Іі. Пальпація грудної клітки з визначенням:

 

1. ділянок болючості (поверхневої чи глибокої), що характерне для ураження плеври;

2. Особливостей кісткового каркасу (стан міжреберних проміжків);

3. Резистентності;

4. Голосове тремтіння (посилюється при ущільненні легеневої тканини або при наявності порожнини, послаблюється при закупорці бронхів (ателектаз), відтисненні бронхів ексудатом чи пухлиною від стінки грудної клітки).

Ііі. Проведення перкусії (порівняльної і топографічної

 

У маленьких дітей проводиться безпосередня перкусія, а у старших – опосередкована);

• Проводять у вертикальному положенні дитини, крім дітей перших місяців життя;

• Метою є оцінити характер перкуторного звуку над симетричними ділянками легень (у здорових дітей – ясний легеневий) і визначити межі легенів по основних лініях, рухомість нижнього краю легенів, висоту стояння верхівок легень спереду і ззаду.

Топографічна перкусія легень

А) Визначення нижніх меж легень

• 1 етап Положення дитини та студента відносно неї.

• Дитина стоїть або сидить. Студент сидить або стоїть перед дитиною.

• 2 етап Спереду перкусію у дітей старших 10 років починають над ключицею, визначаючи висоту стояння верхівок, а нижні межі легень незалежно від віку дитини визначають по 3 основних вертикальних топографічних лініях: середньоключичній (тільки справа), середньопахвовій, лопатковій.Палець-плесиметр розташовується паралельно по міжребер‘ях, починаючи з 3-4 міжребер‘я.

• 3 етап Перкутують від ясного легеневого звуку до тупого, межу легені визначають над верхнім краєм плесиметра.

  Б) Визначення висоти стояння верхівок легень

• 1 етап Положення дитини та студента відносно неї.

Дитина стоїть або сидить. Студент стоїть перед або позаду дитини.

• 2 етап Починають перкусію спереду у дітей старших 10 років над ключицею по її середній лінії справа та зліва. Палець-плесиметр кладуть паралельно до ключиці, перкусію проводятть вертикально вверх від ключиці, при цьому палець-плесиметр весь час повинен бути паралельно до ключиці.

• 3 етап Перкусію проводять до переходу легеневого звуку в тупий. Відмітку межі висоти стояння верхівки ставлять зі сторони ясного легеневого звуку (з внутрішньої сторони пальця-плесиметра). В нормі верхівка спереду виступає над ключицею на 2-4 см.

• 4 етап Ззаду перкусію починають від осі лопатки, палець-плесиметр знаходиться паралельно до неї, перкутують вверх в напрямку до остистого відростка VІІ шийного хребця. В нормі верхівка легені ззаду знаходиться на рівні остистого відростка VІІ шийного хребця

В) Визначення ширини полів Креніга легень

• 1 етап Положення дитини та студента відносно неї. Дитина стоїть або сидить. Студент стоїть позаду дитиною.

• 2 етап Визначення ширини полів Креніга проводять у дітей старших 10 років. Для цього стоячи зі сторони спини дитини палець-плесиметр кладуть перпендикулярно ключиці посередині надключичної ямки.

• 3 етап Перкусію проводять до переходу легеневого звуку в тупий в одну і в другу сторону (в напрямку до плеча та в протилежну сторону – в напрямку до основи шиї). Відмітку ширини полів Креніга ставлять зі сторони ясного легеневого звуку (з внутрішньої сторони пальця-плесиметра) з обох сторін. В нормі ширина полів Креніга дорівнює 3-5 см.

Патологічні відтінки легеневого звуку при перкусії:

• Вкорочення (пневмонія, набряк легенів, ателектаз, плеврит, пухлини в грудній клітці, абсцес);

• За рахунок зменшення наповнення повітрям легеневої тканини чи утворення іншої безповітряної порожнини, чи заповненні плеврального простору;

• Тимпанічний (за рахунок підвищення повітряності легеневої тканини – при емфіземі легенів, приступі бронхіальної астми, пневмотораксі, початкових стадіях набряку легенів, каверні легенів, високому стоянні діафрагми та ін.);

• Коробковий – емфізема легенів, приступ бронхіальної астми, обструктивний синдром.