Глосарій

Агресія – індивідуальна або групова поведінка, спрямована на нанесення фізичного або психологічного збитку іншій людині або соціальній групі.

Альтернативи рішень – нові, оригінальні варіанти рішення проблеми, яка лежить в основі конфлікту, що відрізняються від раніше запропонованих сторонами конфлікту підходів.

Антагонізм – непримиренна суперечка.

Арбітр – третя сторона в конфлікті.

Асиметричне рішення – рішення проблеми, що повністю або практично повністю реалізує інтереси лише однієї сторони.

Аутоагресія – агресивні дії, спрямовані на самого себе (наприклад, суїцид).

Блеф – тактичний прийом конфліктного протистояння; демонстрація реально не існуючих сил і засобів з метою залякування опонента.

Відхід – стратегія поведінки в конфлікті, характеризується прагненням уникнути конфлікту шляхом сприйняття предмету конфлікту як несуттєвого як для себе, так і для суперника.

Вирішення конфлікту – вид діяльності суб’єкта управління, що пов’язана із завершенням конфлікту.

Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття людиною свого статусу в групі.

Внутрішньоособистісний конфлікт – конфлікт усередині психічного світу людини, зіткнення її протилежно спрямованих мотивів.

Групові конфлікти – конфлікти, що виникають в системах соціальної взаємодії: “особистість – група” або “група – група”.

Групові норми – правила регуляції поведінки членів групи, вироблені в результаті спільної групової діяльності і спілкування.

Діагностика конфлікту – дослідження конфлікту з метою визначення його основних характеристик.

Динаміка конфлікту – процес розвитку конфлікту по етапах і фазах.

Захист психологічний – спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму відчуття тривожності, яке пов’язано з усвідомленням внутрішньоособистісного конфлікту.

Інституціоналізация конфлікту – встановлення чітких норм і правил конфліктної взаємодії, визначення робочих груп і комісій по управлінню конфліктом.

Інцидент – 1) зовнішнє відкрите протистояння сторін, що виникло вперше; 2) збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

Компроміс – стратегія поведінки суб’єктів в конфлікті, орієнтована на певні взаємні поступки.

Конкуренція – 1) у широкому розумінні – один із видів соціальної взаємодії; 2) у більш вузькому розумінні – суперництво, активне змагання між окремими суб’єктами (конкурентами) у певній галузі, які зацікавлені у досягненні однієї мети.

Конфлікт – стосунки суб’єктів соціальної взаємодії, що характеризується їх протистоянням на основі протилежно спрямованих мотивів або думок.

Конфліктна ситуація – суперечності суб’єктів соціальної взаємодії, які об’єктивно створюють ґрунт для реального протистояння.

Конфліктологія – міждисциплінарна галузь наукового дослідження конфлікту. Її об’єктом є конфлікти різного рівня: зооконфлікти, внутрішньоособистісні та соціальні конфлікти (міжособистісні, міжгрупові, міждержавні), предметом – загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів, а також загальні принципи управління конфліктом.

Конфліктогени – слова, дії (або відсутність дій), які викликають обурення, злість і інші негативні емоційні стани і можуть призвести до конфлікту.

Конформізм – пристосування, прийняття чужої точки зору, поступка в конфлікті.

Лідер – член групи, що суттєво впливає на свідомість і поведінку членів групи завдяки особистісному авторитету (неформальний лідер) або посаді (формальний лідер).

Медіатор – професійний посередник в переговорах по вирішенню конфлікту.

Медіація – переговорний процес по вирішенню конфлікту за участю посередника медіатора.

Міжособистісні конфлікти – протистояння людей в процесі соціальної взаємодії, що базується на протилежно спрямованих мотивах, думках або особистих антипатіях.

Мотиви конфлікту – внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту.

Невроз – нервово-психічний розлад, який базується на непродуктивній або нераціональній суперечці між особистістю і значущими для неї сторонами дійсності.

Необхідні і достатні умови конфлікту – наявність протилежно спрямованих мотивів, думок або особистих антипатій між суб’єктами соціальної взаємодії, а також стану протистояння між ними.

Об’єкт конфлікту – конкретна матеріальна (ресурс), соціальна (влада), або духовна (ідея, принцип, норма) цінність, якою намагаються володіти і користуватись опоненти конфлікту.

Образ конфліктної ситуації – суб’єктивне віддзеркалення предмету конфлікту в свідомості суб’єктів конфлікту.

Переговори – механізм вирішення (регулювання) конфлікту; сумісна діяльність опонентів у пошуку взаємоприйнятного рішення проблеми. Переговори проводяться за участю третьої сторони.

Позиція – те, про що заявляють суб’єкти конфлікту.

Посередник – третя сторона в переговорному процесі з приводу конфлікту, яка забезпечує конструктивне обговорення проблеми.

Поступка – стратегія поведінки в конфлікті, яка характеризується прагненням уникнути конфлікту шляхом сприйняття предмету конфлікту як несуттєвого для себе і значущого для суперника.

Попередження конфлікту – діяльність суб’єкту конфлікту з метою не допустити виникнення конфлікту. Попередження конфлікту може здійснюватися у вимушеній і превентивній формі.

Предмет конфлікту – те, через що виник конфлікт.

Прогнозування конфлікту – вид діяльності суб’єкта управління з метою виявлення причин конфлікту в його прихованому розвитку.

Проекція – усвідомлене або несвідоме перенесення суб’єктом власних думок, спонукань і якостей на інших.

Регресія – реакція на відповідальні ситуації “поверненням” до дитячих типів поведінки, які на тій стадії були успішними.

Регулювання конфлікту – вид діяльності суб’єкта управління з метою ослаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону вирішення.

Роль – нормативно заданий або колективно схвалений зразок поведінки людини в групі.

Соціальна напруженість – психологічний стан людей (індивідів або груп), причинами якого є незадоволення від існуючого стану речей або ходу розвитку подій.

Співпраця – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується прагненням опонентів спільними зусиллями вирішити існуючу проблему.

Статус – реальне положення людини в системі внутрішньогрупових стосунків, ступінь його авторитетності. Статус може бути високим, середнім або низьким.

Структура конфлікту – сукупність стійких елементів конфлікту, які створюють цілісну систему.

Суперництво – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується прагненням отримати перемогу над суперником.

Толерантність – терпимість до чужого способу життя, думки, поведінки, цінностей і таке інше.

Управління конфліктом – цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на динаміку конфлікту на користь розвитку або руйнування соціальної системи, до якої має відношення даний конфлікт.

Установка – готовність, схильність суб’єкта до певної ситуації, певної поведінки, дії.

28