1 Оплата 2 беруть запаси в кредит 3 взяти товар на комісію

50. Складське господарство. Суть, роль та класифікація складів

Складське господарство є важливою і невід'ємною частиною кожного підприємства. Його завдання - це збереження запасів сировини і матеріалів, готової продукції. Склад - приміщення або комплекс приміщень, призначений для зберігання матеріальних цінностей.

Складське господарство виконує функції:

–прийом матеріальних цінностей з їх кількісною і якісною перевіркою, включаючи перевірку тари і упаковки, облік і оформлення документів, створення необхідних умов для зберігання грузів, розвантаження, перетарювання, переміщення і розміщення на складах;

–підготовка і випуск матеріальних засобів виробництва і відправка за межі підприємства;

–підготовка складських приміщень і площадок, внутрішньо складське переміщення вантажів з метою більш раціонального використання площ складів;

–відпуск продукції споживачам за номенклатурою, асортиментом, якістю і кількістю з оформленням відповідної документації;

–розробка і реалізація заходів по вдосконаленню тарно-складського господарства, навантажувально-розвантажувальних робіт, по механізації і автоматизації складів.

Функції складів:

• отримання товарів від постачальника і здійснення контролю за їх якістю;

• зберігання товарних запасів та створення сприятливих умов для цього;

• підсортування та підготовка товарів для продажу;

• комплектування замовлень оптових покупців;

• товарозабезпечення роздрібної торгівлі.

Класифікація складів:

+за характером виконуваних функцій:

–підсортовувально-розподільчі (призначені для зберігання поточних запасів; відносяться склади торгових баз, що розташовані в районах споживання, і роздрібної мережі);

–транзитно-перевалочні (знаходяться на залізничних станціях і у водних портах для зберігання вантажу, з метою здійснення перевантаження з одного виду транспорту на інший);

–склади сезонного зберігання (зберігаються товари сезонного характеру);

–склади дострокового завезення (на таких складах товари зберігаються протягом тривалого періоду, оскільки доставка в ці райони досить важка, в зв’язку із певним періодом року – наприклад, Крайня Північ – Росія);

–накопичувальні склади (приймають дрібні партії товарів від промислових виробників і направляють їх споживачам).

+за асортиментною ознакою склади бувають:

–універсальні (концентрація широкого асортименту продовольчих і непродовольчих товарів);

–спеціалізовані (слугують для зберігання товарів однієї або кількох родинних груп).

+залежно від режиму зберігання:

–загальнотоварні (призначені для зберігання продовольчих і непродовольчих товарів, для яких не потрібний спеціальний режим зберігання);

–спеціальні (овочезберігання, холодильники).

+залежно від поверховості:

–одноповерхові склади (висота – 6,12,16 та 32м);

–багатоповерхові.

+залежно від механізації:

–комплексно-механізовані;

–мало-механізовані;

–автоматизовані.

+залежно від влаштування:

– відкриті (для зберігання буд.матеріалів, палива, контейнерів);

– закриті (це будівлі, що можуть опалюватись та неопалюватись);

– напівзакриті (тенти для зберігання товарів, що потребують захисту від атмосферних опадів).

Будівництво складів здійснюється переважно з залізобетонних елементів. Найбільш широкого застосування має будівництво одноповерхових складів, що дає можливість зекономити на витратах при внутріскладській доставці.

Конструктивні елементи:

• фундамент (має бути витривалим, в основному будується з використанням залізобетона);

• стіни ( з цегли чи залізобетону, мають бути витривалими, мати мінімальну масу, бути вогнестійкими, підтримувтаи необхідний режим температури і вологи);

• опортні колони (цегляні, залізобетонні, металічні);

• міжповерхові перекриття;

• поли (мають бути витривалими щодо вантажів);

• дах (захищати від опадів);

• і т.і

Вимоги до складів:

1. Відповідність площі і ємності складських приміщень характеру і об’єму технологічних операцій;

2. Відповідність параметрів та конфігурації будівлі вимогам раціонального виконання технологічних операцій (найбльш доцільна прямокутна форма; П-подібне розташування);

3. Зведення до мінімуму внутріскладських перетинок (наприклад для здійснення перепланування);

4. Конструкція складів має відповідати правилам експлуатації, безпеки, протипожежної безпеки, сприяти виконанню правил щодо охорони праці;

5. Вимога щодо планування ділянок (має існувати необхідна кількість проїздів, виїздів, проходів);

6. Якщо склади спеціальні – до них ставляться дещо інші вимоги (наприклад, при будівництві складів-холодильників використовують ізоляційні матеріали; склади мають штучне освітлення, відводяться спец. приміщення – камери).

Всі приміщення на загальнотоварних складах поділяються так:

–основного виробничого призначення (приміщення для прийому та відпуску товарів та їх зберігання, для фасовки);

–допоміжні (зберігання тари, контейнерів і піддонів та тароремонтні майстерні);

–допоміжно-технічні приміщення (вентиляційні камери, котельні, комори для госп. матеріалів та інвентаря, ремонтні майстерні);

–адміністративно-побутові приміщення (місця адміністративно-конторських служб, споживання їжі, ванні кімнати).

На таких складах виділяють основні зони:

–розвантаження транспортних засобів;

–прийняття товарів по якості чи по кількості;

–зона зберігання;

–зона фасовки товарів;

–обробки замовлень покупців;

–загрузки на автомобільний транспорт.

Ці зони мають бути пов’язані між собою необхідними проходами і переїздами.

Зона розвантаження має дотинатись до зони приймання товарів, де розміщуються робочі місця товарознавців. Під зону зберігання товарів відводиться основна частина складу. До неї мають дотинати зони фасовки та комплектації замовлень, що в свою чергу мають дотинати до зони експедиції по відправці товарів.

Важливим є зал товарних зразків, що має бути дотичним до олбчислювального центра. Планування залу: функціональні зони – розташування зразків і місця товарознавців-комерсантів. Зазвичай у залі товарних зразків виділяють:

• робочу зону (робочі місця товарознавців-консультатнтів; число таких зон залежить від кількості асортиментних груп);

• зони експозиції (товар на полицях, консолях та інших пристосуваннях);

• зона очікування і відпочинку (призначена для самостійної роботи покупців з каталогами та списками, та відпочинку після відбору товарів; бажано, щоб вона була відділена від експозиції і робочої зони);

• зона проходів (слугує для руху в залі: основні проходи – більше 2-х метрів, інші – більше 1-го м).

51. Організація торгово-технологічного процесу на складі

Складський технологічний процес – комплекс операцій щодо надходження, збереження і відпуску товарів.

Операції, пов’язані з надходженням товарів, передбачають:

– розвантаження транспортних засобів;

- доставку товарів у зону приймання;

– розпакування;

– приймання за кількістю та якістю.

Прийняті товари доставляють у зону зберігання, де їх розміщають на стелажах, укладають у штабелі, створюючи для них певні умови зберігання.

Далі слідують операції, пов’язані з відпуском товарів покупцям:

– відбір товарів;

– переміщення до місця комплектування замовлень;

– підготовка товарів до відпуску (переупаковка, укладання на піддони, у контейнери);

– експедиційні операції щодо відправлення товарів покупцям (формування маршрутів, навантаження транспортних засобів, централізована доставка товарів);

– здавання товарів покупцям.

В основу раціональної організації складського технологічного процесу покладені такі принципи:

1. Планомірність і ритмічність – розробка календарних планів і графіків надходження, відпуску товарів та дотримання ритмічності в роботі складу.

2. Раціональна організація товарного потоку – передбачає переміщення товарів на складі максимально короткими шляхами.

3. Ефективне використання засобів праці – це оптимальне використання площі, ємкості та обладнання складів.

4. Механізація й автоматизація складських операцій – це зростання продуктивності праці складських працівників, підвищення ефективності використання площі і ємкості складів, скорочення простоїв транспортних засобів.

5. Повне зберігання властивостей товарів – це створення належного гідротермічного режиму збереження товарів, зручної системи укладання і розміщення, організація постійного контролю в процесі збереження.

52. Надходження і відпуск товарів зі складу та відповідне документування. Розміщення, укладання та зберігання товарів. Розрахунок техніко-економічних показників роботи складів

Надходження товарів на склад.

Приймання товарів за кількістю та якістю на складах регламентуються інструкцією «Про порядок приймання товарів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6» і «Про порядок приймання товарів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7».

При надходженні вантажу в несправному вагоні, контейнері або з порушеною пломбою необхідно:

– зробити суцільну перевірку кількості та якості;

– скласти комерційний акт на спеціальному бланку;

• якщо вагон має течі, то до комерційного акта додати технічний акт.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.

При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформлюють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів" (типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, і знаків маркування на них з даними супровідних документів.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

У випадках, якщо матеріальні цінності, наприклад, листове залізо, надходять в одній одиниці виміру (за вагою), а витрачаються в іншій (за рахунком), то його оприбуткування, зберігання і відпуск необхідно відображати у всіх документах у двох одиницях виміру.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Порядок відпуску товарів зі складу

Заключною частиною складського технологічного процесу є операції щодо відпуску товарів зі складу. Вони включають:

– оформлення продажу товарів покупцям;

– відбір товарів з місць зберігання;

– переміщення товарів у зону комплектування замовлень покупців;

– комплектування замовлень і упакування;

– помаршрутне комплектування партій товарів;

– переміщення укомплектованих партій товарів у зону навантаження;

– навантаження автотранспорту, контейнерів, залізничних вагонів.

Оформлення продажу товарів оптовим покупцям здійснюється в залі товарних зразків, підставою для відбору служить відбірний лист або рахунок-фактура, що повинні бути оформлені в тій послідовності, відповідно до якої товари розміщаються на зберігання.

Розрізняють механізований і ручний відбір товарів, механізований використовується на великих складах, ручний відбір здійснюється при відпуску невеликої кількості товарів, дрібноштучних товарів складного асортименту.

Існує два методи відбору товару:

– індивідуальний – для одного покупця;

– комплексний – для різних покупців одночасно.

Розміщення, укладання і зберігання товарів

Кожне місце зберігання товару має індекс або код, що означають місце стелажа, номер секції і номер ярусу.

Розрізняють два способи укладання товарів: штабельний і стелажний.

Широке розповсюдження одержав стелажний спосіб укладання товарів на зберігання. При цьому способі розпаковані товари рядами або десятками укладають на стелажі. Найбільш ефективним є стелажне зберігання товарів, укладених на піддони.

При укладанні товарів на зберігання необхідно дотримуватись таких вимог:

– однорідні товари повинні бути укладені на стелажі з обох сторін одного проходу;

– на верхніх ярусах стелажів повинні розміщатися товари тривалого зберігання;

– тарні місця слід укладати маркуванням назовні.

Верхній одяг зберігають на механізованих вішалках.

Овочі зберігаються навалом. Рідкі товари (газ, бензин, оліфа, рослинні олії) зберігаються в цистернах і бочках.

На складі повинен бути контроль за підтримкою оптимальної температури і відносної. Контроль здійснюють за допомогою термометрів або систем дистанційного контролю, протягом 3–4 хв можна визначити температуру в 12 точках сховища.

Для зміни вологості повітря на складах застосовують психометричний метод.

У процесі зберігання товарів на складі виникають товарні втрати, допустимі – до яких установлюються норми природного збитку і недопустимі – втрати, що актируються.

Норми, встановлені на товари, що відпускаються за фактичною масою на відшкодування втрат, що утворюються внаслідок: усушки і вивітрювання; розсипання; витікання і розливання при перекачуванні і відпуску рідких товарів.

До недопустимих втрат належать втрати, що виникли в результаті псування, биття, ламання або незадовільних умов зберігання товарів.

Техніко-економічні показники роботи складів

Одним з найважливіших показників, що характеризують роботу складу, є оптово-складський товарооборот. Другим найважливішим показником є вантажооборот складу, він розраховується за формулою:

,

де Рв – річний вантажооборот, т;

Тос – річний оптово-складський товарооборот, грн;

Св – середня вартість 1 т вантажу, грн.

Собівартість складської переробки 1 т вантажу можна визначити за формулою:

,

де С1 – собівартість переробки 1 т вантажу, грн;

Ве – експлуатаційні витрати, пов’язані з переробкою вантажів, грн;

Рв – річний вантажооборот, т.

Ефективність використання складської площі можна визначити за формулою

,

де К – коефіцієнт корисної площі;

Sкор – корисна площа складу, м2;

Sзаг – загальна площа складу, м2.

Залежно від типу складського приміщення цей показник може мати значення від 0,25 до 0,6.

Чим вище коефіцієнт використання корисної площі складу, тим ефективніше використовується складська площа.

Для визначення рівня механізації складських робіт можна використовувати формулу

,

де Рм – рівень механізації складських робіт, %;

Qм – обсяг механізованих робіт, т;

Qзаг – загальний обсяг робіт, т.

Застосування перерахованих техніко-економічних показників свідчить про раціональність використання складського господарства.

53. Механізація та автоматизація технологічного процесу на підприємствах оптової торгівлі

Механізація (від грец. mеchane — знаряддя, машина) — заміна ручних засобів праці машинами і механізмами. На підприємствах оптової торгівлі навантажувально-розвантажувальні, транспортні і складські роботи складаються з основних і допоміжних операцій.

До основних операцій відносять захоплення вантажу або подачу, його на механізм, піднімання, переміщення й видачу вантажу, укладання його в штабель або на стелаж або зняття зі стелажу і т.п.

Допоміжні операції не входять у процес піднімання і переміщення вантажу: за-стропування або від-стропування сформованих пакетів (для піднімання); накладання і зняття затискних пристосувань, направлення і відтяжка вантажів при піднімання і укладанні; кріплення вантажів, укладання і прибирання підкладок, установлення зрівнювальних містків при навантаженні або розвантаженні засобів зовнішнього транспорту.

Механізованим складським процесом називається процес, при якому застосування машин і механізмів забезпечує повну заміну ручної праці на основних підйомно-транспортних операціях, а допоміжні операції (укладання вантажів на піддони або робочий орган підйомно-транспортного обладнання, формування вантажних пакетів, розвантаження автомашин) виконуються вручну.

Комплексна механізація

Комплексно-механізованим називають процес, при якому ручна праця як на основних, так і на допоміжних операціях, транспортних і складських роботах замінюється роботою машин і механізмів, а вручну здійснюється лише керування машинами і механізмами.

Комплексна механізація складських операцій означає застосування системи машин, ланки якої пов'язані між собою послідовністю переміщення вантажу, а безперервність складського процесу досягається взаємозв'язком усіх ланок і єдиним ритмом у роботі машин, що входять до складу системи. Ручна праця при комплексній механізації складського процесу допускається лише на окремих не трудомістких допоміжних операціях (виключаючи підіймання, пересування і укладення вантажів), якщо їх механізація в даний момент економічно недоцільна і не поліпшує умов праці.

Рівень механізації праці в кооперативній торгівлі за експертними оцінками майже в п'ять разів нижчий проти виробничої сфери. Питома вага вантажно-розвантажувальних і складських робіт у кооперативній торгівлі становить понад 35 % загального обсягу робіт. Виконання малопродуктивних і переважно ручних операцій потребує великої кількості підсобних робітників, істотних затрат праці й часу, призводить до простою транспорту і порушень норм охорони праці.

Автоматизація складських процесів

Автоматизація складських процесів є вищою формою механізації, її застосовують для заміни ручної праці по управлінню, регулюванню і контролю за машинами й обладнанням пристроями автоматичного управління, що забезпечують потрібну продуктивність, режим і якість роботи без втручання людини. За людиною залишаються тільки функції спостереження за пристроями автоматичного управління.

Основними засобами, що виконують технологічні процеси на автоматизованих складах, є міжстелажні трансманіпулятори і крани-штабелери, транспортні конвеєри з електронною системою керування і дистанційною системою передавання інформації. Ефективність систем автоматичного управління складськими операціями полягає у швидкості обробки вантажів, поліпшенні використання складських місткостей, точному оперативному обліку товарних запасів, зниженні виробничого травматизму.

Проблеми механізації в оптовій торгівлі.

Більшість загально товарних складів споживчої кооперації використовують застарілу технологію укладання, розміщення й відпускання вантажів. За будь-якої висоти приміщень складів вантажі, як правило, укладаються на висоту зросту людини, переважає ручна праця, на багатьох складах немає підйомно-транспортного обладнання, металевих стелажів, сучасної складської техніки.

Механізацію технологічних процесів на складах стримує непристосованість багатьох складів для використання підйомно-транспортних машин. Потреби кооперативних організацій у необхідних типах обладнання задовольняються недостатньо. До того ж номенклатура підйомно-транспортного обладнання за вантажопідйомністю, продуктивністю, габаритами, висотою підйому вилок не повною мірою відповідає потребі кооперативних підприємств. Позначається на низькому рівні механізації й невисока кваліфікація робітників, які обслуговують обладнання.

Поняття системи машин

Прогрес у галузі скорочення ручної праці істотно залежить від науково обґрунтованого прогнозування механізації. Доцільно вдосконалювати існуючі засоби механізації з підпорядкуванням їхніх техніко-економічних і експлуатаційних показників інтересам виконання не окремих операцій, а технологічного процесу в цілому. Від застосування поодиноких машин і епізодичних технічних рішень з механізації окремих складських операцій треба перейти до створення й упровадження системи машин, які забезпечують механізацію й автоматизацію процесів на всіх етапах технологічного циклу товаропросування.

Для підвищення рівня механізації робіт на оптових базах необхідно налагодити виробництво цільових транспортерів, підвісних конвеєрів з криволінійною трасою, підйомників безперервної дії, ручних візків з гідроприводом. На великих складах з однорідним асортиментом товарів в уніфікованій упаковці або пакетованими вантажами доцільно впроваджувати автоматичні лінії обробки вантажів з використанням системи конвеєрів і автоматичних міжстелажних штабелерів з програмним керуванням.

54. Класифікація та функції роздбіних підприємств

Роздрібною торгівлею займаються промислові й оптові підприємства через мережу власних фірмових магазинів та інші пункти продажу товарів, роздрібні ринки, підприємства громадського харчування, підприємців та інші суб'єкти господарювання різних форм власності.

Роздрібна торговельна мережа становить основу інфраструктури товарного ринку і являє собою сукупність торговельних та інших підприємств, підприємців — власників об'єктів роздрібної торгівлі. За видами та особливостями будівлі роздрібна торговельна мережа поділяється на магазини, магазини-склади, павільйони, палатки, пересувні магазини тощо. Приблизно 80 % мережі роздрібної торгівлі припадає на магазини. Вони мають приміщення та обладнання, які потрібні для виконання різноманітних торговельно-технологічних операцій, зазвичай розташовані в капітальних будівлях. Магазини-склади здійснюють торгівлю будівельними матеріалами, паливом, продовольчими товарами та ін. Вони мають пристосовані майданчики, навіси та складські приміщення, а також приміщення для товарних зразків та оформлення продажу товарів. Павільйони, палатки, ларки, кіоски — це спорудження легкої конструкції, що належать до дрібнороздрібної торговельної мережі. На відміну від магазинів вони пропонують вузький асортимент товарів та менше зручностей для обслуговування покупців. Пересувні магазини використовують при обслуговуванні жителів невеликих населених пунктів та працівників сільського господарства. За формами обслуговування розрізняють магазини самообслуговування і магазини, що використовують традиційний метод торгівлі (через прилавок за зразками, каталогами та ін.). За типом будівлі й особливостями об’ємно - планувального рішення магазини поділяються на окремо стоячі, вбудовано-прибудовані й торговельні комплекси, а також одноповерхові, багатоповерхові, з підвальними приміщеннями або без них. Основні торговельні функції магазинів такі: • вивчення попиту населення на товари; • упорядкування заявок на завезення товарів; • формування асортименту товарів; • реклама товарів і додаткових послуг; • продаж товарів. До основних технологічних функцій магазинів зараховують: • приймання товарів, що надійшли в магазин, за кількістю та якістю; • забезпечення зберігання товарів; • виконання операцій, пов'язаних з виробничою доробкою товару (фасування, упаковування та ін.); • переміщення товарів всередині магазину, розміщення і викладка товарів у торговельному залі. Крім того, магазини виконують функції, пов'язані з наданням додаткових послуг покупцям (попереднє приймання замовлень на товари, доставка товарів додому тощо). Обсяг і характер виконуваних магазином функцій залежать від його типу і розміру, господарської самостійності, технічної оснащеності, місця розташування та інших чинників. Наприклад, магазин, що є юридичною особою, крім перелічених функцій виконує також функції з оптової закупівлі товарів і розрахунків за них, здійснює управління і господарське обслуговування підпорядкованих йому торгових одиниць. Він, як правило, має більше можливостей для надання широкого кола додаткових послуг.

Класифікація магазинів:

+за основним контингентом покупців магазини поділяються на такі групи:

• магазини, що обслуговують міських жителів;

• магазини, що обслуговують сільських жителів.

Варто звернути увагу на те, що значну частину покупок сільські жителі роблять у містах, де забезпечено більш різноманітний асортимент товарів і створено кращі умови для їх придбання.

+за характером розміщення на території населеного пункту магазини поділяються на такі групи:

• магазини, що розміщені безпосередньо в житловій забудові;

• магазини, що розміщені в місцях загальноміського значення.

Характер розміщення магазину визначається різноманітними чинниками. Так, магазини першої групи покликані задовольняти найбільш масові та постійні потреби в товарах (основні групи продовольчих товарів, господарські, галантерейно-парфумерні, інші групи непродовольчих товарів повсякденного попиту). Головним чинником при їх розміщенні є радіус пішохідної доступності (у межах 500 м).

Магазини другої групи покликані задовольняти періодичні й епізодичні потреби покупців. Тут основними чинниками є широта запропонованого вибору і забезпечення транспортної доступності.

+за формами товарної спеціалізації магазини поділяються на такі групи:

• універсальні;

• комбіновані;

• спеціалізовані;

• вузькоспеціалізовані;

• змішані.

Універсальні магазини реалізують, як правило, усі основні групи продовольчих і непродовольчих товарів. Вони є найбільш зручними для покупців, тому що забезпечують комплексне задоволення їхнього попиту.

Комбіновані магазини реалізують товари двох-трьох груп, об'єднаних спільністю їх споживання (м'ясо — риба — овочі, трикотаж — галантерея, галантерея — парфумерія).

Спеціалізовані магазини реалізують, як правило, одну групу товарів (з продажу одягу, взуття, хлібобулочних виробів, рибних товарів та ін.). Це пов'язано з тим, що, обмежуючи свою діяльність певним сегментом споживчого ринку, торговельне підприємство може забезпечити високий рівень задоволення попиту на окремі товари, запропонувати широку номенклатуру додаткових послуг.

Вузькоспеціалізовані магазини реалізують товари однієї товарної підгрупи, наприклад, з продажу жіночого взуття, інструментів, чоловічих сорочок, електроосвітлювальних приладів та ін.

Змішані магазини реалізують товари різних груп, не пов'язаних між собою. На відміну від універсальних магазинів вони пропонують обмежену номенклатуру груп продовольчих і непродовольчих товарів.

+за вагомістю товарів, що реалізуються різними методами, магазини поділяються на такі групи:

• магазини з індивідуальним обслуговуванням покупців;

• магазини, що реалізують товари методом самообслуговування;

• магазини, що реалізують товари за зразками і каталогами.

+за ціновими рівнями реалізованих товарів магазини поділяються на такі групи:

• елітні магазини з найвищим рівнем цін;

• магазини з середнім рівнем цін;

• магазини з низьким рівнем цін.

Ця відносно нова для нашої практики система класифікації є результатом поглиблення диференціації доходів населення після переходу до ринкової економіки.

+за розмірами торговельної площі магазини поділяють на такі групи:

–дрібні;

–середні;

–великі;

–дуже великі.

До дрібних магазинів у містах зараховують магазини з торговельною площею до 250 кв. м, у сільській місцевості — до 100 кв. м.

До середніх магазинів у містах зараховують магазини з торговельною площею 251-1000 кв. м, у сільській місцевості — 101-400 кв. м. Такі магазини розміщуються у пристосованих приміщеннях або у спеціально збудованих будівлях. На такій торговельній площі можуть бути організовані універсальні продовольчі, комбіновані, спеціалізовані та вузькоспеціалізовані магазини.

До великих магазинів у містах зараховують магазини з торговельною площею 1001-3500 кв. м, у сільській місцевості — 401-1000 кв. м. Така торговельна площа дає змогу створювати магазини комплексного попиту й універсальні продовольчі та непродовольчі магазини.

До дуже великих магазинів у містах зараховують магазини з торговельною площею понад 3500 кв. м, у сільській місцевості — до 1000 кв. м. Це, як правило, непродовольчі магазини.

За категоріями магазини в Україні поділяються на "люкс", "вища", "перша", "друга", "без категорії". Присвоєння категорії здійснюється місцевими державними адміністраціями шляхом атестації об'єктів роздрібної торгівлі на основі комплексу показників, які характеризують:

• місцезнаходження будівлі та стан прилеглої території;

• вид, тип та особливості будівлі;

• комфортність, технічну оснащеність, внутрішній і зовнішній дизайн приміщень;

• логічність і функціональну організацію торговельного процесу;

• методи обслуговування;

• кваліфікацію персоналу;

• якість обслуговування.

55. Товаропостачання роздрібної мережі

Товаропостачання – це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості і асортименті, відповідних попиту населення. Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою виконання однієї з найважливіших функцій торгівлі – доведення товарів від виробництва до кінцевого споживача.

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виділяють такі основні стадії:

– визначення потреби в товарах;

– встановлення раціональних схем постачання;

– укладення договорів на постачання товарів;

– оперативний контроль за виконанням договорів постачання;

– вибір форм товаропостачання;

– визначення найбільш раціональної частоти доставки та оптимальних партій завезення товарів;

– організація доставки товарів у магазин;

– приймання, зберігання і підготовка товарів до продажу.

На організацію товаропостачання суттєво впливають об’єктивні і суб’єктивні фактори. Об’єктивні фактори можна об’єднати в три групи: виробничі, транспортні і торговельно-організаційні.

До виробничих факторів належать розвиток і розміщення виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази.

До транспортних факторів належать: стан доріг, наявність транспортних зв’язків між магазинами та джерелами постачання.

До торговельно-організаційних факторів належать: чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розміщення на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торговельних залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структура й особливість асортименту товарів

На організацію товаропостачання суттєво впливають і суб’єктивні фактори, основним з яких є: рівень управління процесом товаропостачання; кваліфікація робітників, що визначають потребу в товарах; достовірність комерційної інформації.

Раціонально організоване товаропостачання роздрібної торговельної мережі може бути організоване тільки з урахуванням дії цих факторів та застосуванням наукових методів управління процесами товаропросування.

Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на дотриманні таких основних вимог:

– завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства повинно здійснюватися відповідно до обсягу і структури попиту населення та встановлених змін у кон’юнктурі ринку;

– товари в роздрібну торговельну мережу повинні надходити ритмічно в широкому асортименті і необхідній кількості;

– кількість товарів і частота їх завезення повинні визначатися типом і потужністю підприємства;

– джерела постачання і найбільш ефективні форми і методи товаропостачання повинні визначатися з урахуванням складності асортименту, обсягами випуску товарів та територіальною віддале­ністю від постачальників;

Раціональна організація товаропостачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням вищеперерахованих вимог повинна базуватися на таких принципах: плановість, безперебійність, ритмічність і економічність.

Плановість постачання вимагає, щоб товари в магазин завозились за графіками, що визначають частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, які підлягають завезенню в торговельні підприємства.

Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку товарів у пункти продажу в кількості й асортименті, які забезпечують постійну наявність у магазинах необхідних товарів.

Ритмічність завезення товарів передбачає періодичне поповнення запасів за певних умов: за рівномірного попиту товари завозяться через рівні проміжки часу; за дискретного попиту – при досягненні певного мінімуму запасів.

Раціональність товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на його організацію, тобто економічність товаропостачання.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі може здійснюватися з різних джерел: виробничих підприємств, оптових баз, комерційних посередників тощо.

Залежно від порядку завезення товарів у роздрібну торговельну мережу розрізняють дві форми товаропостачання магазинів – транзитну і складську.

Транзитна форма товаропостачання передбачає завезення товарів безпосередньо в роздрібну торговельну мережу, минаючи склади оптових баз. Транзитна форма товаропостачання застосовується головним чином для товарів простого асортименту, які не потребують додаткового підсортування.

З використанням транзитної форми товаропостачання магазинів прискорюється просування товарів, скорочуються витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, зменшуються розміри втрат товарів. Однак транзитна форма не завжди є економічно виправданою, тобто магазини повинні приймати від підприємств промисловості великі партії товарів у вузькому виробничому асортименті в непідсортованому вигляді.

Товаропостачання магазинів може здійснюватися різними методами: децентралізованим (самовивіз) і централізованим.

Децентралізований метод передбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, тобто всі операції із завезення товарів, починаючи з пошуку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно.

Централізована доставка товарів здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за замовленнями магазинів у передбачені графіком терміни. При цьому всі транспортно-експедиційні операції

виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі.

Централізовану доставку застосовують за складською і транзитною формами товаропостачання торговельної мережі. Вона може здійснюватися підприємствами промисловості, оптовими базами чи транспортними підприємствами.

Прогресивний характер централізованої доставки товарів полягає в забезпеченні планового постачання магазинів за встановленими графіками.

Централізована доставка здійснюється відповідно до поточних замовлень магазинів, в яких на спеціальних бланках вказується: номер магазину, його адреса, асортимент і кількість товарів, що підлягають завезенню, фактично відпущена кількість.

Доставка товарів за централізованим завезенням товарів здійснюється за завчасно складеними графіками і маршрутами.

Графік доставки – це розклад, в якому вказується, в які дні і години товар буде доставлятися в магазин.

На основі замовлень і графіків складаються маршрути доставки товарів у роздрібну торговельну мережу.

Маршрут – це шлях руху транспортного засобу, який визначає послідовність завезення товарів у магазини, розроблений з урахуванням мінімальних транспортних витрат.

У практиці торгівлі розрізняють два види маршрутів: маятниковий і кільцевий.

За маятниковим маршрутом товар на повністю завантаженому автомобілі доставляється в один магазин, після цього автомобіль повертається до постачальника, завантажується і направляється в інший магазин.

За кільцевим маршрутом повністю завантажений автомобіль доставляє одним рейсом товари в кілька магазинів, що знаходяться на шляху його руху.

Організація доставки товарів по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, застосування пакетованих і контейнерних перевезень - неодмінна умова раціоналізації всієї системи товаропостачання. При Цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання крамниць товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім Того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.

56. Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні операції обслуговують міжнародний обмін товарами і послугами, щоб такі операції здійснились треба:

- знайти покупця,

- укласти з ним договір,

- виконати умови договору.

Зовнішня економічна дія-сть (ЗЕД) – комерційна діяльність контрагентів, що є представниками різних країн.

Придметом такої діяльності є:

1. крупні партії товарів,

2. поодинокі об‘єкти (автомобілі, земля, будинки)