- •Тема 1. Суть і предмет аудиту..........................................................................7
- •Тема 2. Мета та загальні принципи аудиту........................................…17
- •Тема 3. Аудиторський ризик і оцінювання ..........................................32
- •Тема 4. Аудиторські докази.............................................................................42
- •Тема 5. Аудит активів, пасивів та фінансової звітності.............51
- •Тема 6. Адиторський висновок та інші підсумкові документи..............................................................................................................74
- •Список рекомендованої літератури............................................................................84 Вступ
- •Тема 1. Суть і предмет аудиту
- •Історія розвитку та необхідність аудиту
- •1.2. Призначення аудита
- •1.3. Супутні послуги аудиту
- •Предмет, об’єкти аудиту
- •Тема 2. Мета та загальні принципи аудиту
- •2.1 Мета і завдання аудиторської перевірки
- •Загальні принципи аудиту
- •Умовами етичного аспекту незалежності є:
- •Умовами економічного аспекту незалежності є:
- •Основними принципами методології аудиту є:
- •2.3 Регулювання аудиторської діяльності
- •Організаційні форми аудиторської діяльності
- •Основні етапи проведення аудиту
- •2.6 Планування аудиторської діяльності
- •Програма аудиту
- •2.7. Робочі документи аудиторської перевірки
- •Тема 3. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю та аудиту
- •3.1. Суттєвість в аудиті
- •3.2. Суть аудиторського ризику та його оцінка
- •3.3. Взаємозв’язок між суттєвістю та аудиторським ризиком
- •Тема 4. Аудиторські докази
- •4.1. Концепція аудиторських доказів
- •Вимоги до кількості та якості аудиторських свідчень
- •4.3.Використання тверджень при отримані аудиторських доказів
- •Твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється:
- •1.2 Твердження про залишки на рахунках на кінець періоду:
- •1.3 Твердження про подання та розкриття інформації:
- •4.4 Аудиторські процедури для одержання аудиторських доказів
- •Тема 5. Аудит активів, пасивів та фінансової звітності
- •5.1 Аудит необоротних активів
- •5.2 Аудит виробничих запасів
- •Аудит операцій з власним капіталом та забезпеченням зобов’язань
- •Елементи облікової політики:
- •Тема 6. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи
- •6.1. Елементи аудиторського висновку про фінансову звітність
- •6.2. Види аудиторського висновку про фінансову звітність
- •Питання, що не впливають на думку аудитора
- •Питання, що впливають на думку аудитора
- •Обставини, які можуть призвести до висловлення іншої думки, ніж безумовно-позитивна.
- •Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення
- •Список використаної літератури Основна:
- •Додаткова:
Тема 3. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю та аудиту
3.1 Суттєвість в аудиті.
3.2 Суть аудиторського ризику та його оцінка.
3.3 Взаємозв’язок між суттєвістю та аудиторським ризиком.
3.1. Суттєвість в аудиті
У „ Концептуальній основі фінансової звітності” поняття „суттєвість” визначається так: „інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, щоб вона стала корисною”.
Міжнародний стандарт аудиту 320 „Суттєвість в аудиті” встановлює положення та надає рекомендації щодо поняття суттєвості та її взаємозв’язок з аудиторським ризиком.
Оцінка суттєвості є предметом професійного судження.
Розробляючи план аудиту, аудитор установлює прийнятний рівень суттєвості з метою виявлення суттєвих ( з кількісної точки зору) викривлень враховуючи й обсяг (кількість) і характер (якість) викривлень.
Аудитор розглядає суттєвість і на рівні фінансових звітів у цілому, і стосовно сальдо окремих рахунків, класів операцій та інформації, що розкривається.
На суттєвість впливають: законодавчі та нормативні вимоги; фактори, що стосуються сальдо окремих рахунків фінансових звітів і взаємозв’язків між ними.
Суттєвість в аудиті розглядається як максимальна помилково або пропущена сума в фінансовій звітності, яку аудитор може не взяти до уваги так як ця сума на вплине на рішення користувачів інформацією фінансовою звітності. Практично це означає, зменшення обсягу аудиту з боку самих аудиторів і пов’язано з факторами:
не можливістю забезпечення абсолютної правильності показників фінансової звітності, принцип суттєвості в фінансові звітності допускає можливість визначення показників звітності з деякою неточністю;
економічною ефективністю аудиту: витрати, пов’язані з пошуком дрібних помилок можуть значно збільшити ефект від їх усунення.
Виходячи з цього аудитор повинен постійно дотримуватися балансу між: часом проведення аудиту, обсягом аудиторських процедур, витратами на проведення аудиторської перевірки, вірогідністю не виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності.
На етапі планування концепція суттєвості використовується як основа планування аудиторської перевірки для визначення найбільш нетипових та помилкових статей та рахунків, яким необхідно приділити значну увагу.
На етапі фактичної перевірки концепція суттєвості використовується як основа зібраних аудиторських свідчень.
На заключному етапі суттєвість використовується для прийняття рішення про вид аудиторського висновку.
У міжнародній практиці аудиту оцінка суттєвості може мати кількісну або якісну характеристику. Кількісною оцінкою може бути абсолютна величина або відносна величина, щодо базових показників. До якісних оцінок відносять, наприклад, ймовірність невірних записів у регістрах обліку, ймовірність незаконних виплат.
Професійні стандарти аудиту більшості зарубіжних країн не вимагають кількісною оцінки суттєвості, хоча аудиторські фірми розробляють та використовують різні методики для їх визначення. Абсолютна величина суттєвості використовується рідко, вважається не допустимим.
Практично в аудиті використовуються відносні показники суттєвості. В Австралії вони встановлюються однаковими для всіх аудиторів: до 5% не беруться до уваги; більше 10% - вважаються суттєвими, аудитор пропонує внести виправлення в фінансовій звітності або вибирає форму аудиторського висновку відмінну від безумовно позитивного; якщо помилка знаходиться в інтервалі від 5 до 10 % рішення про суттєвість приймає сам аудитор.
Концепція суттєвості визначає:
суттєвість не зобов’язує аудитора перевіряти фінансову звітність та висловлювати свою думку про її достовірність з точністю до одиниці вимірювання, в якій ця звітність складена;
суттєвість це параметр можливого вимірювання інформації, яка може вплинути на думку компетентного користувача;
суттєвість не може виражатися в постійно абсолютній величині;
суттєвість може мати різне значення в кожному конкретному випадку, для кожного підприємства.