Вічне запитання

1. Не з протиріч народження й вмирання -

З їх сталості черпаю я снагу.

На гілці розтулилась брунька рання,

І засвітився пролісок в снігу.

2. Мене ж проймає думка: все догасне

Й приречене без пільг і без різниць -

Згніє цей лист і квітка ця погасне,

Як ця рука, як світло цих зіниць.

3. Що ж після них залишиться натомість,

Коли в моєму мозку згаснуть мисль,

Уявлення і пам'ять, і свідомість,

Що у єстві моїм в одно сплелись?

4. Коли замре биття судин раптово -

Годинника заведеного рух -

І з плоті ненадійної будови

У космос кане мій безсмертний дух?

5. Це вічне незбагненне запитання,

Ця вічна таємниця таємниць

У сталості народження й вмирання

Листка і квітки, і руки й зіниць.

Можна також використати певні елементи інсценізації, враховуючи можливості та обставини. За допомогою методу "мозкового штурму" учні висловлюють власне розуміння поезії В.Біляїва "Вічне запитання".

Взагалі учні можуть аналізувати поезію В.Біляїва за наступним планом:

1. Жанрова специфіка поезії.

2. Тема. Ідея. Основний мотив.

3. Визначення приналежності вірша до інтимної, пейзажної, історичної чи громадянської лірики.

4. Спроба пояснень життєвих обставин, що спричинили появу поезії.

5. Художні засоби.

6. Віршовий розмір.

Вчитель може подати тлумачення поняття екзистенції. Це явище притаманне поетичній творчості В.Біляїва. На думку Ганни Токмань, коли ми кажемо про екзистенцію, то маємо на увазі духовне ядро людської індивідуальності, найглибший рівень особистості. Її унікальну основу. Загалом можна сказати, що екзистенція - це роздуми про сутність людського існування на кількох рівнях.

Що значить викладати екзистенціально? Це значить створити ситуацію екзистенційного настрою, вибору, розвитку, екзистенційні зустрічі з іншим "Я" кожного учня. Який тут діє механізм? Механізмом, за розумінням Ганни Токмань, є діалог: учитель веде діалог з учнем на конвенційному, ігровому, діловому, духовному рівнях; готує юного читача до діалогу з художнім текстом; дає взірець власного розуміння твору та особистості його автора; проводить аналіз тексту як запитання до тексту та знаходження відповідей у ньому і в собі; актуалізує діалогічні відносини, в які текст вступає з історичною епохою, літературною та мистецькою традицією, іншими текстами.

Можна також провести анкетування серед учнів. Питання анкети пропонує Ганна Томань. Завдання анкети - визначити рівень екзистенційності читацької рецепції учнів через з'ясування рис діалогу, який школяр проводить із художнім текстом.

Анкета

1. Чи уявляєте ви письменника, творчість якого вивчили, як особистість? Чи розумієте його радощі й печалі, страждання і прагнення?

2. Який вибір, важливий для своєї долі, зробив ваш улюблений літературний герой?

3. Чи ставите ви запитання до художнього тексту, якщо читаєте? Наведіть приклад?

4. Який твір української літератури вразив вас настільки, що ви відчули зміни у своєму внутрішньому світі? Які саме?

5. Спілкування з якими поетичними рядками вам допомагає поліпшити настрій, подолати труднощі.

6. Чи знаєте ви вірш, який відповідає вашому внутрішньому світові, близький вашій душі?

7. Чи виникало у вас бажання висловити свою особливу думку про прочитане, відмінну від тих, що лунали в класі або були надруковані в підручнику.

Узагальнюючи, вчитель разом із учнями можуть зробити такі висновки про поетичну творчість В.Біляїва: вірші В.Біляїва добре інструментовані звукописом, наснажені свіжими метафорами, епітетами, римами. Вони, безперечно, збагачують нашу поезію й новими темами, широкою обсервацією в часі і просторі.

Приваблює в поезіях В.Біляїва їхня зворушлива людяність. Роки емігрантських поневірянь не зробили черствим його серце. Любов до України, боротьба за її волю, її щастя органічно поєднуються в його віршах з любов'ю до його рідних - батька, матері, дружини, доньок, до своїх друзів, до рідної Донеччини, де народився й жив до війни. В еміграції В.Біляїв писав про Донеччину не тільки вірші, а й публіцистичні нариси.

Наступну інформацію подає вчитель.

У літературній творчості В.Біляїва наявні критичні і літературознавчі розвідки. Найкращим здається нарис "Шукач гарного світу", присвячений трагедії, на жаль, і досі справедливо не оціненого на батьківщині письменника В.Гайдарівського (Гайворонського). Наскрізь просякнутий болем і співчуттям, нарис або, за дефініцією Володимира Білїява "стаття", не є "літературознавчий розгляд творчості В.Гайдарівського". Письменник не реалізував себе на чужині, що і стало причиною самогубства В.Гайдарівського. "Я згодом довідався, що Гайдарівського мучила депресія, яка, як це часто трапляється з людьми надзвичайно чутливими і талановитими, призводила до запою, - пише Володимир Біляїв. - А причин для депресії у Василя було більше, ніж у багатьох його колег пера: арешт, ув'язнення та поневіряння в радянському пеклі, трагічна розлука з родиною під час воєнного лихоліття, невлаштованість життя на еміграції, і, особливо, свідомість диспропорції між власним талантом та обмеженою спроможністю його творчого застосування і виявлення". В цьому уривку виявилась суттєва риса мемуарної прози В.Біляїва - виняткова правдивість й неможливість для письменника та журналіста замовчувати "деталі", якими б вони гіркими не були.

На закінчення можна сказати, що В.І.Біляїв, відомий в США журналіст, є також чудовим українським письменником, твори його поетичні і різнобарвні, актуальні для сучасної української літератури.

На уроках української літератури в школі треба більше уваги приділяти поетам діаспори, а в Донеччині - В.Біляїву. Бо його вірші і проза виховують у душах читачів любов до рідного краю, відчуття краси, змушують милуватися рідними краєвидами. Літературознавчі розвідки дають уявлення про сучасний літературний процес.

Тому вчителям у школах Донеччини треба присвятити хоча б один урок вивченню творчості поета-земляка Володимира Івановича Біляїва.

В кінці уроку, присвяченого поетичному слову В.Білява, учні можуть подати власні відгуки про відомого письменника рідного краю.