Лекція № 7

«Перетворювальні діалоги: практичні техніки сприяння особистісним перетворенням»

«Перетворювальний процесинг» - діяльність, у ході якої людину заохочують змінити її стосунки зі світом. Фасилітатор встановлює, в який спосіб клієнт уявляє собі та структурує світ, та змінює це уявлення на краще для нього. Мається на увазі, що ми прагнемо тільки тих змін, які корисні людині та зберігають її цілісність.

Принципи

1. Цінність будь-якої інформації залежить від того, хто її викорис-товує, в якій ситуації і з якою метою. «Краща» правда та, яка підпоряд-ковує речі більш корисним для особистості способом.

2. Більш фундаментальні, ширші та корисніші істини, як правило, простіші. Складність вказує на уникнення основних істин. Мається на увазі, що в будь-якій складній ситуації можна знайти простіші істини, якщо шукати ретельніше.

3. Переконання доводить себе само. Про жодне переконання не можна казати, що це абсолютна істина, адже можна довести будь-яке з них. Єдина реальна оцінка переконання - наскільки воно корисне для людини.

4. Природний стан людини - цілісність. У людей є всі потрібні їм здібності та знання. Якщо здається інакше, то це через те, що людина сприймає себе потрощеною на частини, яких не усвідомлює.

5. Особистість є причиною всього, що з нею відбувається, проте може не усвідомлювати цього. Особистість не є своєю поведінкою. Ми вважаємо особистість окремою від того, що вона робить або створює. Це дозволяє змінювати щось небажане. Немає таких негативних рис, які просто повинні бути в особистості: все, що можна сприйняти, мож¬на змінити.

6. Кожний глибоко всередині - хороша людина, він робить те, що робить, адже бажає добра, розваг, радості тощо. Немає чого жити з не-гативними рисами та придушувати їх. Все, що особистість створює для себе, робиться з хорошою метою та невипадково. В особистості немає таких частин, які потрібно тільки відрізати та викинути, ми повинні ста-витись до всіх частин особистості з повагою та розумінням.

Семантичні реакції. Якщо людина не помічає або не сприймає того, що насправді відбувається, а реагує, керуючись своїми думками та почуттями, то раніше або пізніше стикається з реальністю. Уявлення про те, що повинно бути, зберігається у підсвідомому, а особистість не усвідомлює, на що очікує, і просто діє та реагує, нібито це реальність. Коли відкривається справжня реальність, виникає конфлікт.

Заздалегідь зроблені висновки про те, що «щось чимось є», мають назву фіксованих ідей. Якщо особистість сприймає світ через призму своїх фіксованих ідей, то намагається взаємодіяти з тим, чого насправді немає. За допомогою розкриття прояснюються відповідні семантичні реакції.

Якщо А говорить слово, наприклад, «довіра», у його реальності до цього слова прикріплене певне значння: у нього були певні переживання з цієї теми, він зробив певні висновки про довіру, в нього є певні фільтри сприйняття, пов'язані з «довірою». Для нього значення цього слова - все, що пов'язане з «довірою» в його власній реальності. За ка¬налом спілкування переміщується не те, що пов'язане в А з цим словом, і не те, що він мав на увазі. Відстань пересікають символи. Коли Б чує слово або речення, він тлумачить його, керуючись власним досвідом, сприйняттям та переконанням. Він може додати до словесної інформа¬ції несловесну, наприклад, мову тіла; він може уявити, що може матись на увазі. В будь-якому разі, Б сам приписує слову або реченню певний зміст. Якщо ви вживаєте слова, що означають абстрактні якості, напри¬клад, «довіра», «любов», «правильно», «неправильно» тощо, різні люди сприймають їх у по-різному.

Вправи на навчання майстерності передачі повідомлення

1. Студент та тренер спочатку стоять поряд. Студент говорить «до-бридень» тренеру. Якщо тренер відчуває, що повідомлення насправді дійшло до нього, він говорить «добре». Якщо ні, він ігнорує «добридень» або пояснює помилку. Коли «добридень» доходить на невеликій відстані, тренер відходить далі. Він починає звертати увагу на щось інше і не дивиться на студента. Студент повинен добитися уваги тренера за допомогою «добридень». Завдання ускладнюється до тих пір, поки студент не зможе добиватись уваги тренера, коли той перебуває на відстані або зайнятий чимось іншим. Мета не в тому, щоб кричати, а в тому, щоб передати повідомлення саме з тією силою та наміром, які потрібні. Можна «пробитись» до іншої людини, навіть не підвищуючи голосу.

Тим, у який спосіб ви отримуєте повідомлення, ви керуєте потоком повідомлень клієнта. Ви можете почати або припинити повідомлення, спрямувати клієнта до певного емоційного стану, змінити тему, провес¬ти переосмислення, вивільнити прихований матеріал тощо. Ви повинні будти активним отримувачем: ви керуєте потоком уваги та спілкування клієнта.

2. «Нісенітниця». Тренер говорить нісенітниці, що звучать осмислено, а студент повинен давати доречну відповідну реакцію та підтверджувати отримання повідомлення, нібито йому насправді щось говориться. Іншими словами, йому потрібно зберігати взаєморозуміння з тренером, демонструючи, що його слухають та розуміють. Отже, студент повинен звертати увагу на те, як щось говориться, а не на зміст. Теоретичні міркування про те, що правильно, а що ні, мало допомагають людині. Важливо працювати з тим, що вона відчуває.

... Не варто ставити запитання, які примушують клієнта погодитись із чимось не дуже корисним. Не ставте запитання, в яких мається на увазі, що він - безпорадна жертва, і що поліпшити щось важко. Ваші запитання повинні нести повідомлення про те, що клієнт є причиною подій у своєму житті і що до поліпшення дуже близько.

Вплив на клієнта. Одне з основних правил полягає в тому, що фа- силітатор повинен бути неупередженим. Неупередженість не означає, що ви не впливаєте на клієнта, вона означає, що ви не стаєте на чийсь бік, не віддаєте перевагу одній крайності перед іншою, не пропагуєте якісь конкретні ідеї або образ дій як правильні. Ви дозволяєте клієнту бути таким, яким він є, і бажати того, чого бажає він, ніяким чином не оцінючи це.

Сприйняття та фільтри сприйняття. Немає необхідності позбав-лятись одразу всіх фільтрів. По-перше, ми просто маємо намір допомогти людині отримати корисні фільтри замість тих, які слугують їй не дуже добре. По-друге, треба заохочувати людину ідти шляхом подолання своїх обмежень, поступового відкидання своїх фільтрів та переживання більшої частини реальності.

Не треба погоджуватись із клієнтом, що минуле не можна змінити. Багато людей несуть у собі переконання, що вони повинні бути пригні-ченими, адже у них «було важке дитинство», «немає освіти», батько не любив їх тощо. Насправді ж минуле - лише виправдання того, як людина потрапила у теперішню ситуацію. Здається логічним, що ви - саме такий, який є, адже минуле «доводить», що ви сюди потрапили. Не треба повністю знищувати цю ідею, адже інколи вона корисна. Але потрібно привести клієнта до більшого контакту з минулим: контакт із позитивними та приємними речами, які відбулись у минулому, може бути хорошим ресурсом для нього. А «негативні» події минулого варто перетворити на уроки. Можна піти далі та додати ресурси до минулого: наприклад, попросити клієнта подивитись, яким було б його життя, якби він був упевненішим у собі, більш заповзятливим, сміливішим тощо. Уявлення альтернативного способу здійснення життєвого шляху впливає на самопочуття клієнта сьогодні. Можна знайти минулі та майбутні версії особистості та поговорити з ними, попросити поради або просто затоваришувати. Можна допомогти минулому Я подолати важку ситуацію, дізнатись від майбутнього Я, що воно зробило, щоб подолати теперішні проблеми, та використати цю пораду сьогодні.

... Найбільше, що ви можете зробити для клієнта, - це показати йому, що він створює власну реальність, що він є її причиною. Якщо він діє як причина, він може сам визнати, що йому потрібно робити. Більшість клієнтів приходять із бажанням позбавитись чогось. Вони ще не знають, що хочуть втратити частину себе. Не варто приймати на віру історію про те, що клієнт - жертва того, чого йому треба позбутись. Особистість створює свій світ. Немає «якогось іншого місця», куди б можна було щось викинути. Фасилітатор може перетворювати, поєднувати, видозмінювати. Але якщо він намагається відкидати та позбавлятись, буде тільки заперечувати те, що сам створює.

Може здаватись, що щось зникло, адже після успішного прояснення оригінальної ситуації його вже немає. Але так відбувається не тому, що певної характеристики позбавились, а тому, що вона перетворилась на щось краще. Те, чого ми «позбавляємось», - це непорозуміння, нерозбериха, машинальність, спантеличеність тощо.

Вправа. Випишіть кілька проблем, які були у вашому житті і які ви перетворили на свої ресурси, коли вирішили.

Реальний світ складається не зі слів і не з символів. Все, що можна сказати за допомогою слів та символів, не є реальним світом. Неможливо якось точно сказати, яким є реальний світ. Що б ви не сказали, він не такий. Реальний світ - це те, що знаходиться тут саме зараз. Прирівнювання його до слів, спогадів або сподівань тільки позбавляє його яскравості. Його потрібно сприймати, а особливо - відчувати. У реальному світі немає нічого неправильного. Він містить те, що ви вкладаєте в нього зараз. Якщо щось неправильно, це - не реальний світ. Світ, де щось неправильно, - це примарний світ помилок.

Вправа. Поясніть на прикладах різницю між картинами світу та сприйняттями.

... Не потрапляйте до пастки пошуку обґрунтувань разом із клієнтом - це ведмежа послуга для нього. Не шукайте відповідних та «логічних» причин того, чому клієнт так заплутався. Шукайте те, що необґрунтоване. Не звертайте уваги на всілякі виправдання да дотримуйтесь своєї думки, що це нелогічно. Не оцінюйте і не спростовуйте. Коли ви помітили певну нелогічність, не оцінюйте її як хорошу чи погану, за-уважте на ній і завжди тримайте вихідну особистість клієнта за межами цього: він це робить, але не є цим. Ми завжди вважаємо, що людина за своєю природою розсудлива і коли зрозуміє, що робить, то приведе все до ладу.