Лихоманка, синдром гiперпiрексiї Діагностичні критерії:

1.Гiперпiрексiя у дітей виникає як наслідок багатьох інфекційних і неврологічних захворювань через невідповідність теплопродукції і тепловіддачі.

2.Синдром гiперпiрексiї у малюків може бути еквівалентом шоку: стан дитини раптово погіршується, шкіряні покрови бліді, наростаюча тахікардія, занепокоєння, прискорений поверхневий подих, судороги, може з'являтися блювота

3.Температура тіла підвищується до 39-40С, подальше підвищення температури може привести до набряку мозку з порушенням вітальних функцій організму.

Медична допомога:

Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:

-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,

-дітям з фебрiльним судорогами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5С,

-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5С,

-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38С.

1.Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг у середину, або ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрiм’язово або внутрівенно.

2.При неефективності або порушеннях мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.

3.При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.

4.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.

5.При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.

6. За показниками - реанімаційні заходи.

7. Госпіталізація у важких випадках до ВIТ.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08 жовтня 2013 року № 868

УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (спеціалізованої)

МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

БРОНХІАЛЬНА АСТМА У ДІТЕЙ

БРОНХІАЛЬНА АСТМА (Asthma bronchiole)

Бронхіальна астма — хронічне рецидивуюче обструктивне за­хворювання трахеобронхіального дерева, що характеризується нападами ядухи (спазм, набряк слизової, гіперсекреція), і в основі якого лежить генетично детермінована схильність до алергії.

Етіологія: Екзогенні ( неінфекційні та інфекційні) та ендогенні алергени.

Сприятливі чинники: Успадкована схильність до алергічних реакцій, гіпоксія в анте-та інтранатльному періодах, часті респіраторні інфекції (порушення бар’єрної функції слизової оболонки бронхів, спричинення сенсибілізації).

Етапи патогенезу:

Спадкові або набуті:

1. дефект ß-адренергічних рецепторів;

2. підвищена чутливість слизової оболонки бронхіального дерева до біологічно-активних речовин;

3. порушена імунологічна реактивність;

сенсибілізація організму алергенами, алергічні реакції, які мають три послідовні фази:

• імунологічну (утворення комплексів антиген-антитіло),

• патохімічну (вивільнення біологічно активних речовин),

• патофізіологічну ( спазм гладкої мускулатури, підвищена проникність судин і нібряк слизової оболонки, гіперсекреція густого, в’язкого слизу).