1. Загальнотехнічна частина.

1.1. Технологічний аналіз креслення та конструкції деталі

Аналіз креслення деталі - складова частина підготовки виробництва, що передує розробці технологічних процесів виготовлення.

Мета технологічного аналізу в інженерній практиці - накопичення відомостей, необхідних для оптимального проектування, зокрема, для вибору заготовок, складу, послідовності і змісту операцій обробки, раціонального поєднання засобів оснащення.

Вихідні дані для аналізу - креслення деталі з вказаними на ньому чи інших документах технічними вимогами, додатковими відомостями про призначення, умовами роботи деталі, її розміщення в складальній одиниці, програмою випуску.

Виконанню аналізу, як правило, передує нормоконтроль креслення на відповідність діючим стандартам: нанесення точності і шорсткості, вказання відхилень форми та розташування поверхонь, запис технічних вимог.

Виконують аналіз в наступній послідовності.

- Призначення деталі у виробі, функції, які нею виконуються

- Умови роботи деталі

При аналізі призначення і умов роботи деталі виявляють можливий вплив умов на застосування того чи іншого виду і способу отримання заготовки, на склад і можливу структуру операцій проектованого технологічного процесу.

• Складність конфігурації деталі

Оцінку проводять порівнянням числа поверхонь деталі простої форми (циліндр, площина ...) з кількістю більш складних, що вимагають застосування програмованого обладнання, спеціального (фасонного і комбінованого) інструменту. Враховують загальне число поверхонь, що підлягають обробці, їх доступність для використання відомих методів обробки і стандартизованих інструментів.

• Проектні та конструкторські бази

Виявляють основні і допоміжні конструкторські бази, встановлюють розмірні зв'язки між ними. Визначають розмірні ланцюги, що зв'язують основні і допоміжні бази з іншими поверхнями деталі (в основному, з функціональними). З урахуванням виявлених зв'язків аналізують можливість суміщення у проектованому техпроцесі обробки деталі технологічних баз з конструкторськими і вимірювальними базами.

1.2. Аналіз технічних умов на деталь

- Матеріал деталі, термічна обробка

Розглядають рід, марку та стандарт основного матеріалу і замінника. Приводять основні вимоги до них, точний хімічний склад, включаючи домішки, механічні та інші властивості, необхідні для оцінки оброблюваності матеріалів різними методами. [9, 10, 14, 16, 18]

Властивості аналізують у стані поставки і після термічної і (або) зміцнювальної обробки, якщо останні передбачені. За наведеними даними оцінюють оброблюваність матеріалів традиційними і фізико-хімічними, у випадку низької оброблюваності, методами.

• Покриття, спеціальні види викінчувальної і зміцнювальної обробки поверхонь

Указують вид покриття або обробки, їх призначення, особливості виконання. Визначають зміст і місце (по стадіях обробки) відповідних операцій для включення в технологічний процес обробки.

1.3. Аналіз точності і якості обробки поверхонь деталі

- Точність розмірів деталі.

Аналізують точність розмірів деталі. За величиною допусків розраховують середню точність виготовлення деталі, виявляють мінімальний допуск і на цій основі оцінюють необхідну точність технологічного обладнання та устаткування, необхідність використання спеціальних методів забезпечення точності на окремих операціях, у тому числі налаштування обладнання. Для поверхонь, що виконуються з точністю вище 14-12 квалітетів, з урахуванням їх форми, з таблиць середньої економічної точності [6, 24, 25] вибирають конкуруючі методи їх фінішної обробки.

- Точність форми і взаємного розташування поверхонь.

Указують вид і граничні відхилення похибок, бази їх відліку; аналізують необхідність і можливість суміщення баз відліку з технологічними базами. При неможливості суміщення оцінюють дотримання відповідних вимог креслення.

- Шорсткість поверхонь.

Її оцінку ведуть аналогічно аналізу точності (див. п. 3.1), використовуючи таблиці середньої економічної шорсткості [6, 24, 25].

- Особливі фізико-механічні властивості поверхонь.

Виявляють необхідні показники стану поверхневих шарів конкретних поверхонь деталі: корозійна стійкість, втомна міцність, зносостійкість, рівень і знак поверхневих напруг і т.п. Визначають необхідні заходи для забезпечення зазначених вимог при обробці (наприклад, нормуванням геометрії інструменту та його матеріалу, режимів обробки та складу технологічних середовищ, введенням додаткових впливів: осциляцій, ультразвукових коливань та ін.)

За результатами аналізу креслення деталі за пунктами 1.1.–1.3. складають таблицю 1, в яку вносять дані про поверхні з яких складається деталь.

Таблиця 1.

Параметри поверхонь деталі

№ з/п	Назва поверхні	Кількість	Розміри поверхні	Квалітет точності	Шорсткість , мкм