Список використаної літератури

1. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання, 2007. – С.95

2. Фіцула М. М. ПЕДАГОГІКА : навч. посіб. / М. М. Фіцула. — 3-тє вид., стереотип. — К. : Академвидав, 2009. — С. 253-267.

3. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – С.191-198.

Науковий керівник: к.п.н., доцент С.О.Захаренко

Гендерна рівність – як основа демократичного суспільства і. Р. Скалько

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Основою формування гендерної політики в Україні повинен стати комплексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків, який передбачає запровадження гендерного підходу в усі сфери державної політики через удосконалення й оцінку процесів прийняття рішень, створення законодавства, з метою забезпечення принципу гендерної рівності. При цьому принцип гендерної рівності поєднується з традиційним принципом підтримки жінок, який не втратив своєї актуальності з огляду на те, що жінки й донині займають нижчі ніж чоловіки позиції в усіх сферах українського суспільства: соціальній, економічній і політичній.

Гендерна рівність – концепція досягнення рівних прав між чоловіками і жінками у всіх сферах життя суспільства. Слово “гендер” (gender) прийшло до нас з англійської мови і характеризує так звану соціальну стать людини. Деякі дослідники вважають, що рівність статей є наступною ланкою в розвитку суспільства після патріархальної моделі. Встановлення гендерної рівності має на меті надання рівних соціальних прав і можливостей чоловікам і жінкам не залежно від статі.

Гендерна рівність також визначається як – процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків, одна з важливих ознак правової держави, показник рівня розвиненості відкритого суспільства, умова розквіту і розвитку демократії.

Комітетом з рівності між чоловіками і жінками та Департаментом прав людини вже запропонована концепція паритетної демократії. Головна ідея цієї концепції полягає в тому, що справжня демократія передбачає паритетну участь чоловіків і жінок на основі рівності в усіх сферах політичної і державної влади, на всіх рівнях прийняття рішень. Гендерна рівність на рівні прийняття політичних рішень підвищує такі демократичні норми, як рівність можливостей чоловіків і жінок, їхнє представництво в органах державної влади, а отже, спільну відповідальність за подальший розвиток суспільства [4, 180].

Принципи гендерної політики, які формують нову, сучасну ідеологію рівності, містять у собі такі компоненти:

– гендерна рівність розглядається як інтегральна частина всіх політик, програм та проектів;

– досягнення гендерної рівності вимагає визнання того, що мають бути враховані специфічні інтереси жінок і чоловіків під час формування політик, упровадження програм та проектів;

– досягнення гендерної рівності означає, що рівні права і можливості мають забезпечуватися незалежно від статі;

– доступ жінок до прийняття рішень на всіх рівнях є центральним питанням у досягненні гендерної рівності;

– для досягнення гендерної рівності важливо забезпечити рівну участь чоловіків і жінок як рівноправних суб’єктів в економічних, соціальних та культуротворчих процесах;

– гендерної рівності можна досягти через партнерство між жінками і чоловіками на основі принципів паритетної демократії;

– досягнення гендерної рівності вимагає вжиття спеціальних заходів, спрямованих на зменшення гендерної нерівності [3, 108–109].

У сфері гендерної рівності неможливо досягти успішних результатів стосовно однієї статі, не досягши таких результатів щодо іншої. Рівність окремо для жінок і окремо для чоловіків – неможлива. На нашу думку, рівність передбачає рівний статус і чоловіка, і жінки.

Принцип рівноправ’я жінок і чоловіків і принцип захисту прав, свобод, законних інтересів особи – це взаємообумовлені і взаємопов’язані принципи. Перший принцип повинен розглядатися як рівне право на участь в державному управлінні, рівне право на працю, освіту, визнання спеціальних прав працюючої жінки, пов’язаних з її фізіологічними особливостями та роллю матері і жінки в сім’ї та суспільстві.

За останні роки політика гендерної рівності як в суспільстві, так і в освітній сфері стала одним із провідних напрямів діяльності в Україні. Гендерний підхід має розкрити й проаналізувати наявні відмінності в освіті між хлопчиками й дівчатками, проблеми упереджень у змісті шкільної програми, гендерний дисбаланс у системі освіти в цілому.

Ми вважаємо, що необхідно розробити таку політику в сфері освіти, яка буде забезпечувати гендерні знання з раннього віку для чоловіків і жінок. На даний час існує своєрідний гендерний підхід в освіті.

Гендерний підхід в освіті – це принципово нова система поглядів на функцію освіти і виховання, в основі якої лежить корекція впливу гендерних стереотипів на користь розкриття особистих схильностей індивіда. Мета даного підходу полягає у викоріненні негативних гендерних стереотипів. Відповідно до цього, є надання можливості індивіду розвивати свої здібності, незалежно від приналежності до статі, не обмежуючи їх рамками традиційних гендерних стандартів.

Головним міжнародним документом у сфері гендерної рівності є “Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW)”. Це єдиним комплексний міжнародний документ універсального характеру, який гарантує дотримання прав жінок і боротьби з дискримінацією щодо жінок у таких сферах як освіта, трудова, охорона здоров’я, сімейна політика, фінансова, законодавча і соціально-політична. Організація Об’єднаних Націй, завдання якої покласти край бідності в світі, стверджує, що ця “мета безпосередньо пов’язана з правами жінок, і що суспільства, де жінки не мають рівні з чоловіками права і можливості, ніколи не зможуть досягти сталого розвитку”. Таким чином, просування рівності чоловіків і жінок сприймається як заклик до більшого економічного процвітання.

“Гендерна демократія передбачає утвердження рівності прав, свобод, обов’язків, відповідальності й шансів чоловіків і жінок у життєдіяльності суспільства, держави і самотворенні власної особистості” [1, 25]. У процесі становлення паритетної демократії як демократії якісно нового типу важливим показником саме якості демократії є гендерна рівність [1, 26].

Потрібно зазначити, що гендерна рівність – це ідеологічний компонент державної політики та державного управління, що має чотири виміри. Ці виміри лежать в основі напрямів розвитку державної гендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Перший вимір гендерної рівності – це права людини як стандарт політичних, громадянських, економічних, соціальних і культурних прав та свобод для жінок і чоловіків. Другий вимір гендерної рівності – це права людини як права жінок. Третій вимір – рівність свобод, прав та обов’язків. Четвертий – рівні можливості – основний елемент гендерної рівності [2, 325–332].