Список використаної літератури

1. Інтернет-ресурс:

http://nicshe.net/o_budushnosti_nashih_uchrezdeniy_05.php

2. Інтернет-ресурс:

http://www.nietzsche.ru/works/main-works/bildung/

3. А. Н. Джуринский. История зарубежной педагогики. М: Издательская группа "ФОРУМ" - "ИНФРА-М",1998.

4. Nietzche F. Uber die Zukunft imserer Bildungsanstalten V, Rritische Stuienausgabe (KSA). - Munchen, 1988. - Bd. 1. - 423 s

5. Вішке М. Освіта і громадянське суспільство за доби глобалізації // Громадянське суспільство в Україні за доби глобалізації: ціннісно-нормативне та інституційне забезпечення його розбудови. — К.: Інститут ліберального суспільства, 2007. — С. 279—289

6.Інтернет-ресурс: https://vk.com/doc18246117_336612416?hash=821bae853c8317e315HYPERLINK "https://vk.com/doc18246117_336612416?hash=821bae853c8317e315&dl=2b15a8a0102f573e97"&HYPERLINK "https://vk.com/doc18246117_336612416?hash=821bae853c8317e315&dl=2b15a8a0102f573e97"dl=2b15a8a0102f573e97

Науковий керівник: ст. викладач О.О. Свириденко

Основи патріотичного виховання: структура й завдання ю. В. Сліпченко

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

В статті розглядаються напрямки роботи з розвитку в дітей дошкільного віку патріотизму, виховання почуття національної гордості, власної гідності, милосердя, взаємоповаги, любові до рідного краю.

Ключові слова: патріотичне виховання, патріотизм, національна свідомість, національні цінності.

В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадянсько-активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити у всіх випадках діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї держави [1, с. 54].

Головним завданням патріотичного виховання є формування патріотизму, а на сучасному етапі становлення української державності ця проблема набуває особливого значення. Проблема патріотичного виховання завжди займала одне з провідних місць у вітчизняній педагогічній та філософській думці. У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу, його майбутнє [1, с. 54].

Як результат ефективного патріотичного виховання у дітей дошкільного віку формується патріотизм. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державного світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави. Найвищою формою патріотизму виступає почуття любові до Батьківщини, готовність терпіти муки й навіть іти на смерть заради неї. Виховання громадян України носить національний характер, базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості. Сучасна модель виховання враховує особливості сьогодення, оскільки цього вимагає соціально-економічне становище країни, моральний і духовний стан українського народу, подальший розвиток культури, науки [1, с. 54].

Національна свідомість включає:

• любов до України, історичного й самобутнього образу свого народу;

• віру в духовну силу народу та його призначення;

• силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів почесне місце в цивілізованому світі;

• уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю;

• систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри, відповідальності, осмислення [1, с. 55].

Структуру патріотичних почуттів можна представити через відношення:

1. до себе: національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність;

2. до людей: толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, готовність допомогти, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією;

3. до Батьківщини: віра, надія, любов, громадянська відповідальність, вірність, готовність стати на захист, бажання працювати для розвитку країни, підносити міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави, гордість за успіхи держави, біль за невдачі, суспільна активність та ініціативність;

4. до національних цінностей: володіння українською мовою, бажання і потреба в накопиченні, збереженні та передачі родинних і національних звичаїв, традицій, обрядів, дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи, сприяння до національних та державних символів, почуття дбайливого господаря своєї землі [1, с. 55].

Складовими патріотичних почуттів є:

• почуття належності до своєї держави та її народу;

• почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;

• повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;

• захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;

• любов до рідної природи;

• шанування рідної мови, звичаїв, обрядів рідної країни;

• ностальгія при розлуці з Батьківщиною;

• неприязнь до всього антиукраїнського

• почуття національної гідності [3, с. 38].

Як свідчить історичний досвід, патріотичні почуття, особливо загострюючись у складних, екстремальних, доленосних для Батьківщини ситуаціях, єднають людей, спонукають ставити суспільне вище за особисте, зменшують життєвий егоїзм.

Тому, завданнями патріотичного виховання є:

• забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до інтересів та можливостей;

• сприяння набуттю дітьми дошкільного віку соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

• формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, рідної землі, родини;

• відновлення і вшанування національної пам’яті;

• формування психологічної та фізичної готовності, дітей, до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо відстоювання національних інтересів;

• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

• консолідація і сприяння діяльності дошкільних навчальних закладів щодо національно-патріотичного виховання;

• підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини [2, с. 71].

Отже, патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах, оскільки ми повинні виховувати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні потреби Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. У патріотичному вихованні слід прагнути до досягнення головної мети: виховати всебічно розвинену особистість, патріотично виховану дитину з гуманістичним сприйняттям дійсності й почуттям великої відповідальності за долю України [4, с. 48].