Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекційний матеріал з дисципліни Державне управ...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
957.95 Кб
Скачать

3. Типи та види державної служби. Моделі державної служби.

Чинне законодавство України про державну службу не передбачає чіткого поділу державної служби на типи та види, але це не означає, що в нашій країні взагалі не існує різних складових частин держслужби. По-перше, крім чинного Закону, існують інші закони, які фактично врегульовують питання державної служби в різних сферах (дипломатична служба, міліцейська служба тощо). По-друге, значну частину осіб, на яких прямо не поширюється чинний Закон, віднесено до державних службовців. По-третє, існує нагальна потреба в уніфікації чинного законодавства виходячи з конституційного принципу поділу державної влади на відповідні гілки та функціональних складових державного управління [22, с. 234].

В «історично-географічному» аспекті можна виокремити три типи моделей: східну та два західних типи – континентальний (Європейський континент) та англо-американський.

На вибір моделі державної служби в конкретній країні впливає ряд факторів, серед яких слід виділити такі, як :

1. Специфіка історичного розвитку цих країн (поява та нормативно – правове регулювання інституту професійної державної служби).

2. Специфіка правової системи (англосаксонська або романо – германська правові системи). Для країн англосаксонської правової системи (Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія ) характерна відсутність уніфікованої системи законодавства з питань державної служби та наявність великої кількості розрізнених нормативних правових актів; романо – германської правової системи (Україна, Франція, Німеччина, Італія) основними регуляторами державної служби є Конституція і комплексні закони;

3. Специфіка державного устрою (держава федеративна чи унітарна, тоталітарного чи демократичного типу) У країнах з федеративним устроєм (США, Канада) існує два рівні законодавства про державну службу – федеральний і суб’єктів федерації. У країнах з унітарним устроєм, де сильні тенденції «регіоналізації» на загальнодержавному рівні встановлюються лише загальні питання державної служби.

Якщо виходити з часу і місця виникнення державної служби враховуючи при цьому відображаються у процесі службової діяльності інтереси, можна дати наступну класифікацію: «давньосхідна», «антична», «європейська континентальна» і «англосаксонська» типи держслужби.

Можна зустріти й інші спроби типологізувати системи державної служби. Так, інтерес представляє модель, розроблена С. Ейзенштадтом в тріаді «влада-державна служба – суспільство». Згідно з його підходу розрізняють: традиційну модель, для якої характерна «служба, орієнтована на владу», модернізаційну модель, в основі якої лежить «служба, орієнтована на суспільство», транзиторну модель, відмітною ознакою якої є «служба, орієнтована на саму себе».

Другою підставою можуть служити джерела комплектування кадрів державної служби. У тому випадку, якщо незалежно від посади (для всіх посад) використовуються і зовнішні, і внутрішні джерела, мова йде про відкриту систему державній службі. Якщо для наймолодших посад вдаються до зовнішніх джерел комплектування, а для інших – тільки до внутрішніх, говорять про закритих системах.

Риси відкритої державної цивільної служби такі: відсутність єдиної чітко організованої системи органів виконавчої влади , створення органів для вирішення якої-небудь конкретного завдання, з дорученням їм в подальшому подібних за змістом завдань; слабке нормативно – правове регулювання службових відносин, що багато в чому зумовлено пануванням системи загального права з особливою роллю прецеденту ; прийняття адміністративних рішень з максимальним урахуванням всієї сукупності факторів , виходячи з поточної ситуації, а не з приписів правових норм; гнучка конкурсна система набору претендентів на державну службу; залежність оплати праці та просування по службі від результатів роботи державного службовця; переважання фахівців загальногуманітарного профілю («дженералістів»). «Відкрита» англосаксонська модель державної цивільної служби (новий державний менеджмент) поділяється на 2 підвиди: щодо децентралізована відкрита модель, реалізована в унітарній державі (Великобританія); децентралізована відкрита модель , реалізована в федеративній державі (США).

Основними рисами закритою державної служби є: ієрархічна «пірамідальна» організація системи державної служби з чіткою, нормативно встановленої компетенцією кожного рівня держслужби і твердо закріпленими принципами посадової субординації; здійснення всієї організаційної діяльності на основі формальних, нормативно закріплених процедур; ієрархічна система відбору кадрів для державної служби; високий соціальний статус держслужбовця , велике значення репутаційних механізмів і норм професійної етики; система гарантій правової і соціальної захищеності службовця (в тому числі ускладненою процедури його звільнення); залежність кар’єрного росту, заробітної плати і пільг від стажу служби і посади; переважання на державній службі вузькоспеціалізованих фахівців (з юридичним, економічним чи технічною освітою). «Закрита» модель державної служби, характерна для країн континентальної Європи поділяється на 2 підвиди: централізована закрита модель, реалізована в унітарній державі (французька модель); щодо децентралізована закрита модель, реалізована у федеративній державі (німецька модель).

У рамках базових моделей виділяють більш приватні системи, які прийнято називати елітарними. До найбільш яскравим проявом цих систем у відповідності з виділеними критеріями комплектування (лояльність або компетентність) відноситься номенклатурна система і кар’єрна (елітарна система).

Аналіз моделей держслужби в чому умовний: хоча державна служба кожної окремої країни тяжіє до якоїсь однієї моделі, вона, як правило, поєднує в собі і окремі елементи інших моделей державної служби [23].

Можна виділити два основних типи – цивільну службу та мілітаризовану службу. Ті складові державної служби, що їх не можна віднести до цих двох типів, слід згрупувати в проміжний (третій) тип – спеціалізований.

Наприклад, Д. М. Бахрах зазначає, що для мілітаризованої служби характерні таш, відмінні від цивільної служби, ознаки: професійним обов’язком службовців цієї категорії є захист життя і здоров’я людей, забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, основних прав громадян і публічних інтересів, матеріальних цінностей, охорона суспільного порядку і правопорядку; право вступу на державну службу мілітаризованого характеру мають особи, які досягти віку вісімнадцяти років; наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну, зумовлених специфічними особливостями посадових повноважень мілітаризованих держслужбовців; ці держслужбовці мають особливі умови вступу на службу, умови її проходження, присвоєння військових та спеціальних звань, проведення атестації та припинення служби; наявність встановленого в спеціальних адміністративно-правових нормативних актах особливого правового статусу мілітаризованих держслужбовців; особливий порядок притягнення до «правової» відповідальності» [14, с. 21-23].

Досить поширеною є точка зору В.Б. Авер’янова, який запропонував законодавчо розмежувати такі види державної служби:

1) служба в органах: виконавші влади та їх апараті, а також в апараті парламенту, судових органів, деяких інших державних органів (наприклад, прокуратури). Це – власне адміністративна служба, або служба чиновників;

2) служба в державних органах (включаючи деякі органи виконавчої влади), яка отримує спеціальний правовий статус, зокрема в органах прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, митних органах, у дипломатичних установах, збройних силах. Це – спеціалізована служба;

3) служба в різних державних органах та їх апараті, яка хоч і має допоміжно-обслуговуючу спрямованість, але через свою важливість потребує особливого правового режиму в межах державної служби. Це – функціонування так званих патронатних служб (умовно – патронатна служба).

Державну службу в державних органах та їх апаратах пропонується класифікувати відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади: а) державна служба в органах законодавчої влади; б) державна служба в органах виконавчої влади; в) державна служба в органах судової влади.

За такого поділу мають бути віднесені:

- до цивільної служби – ті цивільні службовці, які працюють в органах державної влади та їх апараті і не мають спеціальних звань, здійснюють так би мовити звичайну управлінську (адміністративну) діяльність;

- до спеціалізованої служби – ті службовці, які працюють або служать переважно в органах державної влади зі спеціальним статусом і мають спеціальні звання (класи, чини тощо), виконують специфічні функції.

- до мілітаризованої служби – ті службовці, які служать головним чином у воєнізованих державних органах і мають військові та прирівняні до них спеціальні звання й наділені відповідними повноваженнями.

Класифікація видів державної служби:

1. У межах цивільної держслужби: служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові Украши; служба в Апараті Верховної Ради України та секретаріатах комітетів Верховної Ради та деякі інші види, визначені законом.

2. У межах спеціалізованої держглужби: державна дипломатична служба:

державна санітарно-епідеміологічна служба; державна пожежна служба; державна контрольно-ревізійна служба; державна служба прокурорів; деякі інші види, визначені законом.

3. У межах мілітаризованої служби: військова служба в Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України), служба в Прикордонних військах України; служба у Внутрішніх військах МВС України; деякі інші види, визначені законом.