Основні концепції простору – часу

Концепція	Суть концепції	Представники
Субстанціальна	Простір і час не пов’язані між собою матерією й існують самі по собі в якості «світової арени» природних подій	Р. Декарт, Епікур, І. Ньютон
Реляційна	Простір і час пов’язані між собою й матерією та є проявом особливих співвідношень між матеріальними тілами, вони залежать від матеріальних процесів (гравітації, швидкості та ін.)	Аристотель, Г. Лейбніц, А.  Ейнштайн

Рівні організації матерії у Всесвіті [45; 177]

Метагалактика

Скупчення та системи галактик

Мегасвіт

Галактики

Зіркові скупчення та системи

Планетарні системи та зірки

П ланети

Макросвіт

Макротіла

М олекули

Мікросвіт

Атоми

Елементарні частки

(протони, нейтрони та ін.)

Субелементарні частки

(кварки + частки, що переносять взаємодію:

бозони, частка «Хігса» та ін.)

Фізичний вакуум

Деякі філософські концепції наголошують на приматі духовного початку у розумінні буття (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Філософські уявлення про Дух

Вид	Основна ідея	Представники
Релігійно-ідеалістичне уявлення	Дух є чимось нематеріальним	Августин, Декарт, Тома Аквінський
Матеріалістичне уявлення	Дух – породження високоорганізованої матерії	К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, Л. Фоєйрбах
Пантеїстичне уявлення	Дух і матерія – різновиди (стани) єдиної космічної субстанції. Дух – тонкий стан матерії; матерія – кристалізований дух	Теософія (О. Блаватська, М. Реріх)

Таблиця 2.12

Філософські, релігійні та наукові концепції основ Бутя

Основою буття є:	Представники
Воля, Творчий Порив, вітальна сила	А. Шопенгауер, А. Бергсон, Ф. Ніцше, сучасна біологія
Логіко-математичні та геометричні структури	Платон, Б. Больцано, Р.-Г. Лотце, Г. Фреге, Е. Гуссерль, сучасна фізика
«Світ цінностей»	В. Віндельбанд, Г. Ріккерт
Бог	Бл. Августин, Т. Аквінський

Наукові концепції основ буття див. рис. 2.7.

МАТЕРІАЛІЗМ ІДЕАЛІЗМ

Рис. 2.7. Наукові концепції основ Буття

2.5. Онтологічна будова світу за сучасною наукою

Буття у сучасній науковій картині світу набуває характеристик суперечливої єдності процесів зростання ентропії (хаосу, невпорядкованості) та самоорганізації. З одного боку, будь-яка система має тенденцію до руйнування, збільшення власної невпорядкованості, з іншого – через невпорядкованість і мінливість відбувається рух у напрямі гнучкіших і складніших форм самоорганізації. Отже, буття є складно організованою, ієрархічно побудованою та енергійно самоконцентрованою системою. Суперечливість цієї системи виявляється в тому, що вона є єдиною та множинною, перервною та неперервною, скінченною та нескінченною, такою, що у синтезі набуває просторово-часових відношень.

Найважливіші характеристики буття:

по-перше, буття постає переважно в динамічному вигляді;

по-друге, буття постає у системних зв’язках «всього з усім»;

по-третє, до сучасної наукової картини світу входить рівневоієрархізована будова проявів буття: мікро-, макро- та мега-процеси. На всіх рівнях діють свої особливі закони, якісні харак-теристики;

по-четверте, багаторівневість проявів буття демонструє себе ще й еволюційно. Еволюційні процеси рухаються у бік дедалі тотальнішого прояву глибинних характеристик буття.

по-п’яте, сучасна наука змінила попередні уявлення про взаємозв’язок суб’єкта та об’єкта. Якщо раніше ці поняття досить радикально розділяли, то тепер людина як суб’єкт постає органічною часткою світу як об’єкта. Концепції сучасної науки щодо розуміння структури буття подано у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Фізичний погляд на онтологію Світу [28]

Концепції	Зміст
Теоретико-польове світорозуміння	Базується на поєднанні категорій «частка» та «поле» (носій взаємодії) в єдину узагальнену категорію «поле амплітуди ймовірності», яке вкладається в апріорно заданий 4-вимірний класичний простір-час (квантова механіка, релятивістська квантова теорія поля, квантова електродинаміка)
Геометричне світорозуміння	Базується на розумінні фізичного, як прояву геометричної кривизни простору-часу (геометрія Рімана – Лобачевського, загальна теорія відносності Ейнштейна)
Реляційне світорозуміння	Базується на розумінні фізичного як конгломерату подій, що відбуваються з матеріальними об’єктами (елементарними частками). В основі – спеціальна теорія відносності
«Ми бачимо, що сучасна фізика надає можливість зовсім по-іншому трактувати поняття «побудоване з…». Всесвіт у цілому може виявитися мікроскопічною часткою. Мікроскопічна частка може містити у собі цілий Всесвіт» (М. О. Марков) [28, c. 234]

У сучасній науці існує два підходи при поясненні структури будови всесвіту: редукціоністський та холістичний (табл. 2.14.).

Таблиця 2.14