Тема : система видатків бюджету

5.1 Класифікація видатків бюджету. Склад і структура видатків бюджету України.

5.2 Видатки бюджету на економічну діяльність і науку.

5.3 Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу. Форми і види соціального захисту населення.

5.4 Склад видатків на оборону, порядок їх планування і фінансування. Видатки бюджету на державне управління, їх склад.

5.1 Класифікація видатків бюджету. Склад і структура видатків бюджету України.

Видатки бюджету – це кошти, які спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету – це видатки бюджету та кошти, які видані на погашення основної суми боргу.

Видаткову частину Державного бюджету (як і дохідну) поділяють на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, які виділені під конкретну мету. Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету та не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Поточні витрати — це видатки бюджету на фінансуван­ня підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування соціаль­ного захисту населення, а саме:

— державне споживання (купівля товарів та послуг);

— виплати (перекази) населенню;

— перекази за кордон;

— державні субсидії;

Капітальні витрати — це видатки бюджету на фінансу­вання інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін).

Державне споживання поділяють на військове та цивільне. Цивільне споживання пов’язане з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.

Другою за обсягом групою видатків є грошові перекази насе­ленню (трансферти) заробітної плати, пенсій, допомоги. Знач­на їх частина пов'язана з виплатою пенсій та допомоги із соці­ального страхування з метою підтримання на певному рівні платоспроможного попиту тієї частини населення, яка за віком або станом здоров'я є непрацездатною. Ці витрати держави сприяють реалізації сукупного суспільного продукту.

Перекази іншим державам пов'язані головним чином з пе­реказуванням державного капіталу урядовим установам за кор­дон, платежами за зовнішніми позиками (або наданням кре­дитів), переказами грошей міжнародним організаціям, видат­ками на утримання військових баз на іноземних територіях.

Державні субсидії як безоплатний переказ грошових коштів приватному сектору можуть спрямовуватися на покриття збитків, але головна їхня маса використовується для підви­щення норми нагромадження.

Державні інвестиції посідають особливе місце. Вони ста­новлять досить значну частину загального обсягу державних витрат, зокрема в Японії і країнах Західної Європи. Фінансова політика цих держав у галузі державних інвестицій, а також субсидій і переказів за кордон для капіталовкладень безпосе­редньо впливає на розширене відтворення, підвищення норми нагромадження.

Державне споживання — це видатки на утримання дер­жавного апарату: управлінського, правоохоронного, судового, армії тощо. Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздат­ності та правопорядку.

Бюджетне фінансування відображає процес перерозподі­лу доходів у суспільстві. Бюджетне фінансування видатків відображається у фор­муванні вторинних, а в окремих випадках і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і непря­мий (опосередкований) характер. Прямий характер має фор­мування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигну­вань: розпорядників бюджетних коштів; опосередкований ха­рактер — споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

Бюджетне фінансування здійснюється в таких формах:

- бюджетні інвестиції,

- державні трансферти,

- бюджетні креди­ти,

- кошторисне фінансування.

Бюджетні інвестиції можуть здійснюватись у різних фор­мах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання частки акцій акціонерних товариств.

Державні трансферти — це цільове, безповоротне та бе­зоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конк­ретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.

Субсидії можуть виділятись юридичним та фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житло-комунальних послуг).

Субвенції та дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видають на покриття збитків підприємств, але в тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємства причинами.

Бюджетні кредити — це надання коштів з бюджету суб'єк­там підприємницької діяльності на поворотній основі, що вза­галі не властиве бюджетним відносинам. На відміну від бан­ківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кош­торису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безпо­воротного і безоплатного фінансування. Працівники цих уста­нов отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері це так звані безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи кори­стувачів такими послугами.

5.2 Видатки бюджету на розвиток економіки

Згідно з бюджетною класифікацією витрати на розвиток економіки включають такі групи витрат:

1) промисловість та енергетика;

2) будівництво;

3)сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

4) транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомуні­кації та інформатика;

5) інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окре­мих підприємницьких структур постійно розвиваються. Фінансова підтримка державних та інших підприємств, у май­ні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на пово­ротній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Мініс­трів і Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється че­рез уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного й соціального розвитку і Держав­ним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигну­вання на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'яза­них із конверсією, тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається від­повідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їхньої ефективної господарсь­кої діяльності й підвищення конкурентоспроможності продук­ції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко- і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємс­тву протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефек­тивного використання розподіляють на визначені розрахунка­ми частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

— якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законо­давством про обов’язкове страхування;

— для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може приз­вести до їхнього банкрутства;

—для фінансування витрат на відновлення платоспромож­ності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з надз­вичайними суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається ли­ше на поворотній основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, визначають підприємства, які потребу­ють фінансової підтримки.

Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

— потенційна прибутковість;

— достатня підготовленість управлінського персоналу;

—наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Україні та за її межами;

— конкурентоспроможність продукції;

— фінансовий стан підприємства на момент розгляду та в перспективі;

—відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Підприємства, які потребують фінансової підтримки для за­побігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздо­ровлення фінансового стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших ви­падках проекти використання коштів складають у вигляді біз­нес-плану.