Тема 1. Предмет та метод дисципліни.

Важливу роль регіональне управління відіграє в науковому забезпеченні економічної перебудови, створенні єдиного еконо­мічного простору з раціональними міжрегіональними зв'язками, формуванні регіональних ринків. Змістовне наповнення регіо­нального управління сприяє виробленню адаптивної, науково обґрунтованої регіональної політики та стратегії.

Об'єктом наукових знань регіонального управління слугує територія — регіон — його природничо-ресурсний потенціал, демографічні та трудові ресурси, економіка й економічні зв'язки.

Предметом регіонального управління є закони та закономір­ності в організаційно-управлінському механізмі функціонування соціально-економічної регіональної системи, які виявляються в семантичній ефективності стратегічного управління, сутності когнітивної фази соціально-економічного розвитку. У цій перспек­тиві розуміння, регіональний розвиток забуває розвиненості, що вимірюється культурним, соціально-економічним, інноваційним капіталом для суспільства, який за сучасних умов виступає як окремий конкурентоспроможний ресурс.

Завдання регіонального управління полягають у наповненні розвитку як здатності до загальнозначимої, доцільної, адаптив­ної діяльності, чим задовольняється попит регіональних ринків, зайнятість, забезпечуючи мотиваційну ефективність розроблю­ваних стратегій.

Регіон як частина території країни, відмінна від суміжних територій, з певним поєднанням природно-географічних, соці­ально-економічних, демографічних, національно-культурних, екологічних та інших ознак, характеризується єдністю та ці­лісністю, комплексністю та певною виробничою спеціаліза­цією. У регіонах концентруються інтереси держави, вітчизня­них і зарубіжних підприємств, організацій, топ-менеджерів. Розвиток регіонів, регіональних господарських систем значно залежить від ефективності регіональної політики, під якою слід розуміти сукупність заходів, що здійснюються державою у сфері комплексного розвитку регіонів країни відповідно до їх поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил ре­гіонів, раціональне використання їхнього ресурсного потен­ціалу, забезпечення екологічної безпеки, вдосконалення терито­ріальної організації суспільства та на цій основі — створення нормальних умов життєдіяльності населення.

Регіональна політика є органічною складовою загальнодер­жавної політики та спрямована на збереження територіальної цілісності держави і забезпечення всебічного розвитку регіонів.

Питання для самоконтролю

1.Що є предметом вивчення дисципліни?

2.Що є об’єктом вивчення дисципліни?

3.Розкрийте місце дисципліни в системі наук.

4. Методологічна основа науки.

5. Методи дослідження науки.

6.Значення і завдання курсу в умовах формування ринкового господарства в Україні.

Тема 2. Теоретичні основи управління регіональним розвитком соціально-економічних систем.

У територіальному розвитку доцільно розрізняти процеси самоорганізації, що потребують вивчення, усвідомлення, та органі­зації самої системи управління.

Поняття управління не формалізоване настільки, щоб можна було дати його точне і достатньо широке визначення. Більше того, будь-яке визначення управління пов'язане з поняттями, загальноприйняті формалізації яких не опрацьовані (система, мета, програма тощо).

Під управлінням прийнято розуміти дію з боку якогось активного начала стосовно певних об'єктів або з боку суб'єкта управління стосовно об'єкта управління. Ця дія спрямо­вана на досягнення певної мети, бажаного результату. Мета управління — це наперед визначений результат (стан господарсько­го об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи ре­гулювання соціально-економічного розвитку. Спрямування в досяг­ненні мети завжди спонукають соціально-економічну діяльність.

Управління, яке зорієнтоване не на розвиток, а на підтримку функціонування керованої системи, слід кваліфікувати як регу­лювання. В широкому розумінні регулювання — це процес, який забезпечує потрібні значення змінних, що є істотними у функціонуванні об'єкта управління.

Протилежною регулюванню з його орієнтацією на процес є організація, яка спрямована на структуру керованої системи і системи в цілому. Організація стає необхідним еле­ментом розвитку, а управління розвитком, на відміну від регу­лювання, завжди є організаційним.

Управляти можна тільки системою. Систему, в якій реалі­зуються функції управління, називають системою уп­равління. В ній виділяють дві складові системи: управляючу і керовану.

Управляюча система (суб'єкт) здійснює функції управління, а керована є його об'єктом. Якщо управління здійснюється свідомо, то управляюча система створюється суб'єктом управління. Завдання суб'єкта управління полягає саме в тому, щоб спрямувати розвиток об'єкта у бажаному напрямі через управлін­ський вплив.

Між управляючою і керованою системами мають бути канали зв'язку. Каналом зв'язку до управляючої системи від керованої передається інформація про стан останньої, а у зворотному напрямі — управляюча інформація (управляючий вплив). Отже, управляюча і керована системи поєднуються контуром зворот­ного зв'язку.

У деяких випадках немає каналу зв'язку для передачі інформації про стан об'єкта управління, а є лише прямий зв'язок. Можливості такої схеми управління досить обмежені, тому надійність їх низька.

Управління регіональним розвитком набуває нової якості, що виражена у функції інтеграції всіх його видів як єдиного цілого в межах регіону. Таке управління має забезпечувати регіональну цілісність соціально-економічного розвитку і при­родно-господарську збалансованість.

Питання для самоконтролю

1.Основні теорії управління розвитком соціально-економічних систем.

2.Принципи управління регіональним розвитком соціально-економічних систем.

3.Чинники управління регіональним розвитком соціально-економічних систем. 4.Соціально-економічні орієнтири розвитку.

5.Комплексний програмний підхід у розв’язанні проблем регіонального розвитку соціально-економічних систем.

6.Наукові основи розробки концепції соціально-економічного розвитку регіону. 7.Державне регулювання розвитку соціально-економічних систем.