10. Співвідношення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Становлення служби в органах м/с як самостійного інституту конституційного права значною мірою пов’язане з прийняттям Конституції України. Адже конституційніположення про те, що «народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування», а «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування», стали нормативною та методологічною базою для конституювання та правової ідентифікації публічної служби та її диференціації на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування.

Спираючись на конституційні принципи, було прийнято Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. [49] та 15 липня 1997 р. ратифіковано Європейську хартію про місцеве самоврядування [50]. Особливо слід відмітити прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. [51], яким уперше у вітчизняній муніципальній практиці було комплексно, на основі окремого законодавчого акта, врегульовано правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах м/с, визначено загальні засади діяльності посадових осіб м/с, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі ворганах місцевого самоврядування.

Слід усвідомлювати й те, що місцеве самоврядування, його органи та

посадові особи, незважаючи на організаційну самостійність, належать до єдиної системи публічної влади у державі: на загальнонаціональному (центральному) рівні, в регіонах (області та АРК) та муніципальному рівні функціонують органи публічної влади, які забезпечують згідно з Консти-туцією України реалізацію влади Українського народу та мають власну компетенцію, нормативний зміст якої може змінюватися з урахуванням розвитку держави, громадянського суспільства та завдань, які стоять перед ними.

Водночас, служба в органах м/с є новим видом публічної службової діяльності, який хоч і взаємодіє з державною службою, ідентичний їй за набором структурних елементів, але відрізняється від державної служби за змістовним наповненням низки елементів. Адже мета муніципальної службової діяльності, насамперед, полягає у служінні інтересам територіальної громади та обслуговуванні функцій та повноважень м/с, реалізації їх безпосередньо населенням та органами м/с та є похідною від обсягу питань місцевого значення, які вирішуються на муніципальному рівні й окремих державних повноважень, якими наділяються органи м/с у порядку делегування.

Так, як зазначає Ю. П. Битяк, служба в органах м/с – це самостійний вид публічної служби, який близький за своїми характеристиками (характерними рисами) до державної. Зокрема, це професійна діяльність, пов’язана із зайняттям посад, спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та виконання окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Останні положення, вказує Ю. П. Битяк, підкреслюють як роль, так і її зв’язок з органами виконавчої влади, державним управлінням та державною службою.

Проте на думку Ю. П. Битяка, службу в органах м/с не можна розглядати як державну, про що свідчить і врегулювання її проходження окремим законом. Безумовно, повністю ці види публічної служби не можна ототожнювати, але проблеми становлення, функціонування та розвитку м/с, діяльності органів м/с, їх виконавчих органів, проходження служби в органах м/с багато в чому збігаються з проблемами, які існують у формуванні та діяльності органів виконавчої влади, проходженні в них служби [52, с. 14].

Існує нагальна необхідність у розмежуванні повноважень між органами державної влади й органами м/с у сфері правового регулювання муніципально-службових відносин. Результатом відсутності відповідного механізму є колізії та прогалини в законодавстві України, неможливість реалізації повноважень органів влади внаслідок відсутності коштів на їх фінансування.

Виходячи з положень Конституції України (ст.ст. 5, 19, 38 тощо), можна визначити такі специфічні риси органу м/с (як самостійного виду органів публічної влади):

1) орган не входить до системи органів державної влади, він виступає самостійним (організаційно відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування;

2) служба в органах м/с, як і державна служба, формується та реалізується у встановлених для неї організаційних структурах; якщо для державної служби такою структурою є державний орган або його апарат, то для служби в органах місцевого самоврядування – орган м/с або його апарат;

3) цілі та завдання служби в органах м/с в соціальному аспекті схожі із завданнями державної служби: забезпечення прав і свобод людини і громадянина, виконання Конституції та законів України, правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, виконання інших повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування; стосовно цілей та завдань у соціальному аспекті служба в органах місцевого самоврядування є безпосереднім продовженням державної служби, але не в державно-територіальному масштабі, а на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє орган місцевого самоврядування;

4) формування особового складу служби, здійснення кадрової політики в органах місцевого самоврядування – завдання тільки органів місцевого самоврядування на основі адміністративно-правових норм у нормативних актах про службу в органах місцевого самоврядування;

5) принципи служби в органах місцевого самоврядування частково збігаються з принципами державної служби завдяки своїй спільній соціальній сутності в масштабах суспільства, але мають бути і власні принципи, що відбивають особливості служби в органах місцевого самоврядування: підконтрольність та підзвітність службовців і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою; право відкликання виборних посадових осіб і висловлення їм недовіри територіальною громадою;

6) орган м/с утворюється з метою виконання завдань та функції м/с (як самостійної форми публічної влади);

7) орган м/с становлять фізичні особи, які наділяються згідно з законом спеціальним статусом – депутата місцевої ради або службовця органів м/с;

8) владними повноваженнями орган м/с наділяється з метою вирішення питань місцевого значення (самоврядні повноваження). При цьому, свої владні самоврядні повноваження орган м/с здійснює в інтересах територіальної громади та від її імені;

9) фінансування діяльності органу м/с здійснюється з бюджету місцевого самоврядування, з районного, обласного бюджету.

З огляду на це, державна служба і служба в органах м/с як один з центральних інститутів публічного управління в сучасній Україні вимагає нового рівня та якості правової регламентації. Намічені в Україні реформи, серед яких реформа м/с, адміністративна реформа, реформа адміністративно-територіального устрою, реформа державної служби та служби в органах м/с та інші перетворення можуть бути успішно реалізовані лише за умови злагодженої роботи та взаємодії державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, осіб, що заміщають державні посади та посади в органах місцевого самоврядування.