
- •Лекційний матеріал з дисципліни «державне управління та виконавча влада в україні»
- •Тема 1. Державне управління та його теоретичні засади.
- •1. Управління як соціальне явище
- •2. Державне управління: поняття та специфіка.
- •3. Держава як суб’єкт управління. Організаційна структура управління.
- •4. Мета та функції державного управління
- •5. Форми управлінської діяльності.
- •6. Акти управління: поняття, класифікація, вимоги.
- •7. Методи державного управління.
- •8. Стадії державного управління.
- •9. Принципи державного управління.
- •10. Права громадян у державному управлінні.
- •Тема 2. Державна служба.
- •1. Суспільна роль і функції державної служби. Концепції державної служби.
- •2. Принципи державної служби.
- •3. Типи та види державної служби. Моделі державної служби.
- •4. Правовий статус державних службовців. Зміст та співвідношення понять «службова особа» та «посадова особа». Патронатні службовці.
- •5. Комплектування державними службовцями («система здобичи» та «система заслуг»). Проходження державної служби. Службова кар’єра.
- •6. Правила поведінки державних службовців.
- •7. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.
- •8. Ефективність державної служби.
- •9. Припинення державної служби.
- •10. Співвідношення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
- •Тема 3. Державний контроль: зміст та поняття.
- •Сутність, призначення та функції державного контролю.
- •Зміст та співвідношення понять «контроль», «нагляд», «аудит», «моніторинг».
- •Класифікація державного контролю.
- •Система органів державного контролю.
- •Адміністративний контроль.
- •Президентський контроль.
- •Прокурорський нагляд.
- •Судовий контроль. Конституційний контроль. Співвідношення конституційного та судового контролю.
- •Контроль у сфері м/с та його зв’язок з державним управлінням.
- •Тема 4. Теоретичні основи діяльності органів виконавчої влади в Україні.
- •Співвідношення державного управління та виконавчої влади.
- •Функції органів виконавчої влади: поняття та види.
- •Компетенція органу виконавчої влади. Співвідношення функцій та компетенції.
- •Дискреційні повноваження органу виконавчої влади
- •Вплив форми правління на організацію виконавчої влади.
- •Система органів виконавчої влади в Україні. Види органів виконавчої влади.
- •Правове регулювання організації та діяльності органів виконавчої влади.
- •Тема 5. Кабінет Міністрів України.
- •1. Загальна характеристика урядів зарубіжних країн.
- •2. Поняття, основні завдання та принципи діяльності Кабінету Міністрів України.
- •3. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •4. Компетенція Кабінету Міністрів України.
- •5. Прем’єр-міністр України
- •6. Взаємодія Кабінету Міністрів України з іншими органами влади.
- •7. Організація діяльності Кабінету Міністрів України
- •8. Акти Кабінету Міністрів України.
- •9. Складення повноважень і відставка Кабінету Міністрів України.
- •Тема 6. Центральні органи виконавчої влади в Україні.
- •1. Поняття та види центральних органів виконавчої влади.
- •2. Міністерство як центральний орган виконавчої влади.
- •3. Правовий статус міністра.
- •4. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
- •5. Державні служби.
- •Тема 7. Місцеві органи виконавчої влади в Україні.
- •1. Місцеві органи виконавчої влади: поняття та види.
- •2. Місцеві державні адміністрації: поняття, завдання та принципи діяльності.
- •3. Склад, структура та формування місцевих державних адміністрацій.
- •4. Повноваження місцевих державних адміністрацій.
- •5. Відносини місцевих державних адміністрацій з Президентом України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, об’єднаннями.
- •6. Організація та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
- •Тема 8. Місцеве самоврядування в Україні.
- •1. Поняття та теорії місцевого самоврядування.
- •2. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування.
- •4. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування.
- •5. Гарантії місцевого самоврядування.
- •6. Взаємодія місцевого самоврядування та органів виконавчої
- •Тема 9. Державне управління в окремих сферах.
- •1. Державне управління зовнішньою політикою.
- •2. Державне управління економікою та торгівлею.
- •3. Державне управління охороною здоров’я.
- •4. Державне управління в сфері соціальної політики.
- •5. Державне управління внутрішніми справами.
- •Нормативні акти та література:
3. Типи та види державної служби. Моделі державної служби.
Чинне законодавство України про державну службу не передбачає чіткого поділу державної служби на типи та види, але це не означає, що в нашій країні взагалі не існує різних складових частин держслужби. По-перше, крім чинного Закону, існують інші закони, які фактично врегульовують питання державної служби в різних сферах (дипломатична служба, міліцейська служба тощо). По-друге, значну частину осіб, на яких прямо не поширюється чинний Закон, віднесено до державних службовців. По-третє, існує нагальна потреба в уніфікації чинного законодавства виходячи з конституційного принципу поділу державної влади на відповідні гілки та функціональних складових державного управління [22, с. 234].
В «історично-географічному» аспекті можна виокремити три типи моделей: східну та два західних типи – континентальний (Європейський континент) та англо-американський.
На вибір моделі державної служби в конкретній країні впливає ряд факторів, серед яких слід виділити такі, як :
1. Специфіка історичного розвитку цих країн (поява та нормативно – правове регулювання інституту професійної державної служби).
2. Специфіка правової системи (англосаксонська або романо – германська правові системи). Для країн англосаксонської правової системи (Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія ) характерна відсутність уніфікованої системи законодавства з питань державної служби та наявність великої кількості розрізнених нормативних правових актів; романо – германської правової системи (Україна, Франція, Німеччина, Італія) основними регуляторами державної служби є Конституція і комплексні закони;
3. Специфіка державного устрою (держава федеративна чи унітарна, тоталітарного чи демократичного типу) У країнах з федеративним устроєм (США, Канада) існує два рівні законодавства про державну службу – федеральний і суб’єктів федерації. У країнах з унітарним устроєм, де сильні тенденції «регіоналізації» на загальнодержавному рівні встановлюються лише загальні питання державної служби.
Якщо виходити з часу і місця виникнення державної служби враховуючи при цьому відображаються у процесі службової діяльності інтереси, можна дати наступну класифікацію: «давньосхідна», «антична», «європейська континентальна» і «англосаксонська» типи держслужби.
Можна зустріти й інші спроби типологізувати системи державної служби. Так, інтерес представляє модель, розроблена С. Ейзенштадтом в тріаді «влада-державна служба – суспільство». Згідно з його підходу розрізняють: традиційну модель, для якої характерна «служба, орієнтована на владу», модернізаційну модель, в основі якої лежить «служба, орієнтована на суспільство», транзиторну модель, відмітною ознакою якої є «служба, орієнтована на саму себе».
Другою підставою можуть служити джерела комплектування кадрів державної служби. У тому випадку, якщо незалежно від посади (для всіх посад) використовуються і зовнішні, і внутрішні джерела, мова йде про відкриту систему державній службі. Якщо для наймолодших посад вдаються до зовнішніх джерел комплектування, а для інших – тільки до внутрішніх, говорять про закритих системах.
Риси відкритої державної цивільної служби такі: відсутність єдиної чітко організованої системи органів виконавчої влади , створення органів для вирішення якої-небудь конкретного завдання, з дорученням їм в подальшому подібних за змістом завдань; слабке нормативно – правове регулювання службових відносин, що багато в чому зумовлено пануванням системи загального права з особливою роллю прецеденту ; прийняття адміністративних рішень з максимальним урахуванням всієї сукупності факторів , виходячи з поточної ситуації, а не з приписів правових норм; гнучка конкурсна система набору претендентів на державну службу; залежність оплати праці та просування по службі від результатів роботи державного службовця; переважання фахівців загальногуманітарного профілю («дженералістів»). «Відкрита» англосаксонська модель державної цивільної служби (новий державний менеджмент) поділяється на 2 підвиди: щодо децентралізована відкрита модель, реалізована в унітарній державі (Великобританія); децентралізована відкрита модель , реалізована в федеративній державі (США).
Основними рисами закритою державної служби є: ієрархічна «пірамідальна» організація системи державної служби з чіткою, нормативно встановленої компетенцією кожного рівня держслужби і твердо закріпленими принципами посадової субординації; здійснення всієї організаційної діяльності на основі формальних, нормативно закріплених процедур; ієрархічна система відбору кадрів для державної служби; високий соціальний статус держслужбовця , велике значення репутаційних механізмів і норм професійної етики; система гарантій правової і соціальної захищеності службовця (в тому числі ускладненою процедури його звільнення); залежність кар’єрного росту, заробітної плати і пільг від стажу служби і посади; переважання на державній службі вузькоспеціалізованих фахівців (з юридичним, економічним чи технічною освітою). «Закрита» модель державної служби, характерна для країн континентальної Європи поділяється на 2 підвиди: централізована закрита модель, реалізована в унітарній державі (французька модель); щодо децентралізована закрита модель, реалізована у федеративній державі (німецька модель).
У рамках базових моделей виділяють більш приватні системи, які прийнято називати елітарними. До найбільш яскравим проявом цих систем у відповідності з виділеними критеріями комплектування (лояльність або компетентність) відноситься номенклатурна система і кар’єрна (елітарна система).
Аналіз моделей держслужби в чому умовний: хоча державна служба кожної окремої країни тяжіє до якоїсь однієї моделі, вона, як правило, поєднує в собі і окремі елементи інших моделей державної служби [23].
Можна виділити два основних типи – цивільну службу та мілітаризовану службу. Ті складові державної служби, що їх не можна віднести до цих двох типів, слід згрупувати в проміжний (третій) тип – спеціалізований.
Наприклад, Д. М. Бахрах зазначає, що для мілітаризованої служби характерні таш, відмінні від цивільної служби, ознаки: професійним обов’язком службовців цієї категорії є захист життя і здоров’я людей, забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, основних прав громадян і публічних інтересів, матеріальних цінностей, охорона суспільного порядку і правопорядку; право вступу на державну службу мілітаризованого характеру мають особи, які досягти віку вісімнадцяти років; наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну, зумовлених специфічними особливостями посадових повноважень мілітаризованих держслужбовців; ці держслужбовці мають особливі умови вступу на службу, умови її проходження, присвоєння військових та спеціальних звань, проведення атестації та припинення служби; наявність встановленого в спеціальних адміністративно-правових нормативних актах особливого правового статусу мілітаризованих держслужбовців; особливий порядок притягнення до «правової» відповідальності» [14, с. 21-23].
Досить поширеною є точка зору В.Б. Авер’янова, який запропонував законодавчо розмежувати такі види державної служби:
1) служба в органах: виконавші влади та їх апараті, а також в апараті парламенту, судових органів, деяких інших державних органів (наприклад, прокуратури). Це – власне адміністративна служба, або служба чиновників;
2) служба в державних органах (включаючи деякі органи виконавчої влади), яка отримує спеціальний правовий статус, зокрема в органах прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, митних органах, у дипломатичних установах, збройних силах. Це – спеціалізована служба;
3) служба в різних державних органах та їх апараті, яка хоч і має допоміжно-обслуговуючу спрямованість, але через свою важливість потребує особливого правового режиму в межах державної служби. Це – функціонування так званих патронатних служб (умовно – патронатна служба).
Державну службу в державних органах та їх апаратах пропонується класифікувати відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади: а) державна служба в органах законодавчої влади; б) державна служба в органах виконавчої влади; в) державна служба в органах судової влади.
За такого поділу мають бути віднесені:
- до цивільної служби – ті цивільні службовці, які працюють в органах державної влади та їх апараті і не мають спеціальних звань, здійснюють так би мовити звичайну управлінську (адміністративну) діяльність;
- до спеціалізованої служби – ті службовці, які працюють або служать переважно в органах державної влади зі спеціальним статусом і мають спеціальні звання (класи, чини тощо), виконують специфічні функції.
- до мілітаризованої служби – ті службовці, які служать головним чином у воєнізованих державних органах і мають військові та прирівняні до них спеціальні звання й наділені відповідними повноваженнями.
Класифікація видів державної служби:
1. У межах цивільної держслужби: служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові Украши; служба в Апараті Верховної Ради України та секретаріатах комітетів Верховної Ради та деякі інші види, визначені законом.
2. У межах спеціалізованої держглужби: державна дипломатична служба:
державна санітарно-епідеміологічна служба; державна пожежна служба; державна контрольно-ревізійна служба; державна служба прокурорів; деякі інші види, визначені законом.
3. У межах мілітаризованої служби: військова служба в Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України), служба в Прикордонних військах України; служба у Внутрішніх військах МВС України; деякі інші види, визначені законом.