1.Пневматичний.

Переваги: дешевий вид енергії, що є на заводах; забезпечує високу швидкість затиску; простий в управлінні.

Недоліки: відносно невелика сила затиску, великі габарити пристрою при великих зусиллях, створює удар при затиску. Підведення стислого повітря здійснюється із застосуванням арматури, що забезпечує фільтрацію повітря, подачу розпорошеною мастила, можливість спостереження за тиском в мережі і неможливість падіння тиску в системі.

2. Гідравлічний.

Гідравлічний привід являє собою насосну станцію зі своїм електродвигуном, масляним резервуаром і апаратурою. Переваги: компактність, значно більш високі зусилля затиску, плавність ходу.

Недоліки: складніша конструкція, дорожчий ремонт, складніше усувати протікання в гідросистемах.

3. Пневмогідропривід.

Цей пристрій дозволяє перетворити пневматичний тиск у гідравлічний. Застосування пневмогідравлічного приводу дозволяє при тих же габаритах збільшувати зусилля на штоку, причому зусилля затиску виходить плавним. Такі підсилювачі тиску дозволяють здійснювати надійний і плавний затиск, іноді із застосуванням послідовної дії малого і великого зусиль затиску.

4. Магнітний

Електромагнітні пристосування застосовуються у вигляді електромагнітних столів, головним чином при шліфуванні. Є розробки щодо застосування магнітних пристосувань при фрезеруванні і на інших верстатах. Природно, з такими пристосуваннями можна обробляти тільки деталі з магнітними властивостями.

5. Вакуумні

Застосовуються для затиску легких, плоских заготовок.

6. Пристосування з гідропластом

Гідропласт-поліхлорвінілова смола з відповідними наповнювачами, що забезпечують її резиноподібний стан. Забарвлення - світло-коричнева. Плавиться при температурі 120 ° С. Рівномірно, як рідина, розподіляє гідростатичний тиск в усі сторони. Обсяг маси зменшується на 0,5% на кожні 100 кг/см² тиску. При тиску до 300 кг/см² не просочується через зазори різьб (0,03 мм). Зберігає свої властивості протягом багатьох років. Застосовується для точного центрування.

7. Електроприводні

Останнім часом все ширше застосовуються верстатні пристосування з електроприводом. Це стало можливим через створення конструкцій, які витримують важкі умови експлуатації на столі механообробного обладнання.

Вибір технологічного оснащення залежить від конструкції деталі, від типу виробництва, можливостей конкретного виробництва.

До технологічного оснащення відноситься також вимірювальний, різальний і допоміжний інструмент.

3.2. Силовий розрахунок пристрою та розрахунок на точність базування

Силовий розрахунок верстатного пристрою слід починати з визначення сил, які в ньому діють.

Мінімально необхідна сила розрубування металу визначається з залежності

, (25)

де – критичне напруження на зріз в матеріалі;

– довжина лінії зрізу;

– товщина листа.

Мінімально необхідна сила становить . Це менше зусилля, яке розвиває прес . Коефіцієнт запасу

(26)

становить .

Точність базування в верстатному пристрої забезпечується упором і бічними напрямними.

Зазор між напрямними і смугою металу, з якої отримуються заготовки, становить 1мм (щоби уникнути можливого заклинювання смуги між напрямними). В ширину смуги 53мм закладено 1мм запасу, отже браку заготовок з причини неточності подачі між напрямними не повинно виникати.

Упор, встановлений за отвором в матриці, може дати брак заготовок тільки при неточному цього виготовленні та неякісній підгонці. При нормальній роботі пристрою браку заготовок не повинно бути.

Проаналізувавши верстатний пристрій можна стверджувати, що він може працювати на базовому пресі. Отримані заготовки будуть відповідати вимогам точності. Браку заготовок з причини невдалої конструкції пристрою відсутній.