Список використаної літератури

1. Кононенко П.К. Концепція української національної школи / П.К. Кононенко, – К.: Школяр, 1997. – 206 с.

2. Петронговський Р.Р. Формування патріотизму у навчальній та виховній діяльності / Р.Р. Петронговський, Житомир, 2002. – 180 с.

3. Хорламова О.Л. Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах / О.Л. Хорламова, – К.: Школяр, 1999. –158 с.

4. Чорна К.І. Патріотизм – духовна цінність молодих громадян України: науково-методичний збірник / К.І. Чорна, – К.: Школяр, 1997. – 148 с.

Науковий керівник: к. п.н., доцент І.В. Єнгаличева

Педагогічні ідеї антона семеновича макаренка а. О. Слюсаренко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Педагогічна діяльність А. С. Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина — досягнення всього прогресивного людства, яке прагне до гуманної освіти [1].

Розвиваючи думку про особистість, Макаренко формулював свої погляди відносно програми (людської особистості), яку педагоги повинні мати , щоб бачити в якому напрямі їм іти, борючись за людську особистість.

На першому місці - проблема виховання і розвитку особистості.

З історії педагогіки добре відомо, що від того, як розумілося виховання тим чи іншим педагогом, багато в чому залежали його успіхи в педагогічній практиці і теорії.

Найважливішою складовою частиною всебічного розвитку особистості є розумове виховання, яке здійснюється шляхом озброєння її знаннями,розвитку мови, логічного мислення, в процесі набуття навичок кулютури розумової праці.

Крім того, Макаренку належить дивно лаконічна, але дуже важлива формула: «Людина не виховується по частинах».

Ось так просто сформулював Антон Семенович основний закон розвитку особистості, виходячи з якого, він підійшов до побудови загальної програми. Вона являє собою гранично лаконічну і в той же час конкретну характеристику особистості вихованця, причому особистості в її цілісності [2].

Наступна концепція чудового педагога - виховний колектив.

Колектив розглядався ним як універсальний метод виховання, котрий є загальним і єдиним.

Особистість живе ,діє і формується в певному колективі, який є складовою частиною суспільства. Колектив є важливою життєвою умовою формування повноцінної особистості, її свідомості і самосвідомості. Під впливом вимог колективу формуються вимоги особистості як до себе самої, так і до інших людей, та її свідоме ставлення до своїх обов`язків.

В основу виховання колективу і особистості А. С. Макаренко ставив колективну працю, органічно поєднану з навчанням, грою, спортом. Центральне місце в його системі відводиться поєднанню повноцінної середньої освіти з продуктивною працею на технічно добре обладнаній базі. Головне для Макаренка — не «гра в працю», а організація дитячого виробництва на госпрозрахунковій основі, як на справжньому підприємстві.

Виходячи з того ,що здатність до розумової праці зростає, коли людина займається і фізичною роботою, Макаренко вказував на необхідність чергування занять розумових і таких, які вимагають рухів, фізичного напруження [3, 218-220].

Чимало уваги Антон Макаренко приділив дитячій грі, надаючи їй важливого значення в житті дитини. Яка дитина у грі, такою багато в чому вона буде і в роботі, коли виросте, зазначав педагог.

Щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре розуміти, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Макаренко справедливо відзначає, що у дітей дошкільного віку між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає. Хороша гра подібна до хорошої роботи. Кожна хороша гра передбачає насамперед робоче зусилля та зусилля думки.

А.С. Макаренко приділяв увагу вихованню громадянських якостей дітей у сім’ї. Він наголошує на тому, що у сім’ї росте майбутній громадянин, майбутній діяч, майбутній борець. Треба ясно усвідомлювати свої власні батьківські бажання [2].

А.С. Макаренко, висунув такі основні положення про роль праці в сім`ї:

1. Дитина – це майбутній член соціалістичного суспільства; її цінність у цьому суспільстві визначатиметься конкретною практичною участю в суспільній праці.

2. Кожна праця для дитини має стати радісною, свідомою, основною формою прояву особистості й таланту. Творча праця а сімейному вихованні можлива тод, коли дитина розуміє користь і необхідність праці.

3. Виховання в праці є важливою умовою морального виховання людини. Правильне ставлення до людей виробляється у неї лише тоді, коли вона зустрічається з людьми в праці, а переконується у цінності того чи іншого їх здобутку.

4. У трудовому вихованні людини розвивається не тільки фізично, а й духовно.

5. Праця відіграє велику роль і в особистому житті людини, виховуючи в неї впевненість у своїх силах, викликаючи почуття задоволення і радості від успішного виконання завдань [3, 230-231].

А. С. Макаренко вважав, що хороших людей можуть виховати лише щасливі батьки. Якщо до шести років дитина виховувалася правильно і в ній виховані певні звички активності і гальмування, то на таку дитину ніхто не вплине погано. Дуже шкідливо впливають на дітей сварки і роздратованість у сім'ї — ознака розпущеності, відсутності дисципліни, недоліків у світогляді.

На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є “повна сім’я” як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сім’ї. Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету:

· авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей);

· авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного);

· авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей);

· авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям);

· авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями);

· авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей);

· авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство);

· авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками

Антон Макаренко збагатив вітчизняну педагогіку новими ідеями, які практично реалізовував у власній виховній роботі. Його педагогічна спадщина пронизана почуттям відповідальності за майбутнє молодого покоління. Вона має принципове значення для розвитку теорії і практики світової та вітчизняної педагогіки.

Відкриття Антона Макаренка в педагогіці випередили свій час. Його ідеї та рекомендації в галузі виховання мали чималу цінність в період становлення педагогіки як науки та розвитку практики суспільного виховання. Вони не втратили свого значення й нині [1].