IV. Проводення аускультацію легень

Аускультацію легень проводять за допомогою стетофонендоскопу у вертикальному положенні хворого при звичайному диханні (через ніс) з визначенням типу дихання і можливих дихальних шумів, а далі при форсованому диханні (ротом). При цьому проводиться ідентифікація хрипів, додатково оцінюють а хрипи також після покашлювання.

У дітей 1-го року життя для збільшення глибини дихання, після класичної аускультації, можна короткочасно закрити ніс немовляти або стискати гомілку, п’ятку.

Розрізняють наступні типи дихання: перильне, вазикулярне, бронхіальне, амфоричне, жорстке і ослаблене.

1 – пуерильне – вислуховується у дітей з 5-6 міс до 5-річного віку, воно більш звучне, з посиленням дихальних шумів в силу вузького просвіту бронхіального дерева, короткої трахеї та тонкої грудної клітки, при надмірному розвитку ПЖК – не визначається;

2 – везикулярне – тривалий шум на вдосі і короткий на видосі (1/3 до ½ вдоху), що виникає внаслідок коливання стінок альвеол і напруження легеневої тканини;

3 – ослаблене везикулярне – при стенозі дих. шляхів на рівні гортані, трахеї, бронхів, стор. тілах, збільшенні л/в, пухлини, бронхопневмонії, плевриті, ожирінні, дистрофії;

4 – посильне везикулярне – інколи над здоровими ділянками легенів біля запальної легеневої тканини, а також при лихоманках, діабетичній комі;

5 – жорстке – з посиленим видихом (бронхіти, бронхопневмонії, ендобронхіт);

6 – бронхіальне – при патологічних процесах в легенях з ущільненням легеневої тканини (пневмонія, туберкульоз, ателектаз);

7 – амфоричне – при наявності в легенях порожнини, вислуховується на вдосі і видосі, має місце при відкритому пневмотораксі, діафрагмальній килі.

Хрипи – з’являються внаслідок переміщення у повітреносних шляхах дихальної системи слизу, крові, набрякової рідини, в’язковофібринозного секрету.

Сухі хрипи – мінливі, непостійні, характерні для трахеїту, ларингіту, трахеобронхіту, бронхіту та бронхоспазму при бронхіальній астмі.

Вологі хрипи – виникають в бронхах різного калібру, коли в їх просвіті є значна кількість слизу чи крові, чи набрякової рідини, струмінь повітря, походячи через бронхи при вдосі утворює міхурці, що розтріскуються, створюючи ефект вологих хрипів.

Розрізняють дрібно- , середньо-, і великоміхурцеві хрипи, величина яких залежить від калібру бронхів.

Звучні вологі хрипи – визначаються над ділянками з ущільненою легеневою тканиною (пневмонія).

Незвучні – при бронхітах, ателектазах, набряку легенів.

Крепітація – звуковий феномен, що з’являється коли в альвеолах поряд з повітрям є невелика кількість рідини і ексудату (пневмонія), трансудату (набряк легенів), як розлипання альвеол на вдосі при наповненні їх повітрям. Крепітація вислуховується лише на вдосі

Шум тертя плеври виникає при терті вісцерального та перієтального листків плеври (плеврит, звуки плеври, туберкульоз і пухлини плеври).

Бронхофонія визначається фонендоскопом як проведення голосу з бронхів на грудну клітку. У здорових дітей не визначається. При патології – в разі ущільнення легеневої тканини (пневмонія, туберкульоз, ателектаз) визначається посиленою; послаблення – у дітей з ожирінням і при добре розвиненій мускулатурі плечового поясу.