Список використаної літератури

1. Азимов Э. Г. Словарь методических терминов (теория и практика преподавания языков) / Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. – Спб. : Златоуст, 1999. – 472 с.

2. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / Алексей Николаевич Леонтьев. – М. : Изд-во МГУ, 1981. – 4-е изд. – 584 с. – С. 312.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах : [підручник для вишів] / [Бігич О. Б., Бражник Н. О., Гапонова С. В. та ін.] ; за ред. С. Ю. Ніколаєвої. – [2-ге вид., випр. і перероб.]. – К. : Ленвіт, 2002. – 328 с.

4. Пассов Е. И. Системность упражнений для обучения говорению / Е. И. Пассов // ИЯШ 1977. – № 6. – С. 12–15.

5. Шатилов С. Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе : [учебное пособие для студентов педагогических институтов] / Сергей Федорович Шатилов. – Л. : Просвещение. – 1977. – 295 с. – С. 30–31.

6. Piepho, H. E. Kommunikative Didaktik des Englisch-unter-richts. Frankonius Verlag GmbH, Limburg, 1979. – 253 s.

Науковий керівник: д.п.н., професор З. П. Бакум

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Х. Д. АЛЧЕВСЬКОЇ

Ю. М. Пархоменко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Христина Данилівна Алчевська – український педагог, видатний діяч народної освіти, організатор і керівник недільних шкіл. Народилася 4(16) квітня 1841 року в повітовому містечку Борзні Чернігівської губернії. Батько Д. Я. Журавльов – українець, учитель повітового училища. Мати – румунка за походженням, донька героя війни 1812 року генерала Вуїча, освічена жінка, закінчила Смольний інститут. Христина вважала її людиною із світлим розумом і даром «привертати серця людей». Батько ж, на її думку, розумний, але сухий, «бездушний егоїст». Він не любив дітей, нещадно бив братів та кріпосних дівчат, несправедливо ображав дружину. Христина дуже прив’язалась до годувальниці – українки Гапки, з молоком якої, згадувала пізніше, увібрала любов до України.

Юність дівчини проходила в роки піднесення громадсько-педагогічного руху. Згодом у Курську, куди переїхала родина, Христя відвідує молодіжні народницькі гуртки та вперше пробує власні сили на освітянській ниві – вчить грамоти селянських дітей. В цей же час вона захоплюється читанням забороненого у Росії журналу «Колокол» та за підписом «Українка» таємно листується з О.І. Герценом, популяризує в Росії його твори. Вийшовши 1862 року заміж за Олексія Кириловича Алчевського і переїхавши з ним до Харкова, Христина Данилівна присвячує себе педагогічній роботі – засновує приватну жіночу недільну школу, яку вона утримувала власним коштом.

Незважаючи на заборону, впродовж 50-ти років у її школі лунала українська пісня. Христина Данилівна Алчевська відстоювала українську мову, пропагувала творчість Т. Г. Шевченка. «Кобзар» посідав почесне місце в її школі. У книжці «Передуманное и пережитое» вона писала про свою любов до України, українського народу, розповідала, як виховувала такі почуття не лише в учениць, а й у своїх власних дітей. Родина Алчевських залишила помітний слід в історії вітчизняної культури [2, 535].

У різні періоди розвитку історико-педагогічної науки позицію Христини Данилівни Алчевської щодо мови викладання по-різному оцінювали науковці: О. Р. Мазуркевич і Н. Я. Фрідьєва вважали, що перехід її на навчання російською мовою не означав зневажання мови української. Навпаки, і українська мова, і українська пісня мали в школі Алчевської однакові права з російською. О. Р. Мазуркевич стверджував, що давні намагання звинуватити Христину Данилівну Алчевську в тому, нібито вона проводила в Україні «русифікацію» народної освіти, не мають жодних підстав. Як попечитель одного з міських училищ, вона домоглася щоб йому присвоїли ім’я Т. Г. Шевченка. Як вона пізніше писала, «…мечтаю о том, как введу в него разную песню и поэзию». В 1899 р. у саду Алчевських поблизу недільної школи було встановлено бюст Т. Г. Шевченкові, виготовлений на замовлення Христини Данилівни.

В. Д. Бардінова назвала Христину Данилівну Алчевську «пропагандистом кращих здобутків української критичної літератури»: їй «вдалося закласти міцний фундамент для подальшого розвитку народної освіти в Росії. Її ідея освіти дорослих випередила подальший процес вітчизняної науки».

З іменем Христини Данилівни Алчевської пов'язаний розвиток методики початкового навчання, а її школа визнана організаційно-методичним центром недільних шкіл Росії. Христина Данилівна Алчевська разом з відомими педагогами розробила методику й дала досить цінні зразки уроків навчання грамоти, читання, письма [4, 10].

Школа Христини Данилівни Алчевської була представлена на всесвітніх форумах у Москві (1895 р.), Нижньому Новгороді (1896 р.), Антверпенській, Брюссельській, Чиказькій і двох Паризьких (1889, 1900 рр.) міжнародних виставках. У своїх спогадах вона згадувала, що їй доводилось переживати душевні муки, коли росіяни знущалися над своєю батьківщиною, що дома вона сама протестувала проти різних заходів і реформ, але за кордоном їй хотілося показати лише світлі сторони нашої бідної батьківщини. На московських виставках, організованих Московським комітетом грамотності (кінець 1895 р.), та під час роботи 2-го з’їзду російських діячів з технічної і професійної освіти (кінець 1895 – початок 1896 рр.) демонструвалися наочні посібники, картки, діаграми, фотографії з Харківської школи Христини Данилівни Алчевської, матеріали, що характеризували навчальний процес, роботу шкільної бібліотеки.

22 березня 1970 року в будинку міського парафіяльного училища відбулось офіційне відкриття Харківської приватної недільної школи. В цій школі в різний час здобули освіту 17 тисяч неграмотних людей. Навчання було безкоштовним і вчителі працювали без будь-якої винагороди. У школі Х. Д. Алчевської крім викладання офіційно визначених предметів широко подавалися відомості з української історії, географії, фізики, хімії, природознавства, літератури, гігієни, правознавства. Вчителі на чолі з Христиною Данилівною у своїй практичній роботі користувалися передовими на той час освітніми методиками. У Харківській приватній жіночій недільній школі застосовувався розроблений видатним педагогом К. Д. Ушинським звуковий метод навчання, також Х. Д. Алчевська широко популяризувала наочне навчання, започаткувала метод бесіди, пояснювального та позакласного читання, центром якого була шкільна бібліотека, а також запровадила педагогічні щоденники, куди записувалися спостереження за розвитком психіки учнів.

Харківська приватна школа Х. Д. Алчевської прославилася в Україні і далеко за її межами цілою низкою спеціально підготовлених і виданих посібників для навчання дорослих. Одним з найпомітніших є тритомне видання «Книга взрослых» (1899-1900) – перший у історії вітчизняної народної освіти посібник для читання, складений із урахуванням специфіки навчання дорослих та розрахована на три роки навчання. Також дуже цікавим був тритомний критичний покажчик книг для народного і дитячого читання «Что читать народу?» (1884-1906), в якому проаналізовано 4183 видань з різних галузей знань. Цей покажчик був високо оцінений Л. Толстим, А. Чеховим, І. Франком, М. Горьким, Лесею Українкою та ін. У 1885 році Христина Данилівна разом із педагогами школи розробила першу систематичну навчальну програму під назвою: «Программы по всем предметам обучения в воскресной школе для взрослых и малолетних учащихся» [3, 7].

1879 року Х. Д. Алчевська влаштовує подібну до Харківської недільну школу в с. Олексіївка на Катеринославщині, в якій учителював і Борис Грінченко. Христина Данилівна домоглася відкриття на Харківщині жіночих безкоштовних шкіл, збереження українських книг у бібліотеках та присвоєння парафіяльним школам імені Т.Г. Шевченка.

Померла Христина Данилівна Алчевська 15 серпня 1920 р. в Харкові. Її невтомна праця є високим прикладом служіння народові.

Педагогічна діяльність Христини Данилівни Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1899 р.). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали Христину Данилівну, як видатного педагога, своїм почесним членом. Петербурзьке і Московське економічні товариства нагородили її золотими медалями. Прогресивна громадськість Росії широко відзначала її ювілеї. На 50-річчя своєї педагогічної діяльності Х. Д. Алчевська одержала понад 500 привітань, у тому числі від 64 недільних шкіл, а також від педагогів, випускників, громадських діячів, працівників редакцій педагогічних журналів і газет. Але до глибокої старості вона була в немилості в царської влади. Лише після Жовтневої революції відчула піклування про себе: як «відома діячка народної освіти» отримала одну з перших персональних пенсій [1, 174].

Список використаної літератури

1. Бардіанова В.Д. 20 видатних українських педагогів / За ред. А.М. Бойко. – Полтава: АСМІ. – 2002. – 204 c.

2. Бондар Л. С. Алчевська Христина Данилівна / Л. С. Бондар // Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб: у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 1. - С. 531-538.

3. Бондар Л. С. Засновниця жіночої недільної школи в Харкові: до 165-річчя від дня народження Христини Алчевської / Л. Бондар // Педагогічна газета. – 2006. – № 5. – С. 7.

4. Слабошпицький М. Алчевські / М. Слабошпицький // Дивослово. – 2003. – № 3. – С. 7–11.

Науковий керівник: ст. викладач О. О. Свириденко