- •Методичні вказівки
- •«Регіональний розвиток соціально-економічних систем»
- •6.030504 «Економіка підприємства»
- •Тема 1. Предмет та метод дисципліни.
- •1.Що є предметом вивчення дисципліни?
- •2.Що є об’єктом вивчення дисципліни?
- •Тема 2. Теоретичні основи управління регіональним розвитком соціально-економічних систем.
- •Тема 3.Науково-методичні основи обґрунтування перспективного регіонального розвитку соціально-економічних систем.
- •Тема 4. Соціальна складова нової парадигми регіонального розвитку.
- •Тема 5. Економічні трансформації в регіоні.
- •Тема 6. Кооперативний рух і його вплив на розвиток регіональних
- •Тема 7. Інноваційно-інвестиційна діяльність регіональних
- •Тема 8.Проблеми формування та функціонування регіональних ринків.
- •Тема 9.Нові форми відносин в регіональному розвитку соціально-економічних систем.
- •Тема 10.Зовнішньоекономічна діяльність регіону.
Тема 4. Соціальна складова нової парадигми регіонального розвитку.
Визначення статтею 1 Конституції України як соціальної держави потребує формування нових стратегічних цілей, одними з найголовніших серед яких є стале соціально орієнтоване економічне зростання й економічно орієнтований соціальний розвиток.
Посилення соціальної орієнтації економіки набуло важливого значення для політики реформ, оскільки стабілізація економічного розвитку неможлива без формування соціально благополучного суспільства.
Поєднання проблем розвитку ринкових відносин із посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності та після її завершення, адже економічне зростання і підвищення народного добробуту — взаємопов'язані процеси.
Як писав один із класиків західної економічної теорії англійський учений А. Маршалл «Виробництво багатства — це лише засіб для підтримки життя людини, для задоволення її потреб і розвитку її сил — фізичних, розумових, моральних. Що ж до самої особи, то вона — головний засіб виробництва цього багатства і водночас є кінцевою метою багатства»
Соціальна держава — це високорозвинена, правова, демократична держава з розвиненим громадянським суспільством, що забезпечує соціальний устрій, який дає громадянам права та свободи, гідні умови існування, безпеку, можливості для само-реалізації шляхом соціальної орієнтації економіки, проведення активної соціальної політики, ґрунтується на принципах соціальної рівності, справедливості, загальної солідарності та взаємної відповідальності.
Принципи соціальної держави є основою конструювання дій держави щодо регулювання суспільних відносин. Зміст принципів соціальної держави деталізується у національних нормах соціального права, відображається в міжнародних правових актах, ратифікованих Україною, відповідних статтях Конституції України та положеннях законодавчих і нормативно-правових актів соціальної спрямованості.
Принцип соціальної рівності передбачає гарантування економічної свободи людини, реалізацію права вільного вибору будь-якого виду діяльності у сфері найманої праці та підприємництва незалежно від соціального статусу, забезпечення тендерної рівності чоловіків і жінок.
Принцип соціальної справедливості забезпечується шляхом рівного доступу громадян до всіх видів ресурсів, економічного
перерозподілу доходів у суспільстві та піклування про непрацездатних його членів.
Принцип соціальної безпеки реалізується через запобігання виникненню та розвитку соціальних ризиків, соціальних загроз особі, суспільству, державі шляхом забезпечення скоординованості системи національної безпеки та соціальної політики, розвитку систем соціального страхування, соціального самозахисту людини, інтеграції з міжнародними системами соціального розвитку.
Принцип загальної солідарності визначає забезпечення: солідарності між різними соціальними групами суспільства та поколіннями; розвитку соціального партнерства; залучення громадян до участі в управлінні державою; створення умов саморегуляції соціальних процесів індивідами та їх громадськими об'єднаннями.
Принцип взаємної відповідальності передбачає чітке визначення та розподіл сфер соціальної відповідальності всіх рівнів влади й управління, соціальних партнерів, суспільства та кожного громадянина.
При цьому відповідальність держави й органів державної влади поширюється на прийняття та реалізацію законів, законодавчих і нормативних актів, дотримання конституційних прав і свобод громадян, витрачання бюджетних коштів тощо.
Відповідальність громадян перед суспільством (дотримання законів та інших правових і моральних норм, екологічна етичність, передача частки власності у вигляді податків на суспільні та соціальні потреби тощо) і близькими (посильна турбота за добробут родини, забезпечення сприятливого психологічного клімату в родині, сприяння моральному вихованню дітей і солідарній відповідальності поколінь);
Відповідальність об'єднань громадян полягає в захисті прав та інтересів членів суспільства, яких вони об'єднують, ефективній взаємодії з органами державної влади та бізнесом з метою розвитку соціального партнерства для реалізації їх статутних завдань у практичній діяльності.
Необхідною умовою формування в Україні нової моделі соціальної політики на зразок тих, що реалізуються в розвинених країнах із ринковою економікою, є перерозподіл ролі держави та місцевого самоврядування на користь останнього, оскільки в найдосконаліших моделях центрами практичної соціальної політики стають саме території, у той час як центральні органи влади виступають у ролі гаранта, координатора й арбітра соціальної практики. Звідси випливає особлива роль регіональної соціальної політики, з ефективною організацією якої пов'язана сама можливість створення в суспільстві системи самоврядування. З іншого боку, регіональна соціальна політика покликана сприяти мобілізації усіх ресурсів на розв'язання соціальних проблем регіону для усунення регіональних диспропорцій і забезпечення динамічного, збалансованого соціального розвитку регіонів у контексті реалізації єдиної державної стратегії соціальної політики.
Якщо державна соціальна політика спрямована на забезпечення єдиних мінімальних соціальних стандартів, реалізацію встановлених соціальних гарантій, дотримання соціальних прав громадян, закріплених Конституцією України (незалежно від можливостей регіонів), то регіональна соціальна політика здійснює вибірковий вплив на розвиток регіонально опосередкованих соціальних процесів із метою вирівнювання умов соціального розвитку всіх територій.
Питання для самоконтролю
1.Назвіть основні напрями соціальної політики держави.
2.Назвіть структурні складові соціальної політики в регіоні.
3.У чому полягають завдання соціальної політики в регіоні?
4.Які основні важелі демографічної політики держави?
5.Які цілі регулювання оплати праці?
6.Розкрийте суть пенсійної реформи.
7.Яка стратегія підвищення якості освіти?
8.Наведіть основні заходи щодо підвищення рівня охоплення освітою в Україні.
9.Сформулюйте основні структурні завдання в сфері охорони здоров'я.
10.Які пріоритети визначені у галузі культури?
11.Сформулюйте основні напрями розвитку фізичної культури та спорту в Україні.
12. Основні напрями соціального розвитку регіонів.
13.Удосконалення соціально-трудових відносин.
14.Управління міграційними процесами.
15. Регіональні аспекти управління соціальним захистом населення.
16. Управління соціальною інфраструктурою регіонів.
17. Система показників людського розвитку регіонів і засади розробки соціальних програм.
