі згорає велика частина газу. На Землі залишається суміш заліза, нікелю, вуглецю та магнезію. Далекі від Сонця планети – Юпітер та Сатурн – лишаються й надалі гігантськими газовими кулями.

10. Від 6,2 до 11,2 мільярдів років: зародження життя. Поява перших клітин на Землі. Давніші теорії ґрунтуються на тому, що структурні первини життя (амінокислоти) виникли через вплив спалахів на первісне сполучення води, метану й кисню. За новішими теоріями, зародкові клітини органічного життя занесено астероїдами, які впали на землю.

11. 10 (15) мільярдів років: багатоклітинні організми поширюються, поступово також завдяки розмноженню. Зявляються перші хребетні, а згодом – рослини, динозаври, плазуни і ссавці. 5 000 000 років тому в Африці з’являються різноманітні види гомінідів. Сто тисяч років тому остаточної форми набуває Homo sapiens. Закладається основа для людської мови, культури та колективного життя.

Еволюція розвитку європейської онтології пройшла певний шлях від постулювання єдності (тотожності) буття і мислення (Антична філософія) крізь їх все більше розмежовування (Середньовіччя, Декарт, Кант та ін.) до їх повного розведення (Шопенгауер, Ніцше, екзистенціалісти).