Тема 5. Аудит активів, пасивів та фінансової звітності

5.1 Аудит необоротних активів.

5.2 Аудит виробничих запасів.

5.3 Аудит операцій з власним капіталом та забезпеченням зобов’язань.

5.1 Аудит необоротних активів

Метою аудиту операцій з необоротними активами є встановлення:

• достовірності первинних даних відносно руху необоротних активів;

• повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку необоротних активів та його відповідності прийнятій обліковій політиці;

• достовірності відображення стану необоротних активів в фінансовій звітності;

• відповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами.

Завданнями аудиту з необоротними активами є:

• встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання необоротних активів;

• перевірка ефективного їх використання та збереження;

• встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації необоротних активів;

• перевірка правильності нарахування зносу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів;

• підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

• перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат;

• вивчення законності проведених операцій, пов’язаних зі списанням необоротних активі внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

• підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з необоротними активами.

Предметом аудиту операцій з необоротними активами є господарські процеси та операції, пов’язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, а також відносини, що виникають при цьому на підприємстві та за його межами.

Об’єктами аудиту операцій з необоротними активами є:

1. Елементи облікової політики, а саме:

• перелік первинних документів з обліку необоротних активів;

• список осіб, які мають право підписувати документи з обліку необоротних активів;

• порядок контролю за матеріально-відповідальними особами;

• порядок оцінки та переоцінки необоротних активів;

• строк корисної експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активі та нематеріальних активів;

• порядок і метод нарахування зносу необоротних активів;

• порядок обліку витрат на ремонт.

2. Операції з обліку, а саме:

• основних засобів;

• інших необоротних матеріальних активів;

• нематеріальних активів;

• зносу необоротних активів;

• довгострокових фінансових інвестицій;

• капітальних інвестицій;

• довгострокової дебіторської заборгованості;

• відстрочених податкових активів;

• інших необоротних активів.

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності.

4. Інформація про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

Джерелами інформації для аудиту операцій з необоротними активами є:

1. Наказ про облікову політику підприємства.

2. Первинні документи з обліку необоротних активів.

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку необоротних активів.

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю

5. Звітність.

Методами аудиту операцій з необоротними активами є:

1. Фактичний контроль. Основна мета інвентаризації необоротних активів полягає у виявлені фактичної наявності основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової та справедливої вартості таких необоротних активів.

Особливості інвентаризації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. До початку проведення інвентаризації необхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку; технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отримані підприємством на правах оренди, на зберігання або у тимчасове користування. При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання.

Таким чином, аудитор має змогу перевірити дані про наявність основних засобів, вивчити записи про рух і технічний стан окремих об’єктів в первинних документах.

Після вивчення облікової інформації проводиться огляд об’єктів в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. В ході проведення інвентаризації до опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний номер, рік випуску, дату введення в експлуатацію, балансову вартість.

Дані інвентаризаційних описів порівнюються з інвентарними картками обліку об’єктів основних засобів, а також технічною і первинною документацією, даними облікових регістрів на предмет тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

Особливості інвентаризації нематеріальних активів. При проведенні інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити наявність документів, що підтверджують права їх використання, а також правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів на балансі підприємства.

При інвентаризації нематеріальних активів слід враховувати:

• перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому виражені на підставі первинних документів ( акти приймання-передачі, платіжні документи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтверджують факт придбання або створення нематеріальних активів;

• перевіряється відповідність нематеріальних активів вимогам відповідно П(С)БО 8.

Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається: з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 „Нематеріальні активи”; перевірки обґрунтованості оприбуткування нематеріальних активів. По всіх нематеріальних активах перевіряється наявність розпорядчого документа про затвердження корисного терміну їх використання, та встановлюється наявність документів з детальним описом кожного нематеріального активу та порядку його використання. Таким чином в інвентаризаційному описі повинна бути зазначена інформація: інвентарний номер об’єкта нематеріального активу; його назву та стислу характеристику; місце знаходження, первісну вартість і суму накопиченого зносу; строк корисного використання.

Особливості інвентаризації фінансових інвестицій. Інвентаризація фінансових інвестицій проводиться шляхом перевірки наявності цінних паперів, перевірки в установчих та інших документах даних про паї та внески до статутного капіталу спільно створених підприємств. Під час інвентаризації цінних паперів встановлюється: правильність оформлення цінних паперів; реальність вартості цінних паперів, що знаходяться на балансі; збереження цінних паперів (шляхом співставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку); своєчасності і повного відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів по цінних паперах.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за їх окремими видами, із складанням акту, в якому наводяться: номінальна та фактична вартість, строки погашення та їх загальна сума. Дані про фінансові інвестиції в цінні папери, депозити, статутні капітали інших підприємств наводяться в окремих інвентаризаційних актах, в яких вказується назва фінансової інвестиції, дата та строк вкладання, номер і серія цінних паперів, назва документу, що підтверджує фінансові інвестиції (установчий договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на передачу тощо), сума, вид вкладення.

2. Документальний контроль. Після вивчення фактичної наявності необоротних активів аудитор розпочинає документальну перевірку.

Операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами. Документальний контроль проводиться наступним чином:

• перевіряється правильність віднесення активів підприємства до основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів;

• перевіряється достовірність визначення строку корисної експлуатації ;

• перевіряється правильність встановлення ліквідаційної вартості;

• перевіряється правильність оприбуткування шляхом співставлення

бухгалтерського обліку з первинними документами;

• перевіряється правильність проведення та відображення в обліку результатів переоцінки необоротних активів;

• перевіряється правильність нарахування амортизації необоротних активів;

• перевіряється правильність відображення в обліку витрат на ремонт

основних засобів;

• перевіряється відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку ;

• перевіряється правильність ведення обліку орендованих об’єктів;

• перевіряється правильність обліку лізингових операцій;

• перевіряється правильність оформленні вибуття об’єктів шляхом

порівняння з первинними документами.

В ході документальної перевірки аудитору необхідно ознайомитися з обліковою політикою відносно необоротних активів, методами нарахування амортизаційних відрахувань та постійність їх використання, проаналізувати наявність необхідних пояснень в Примітках до фінансової звітності, а також дотримання концептуальної основи бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо об’єктів необоротних активів.

Оцінка внутрішнього контролю може здійснюватися по наступним напрямкам: перевірка наявності первинної документації по всім господарським операціям з об’єктами необоротних активів; розподіл функціональних обов’язків посадових осіб, які відповідають за стан та рух об’єктів необоротних активів; забезпечення належних умов зберігання та експлуатації на підприємстві; наявність необхідного дозволу керівництва на здійснення операцій з необоротними активами; періодичність проведення інвентаризації; контроль записів в облікових регістрах бухгалтерського обліку та інші напрямки перевірки.

Оскільки перевірка аудитором обліку об’єктів необоротних активів трудомістким процесом, потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження при прийнятному рівні аудиторського ризику.

Програма аудиту необоротних активів повинна складатися на принципах та твердженнях подання інформації про необоротні активи відповідно МАС, а саме:

• існування;

• повнота;

• права та обов’язки;

• оцінка та вимірювання;

• подання та розкриття.

Приклад загального плану проведення аудиту основних засобів наведено в табл.5.1.

Таблиця 5.1. Загальний план проведення аудиту основних засобів

№	Етап Аудитор. перевірки	Мета та завдання аудиту основних засобів	Аудиторські процедури	Аудиторські докази	Викон.	Термін
1.	Підготовчий	Знайомство з бізнесом клієнта, оцінка системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку, визначення аудиторського ризику, планування аудиту основних засобів	Опитування, тестування, нагляд, документальна перевірка, підтвердження	Статут підприємства, накази, звіти попередніх перевірок, інвентарні картки, дані синтетичного та аналітичного обліку
2.	Фізичної перевірки	Оцінка достовірності результатів проведеною інвентаризації	Нагляд за проведенням інвентаризації основних засобів, вибіркова перевірка її результатів	Матеріали інвентаризації, первинні документи, дані аналітичного та синтетичного обліку
3.	Основний	Контроль оцінки основних засобів, відповідно шляхів надходження, перевірка достовірності відображення в обліку та звітності, перевірка нарахування зносу та витрат на ремонт.	Співставлення даних інвентаризації, синтетичного та аналітичного обліку, документальна вибіркова перевірка, перерахування, аналітичні процедури, запити	Акти інвентаризації, облікові регістри синтетичного та аналітичного обліку, відповіді на запит, звітність
4.	Завершальний	Складання аудиторського звіту	Аналітичні процедури по систематизації та обґрунтування отриманої інформації	Робочі документи аудитора

Результати здійснених аудиторських процедур знаходять відображення в робочих документах аудитора, які складаються в вільній формі, їх структура та зміст визначаються метою аудиторською перевірки та професійного судженням самого аудитора. На підставі складених робочих документів аудитор оформлює результати проведеного аудиту відносно достовірності, повноти, реальності існування та відображення інформації про основні засоби в фінансовій звітності.

Відповідно рекомендацій по підготовки аудиторського висновку відкритих акціонерних товариств аудитори повинні підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки основних засобів по питанням:

• наявність власних та орендованих основних засобів, достовірність їх оцінки, відповідності критеріям визнання П(С)БО 7 „Основні засоби”;

• відповідність аналітичного та синтетичного обліку відповідно П(С)БО 7 „Основні засоби”;

• правильність відображення в обліку та звітності надходження, реалізації, ліквідації та іншого вибуття, інвентаризації, ремонту, модернізації та переоцінка основних засобів відповідно П(С)БО 7 „Основні засоби”;

• відповідність методів нарахування зносу основних засобів відповідно П(С)БО 7 „Основні засоби”, та обліковій політиці, забезпечення незмінних визначених методів протягом звітного періоду. Правильність податкового обліку основних засобів;

• розкриття інформації в Примітках до фінансової звітності про основні засоби.