Лекція 1

Тема: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ ТА ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ "ЕКОНОМІКА ЗТ". ТРАНСПОРТ ЯК ВАЖЛИВА ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ

План:

1. Особливості залізничного транспорту як галузі матеріального виробництва

2. Транспорт як важлива галузь економіки країни

3. Місце та роль залізничного транспорту в транспортній системі України.

1. Особливості залізничного транспорту як галузі матеріального виробництва

Залізничний транспорт як об'єкт вивчення є складною виробничо-економічною і соціальною системою (ПЗСС) зі своєю внутрішньою, тільки їй властивою територіально-виробничою і функціональною структурою. У конк­ретних умовах об'єктом вивчення є окремі підрозділи, ланки й елементи заліз­ничного транспорту чи групи взаємозалежних підрозділів і елементів по видах діяльності: експлуатаційна робота, виробництво транспортної продукції (пере­везень), транспортне обслуговування клієнтури і транспортне забезпечення регіонів.

Продуктивні сили залізничного транспорту є частиною продуктивних сил усього суспільства. У цій якості залізничний транспорт є об'єктом вивчення природничих, математичних, техніко-технологічних, географічних, економіч­них, соціальних та інших наук.

Економіка залізничного транспорту вивчає транспорт з боку виробничо-економічних відносин, у постійно діючому взаємозв'язку з продуктивними

силами.

Виробничо-економічні відносини на залізничному транспорті виявляють­ся як у процесі основної перевізної діяльності, так І у процесі підсобно-допоміжної (непрофільної) діяльності.

Предметом вивчення економіки залізничного транспорту є виробничі від­носини й економічні Інтереси, шо виникають між:

• залізничним транспортом і споживачами транспортних послуг;

• трудовими колективами самих залізниць у взаємодії і співробітництві з колективами інших видів транспорту;

• трудовими колективами І працівниками окремих підрозділів, служб і ла­ нок залізничного транспорту між собою.

Економіка залізничного транспорту досліджує дію у транспортній сфері в цілому І на залізничному транспорті об'єктивних економічних законів, власти­вим усім суспільно-економічним формаціям: закону вартості, закону економії часу, закону неухильного росту продуктивності праці і розподілу благ відпові­дно до кількості праці і її якості, закону відповідності виробничих відносин характеру продуктивних сил, що розвиваються, і Інших законів. Економіка залізничного транспорту широко спирається на знання його техніки і техноло­гії, розміщення виробництва, планування Й організації діяльності у взаємодії з іншими конкуруючими видами транспорту.

Методи пізнання економічних явищ взагалі покликані розкривати сут­ність, виявляти глибинні залежності і закони, виражаючи їх у визначених кате­горіях і економічних поняттях. Існує кілька методів пізнання. Загальновизнаним науковим методом економіки залізничного транс­порту є метод діалектичного й історичного матеріалізму, шо допомагає проникати у суть протиріч, які породили економічні явища і процеси і визна­чати характер їхнього розвитку, що, у свою чергу, дозволяє оцінити наслідки прийнятих рішень, виробити стратегію керування процесами і явищами у май­бутньому; а також системний метод.

Діалектика дозволяє досліджувати проблеми переходу кількості в якість і навпаки. Економісту, менеджеру й інженеру-транспортнику особливо важливо уміло володіти діалектикою і широко її застосовувати стосовно до тих склад­них умов роботи залізничного й інших взаємодіючих, що співробітничають і конкурують з ним видів транспорту. Надзвичайно важливо, щоб вчені та прак­тики, спираючись на досягнутий рівень пізнання, робили нові узагальнення, виводили нові поняття. Досягнутий етап узагальнення його вимагає подальшо­го заглибленого пізнання. Оскільки процес пізнання безмежний, то і процес руху від абстрактного до конкретного безупинний. До методів пізнання відно­сяться індукція і дедукція, аналіз і синтез, єдність кількісного й якісного аналізу.

Якісний аналіз в економіці будь-якого рівня і будь-якої галузі - це теоре­тичний, сутнісний аналіз. У свою чергу, цей аналіз доповнюється кількісними характеристиками, що дозволяє більш відчутно представити суть якісного ана­лізу.

Економіка залізничного транспорту в своїх дослідженнях і практичній ді­яльності широко використовує багато конкретних наукових методів і прийомів вибору рішень: програмно-цільовий і балансовий, системного підходу в еко­номічному аналізі, економіко-математичні, статистичні методи оптимізації рішень, а також методи дослідження операцій, експертних, рейтингових оці­нок та інші.

Економіка залізничного транспорту, так само як і економіка транспортної системи в цілому, - наука Історична. З часом змінювався об'єкт її вивчення, оскільки транспорт розвивався разом із усіма продуктивними силами країни. Змінювався І предмет вивчення - виробничі відносини, тому що вони розвива­лися відповідно до розвитку продуктивних сил. Як і інші науки, не стояла на місці й економіка залізничного транспорту. Вона пройшла шлях від описового етапу, через етап кількісного аналізу процесів і явищ до сучасного стану кіль­кісного виміру якості й економічної оцінки ефективності процесів і явищ, коли економіка залізничного транспорту широко використовує математичний апа-' рат, комп'ютерні технології, системи і мережі.

Загальний діалектичний метод пізнання і багато конкретних наукових ме­тодів дослідження економіка залізничного транспорту прагне застосовувати творчо з обліком геополітичних, демографічних, природно-географічних та інших особливостей розвитку економіки України.

Економіка залізничного транспорту як наука досліджує умови і розробляє практичні рекомендації, при дотриманні яких забезпечується повне й якісне (своєчасне, надійне) задоволення потреб користувачів у перевезеннях вантажів і пасажирів, а також у послугах по підсобно-допоміжній діяльності, при най­більш економічному використанні всіх ресурсів залізничного транспорту України.

Економіка залізничного транспорту розробляє науково обгрунтовані ре­комендації з встановлення темпів розвитку матеріально-технічної бази і вияв­лення оптимальних пропорцій: між транспортною системою (транспортним комплексом) у цілому і народногосподарським комплексом як сукупністю усіх нетранспортних галузей; між окремими взаємодіючими і конкуруючими вида­ми транспорту; між технічними засобами (постійні пристрої і рухомий склад), а також між підрозділами, господарствами та службами всередині галузі заліз­ничного транспорту при встановленні темпів розвитку господарств як усере­дині галузі в цілому, так і в регіональному розрізі; між виробничою І невироб­ничою (соціальною) сферами економіки галузі і її підрозділів.

Економіка залізничного транспорту з урахуванням взаємодії з іншими ви­дами транспорту формує теорію матеріальних потоків у суспільному виробни­цтві України і її регіонів, у єдиному економічному просторі з країнами СНД, включаючи методи обліку транспортного фактору при розміщенні продуктив­них сил, вивчає міграційні процеси, аналізує фактори росту чи зниження рівня рухливості населення, розробляє рекомендації з поліпшення в оновлених умо­вах економіко-географічної структури єдиної транспортної системи (ЕТС) і її найважливішої складової частини - залізничного магістрального та промисло­вого транспорту.

Найважливішою задачею економіки залізничного транспорту як науки, так само як і економіки інших видів транспорту загального і незагального ко­ристування, є розвиток у сучасних умовах теоретичних основ зміни якості та методології керування якістю Й ефективністю транспортного виробництва, включаючи: експлуатаційну роботу у вантажному і пасажирському русі, транспортну продукцію - перевезення вантажів І пасажирів, транспортне об­слуговування вантажовласників і населення, транспортне забезпечення вироб­ництва І населення країни і її регіонів. Розвиток і узгодження в умовах ринко­вої економіки взаємопов'язаних функцій і методів керування якістю транспорт­ного виробництва повинні бути спрямовані на виявлення і використання резервів поліпшення якості і підвищення ефективності транспортного вироб­ництва, розробку методів економічної оцінки І стимулювання (мотивації") під­вищення якості транспортного виробництва.

Складовою частиною економіки залізничного транспорту є сукупність знань (нерідко суперечливих) про роль науково-технічного прогресу як бази інтенсифікації економіки, про методологію оцінки економічної, соціальної й екологічної ефективності інвестицій у діючу і нову техніку, про взаємозв'язок методів оцінки інновацій І інвестицій, про вибір джерел фінансування заходів науково-технічного прогресу (НТП) в умовах розвитку різних форм власності в країні.

Недостатньо розроблена теорія ціноутворення на нову транспортну техні­ку з обліком її реальної споживчої вартості, не вирішена проблема розробки економічно обґрунтованих вимог до експлуатаційно-технічних і екологічних характеристик транспортної техніки майбутніх поколінь.