Список використаної літератури

1. Історія педагогіки [Електронний ресурс].- Режим  доступу: http://5fan.ru/wievjob.php?id=5231

2. Педагогіка в усі часи [Електронний ресурс].- Режим  доступу: http://ukrbukva.net/37654-Pedagogika-vo-vse-vremena.html

3. Педагогічна думка в Стародавній Греції [Електронний ресурс].- Режим  доступу:http://ua.referat.com/Педагогічна_думка_в_Стародавній_Греції_і_Стародавньому_Римі Орлова А.П. Історія педагогіки: Учеб. посібник для студентів вищих навчальних закладів з педагогічних спеціальностей. - Мн.: ІОЦ Мінфіну, 2008. - 380 с. 

4. Педагогічна думка в Стародавній Греції [Електронний ресурс].- Режим  доступу: http://ua.referat.com/Педагогічна_думка_в_Стародавній_Греції_і_Стародавньому_Римі Педагогіка народів світу: Історія та сучасність / За ред. Р. Селлек; автори міжнародного проекту К. Салімова, М. Доде. - М.: НОРМА-М, 2000. - 456 с. 

Науковий керівник: викладач В. Г. Бондар

Роль релігії у вихованні дітей а. С. Квартальова

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

В Україні завжди цінували християнські традиції, проте питання духовного виховання дітей і до сьогодення залишається суперечливим. Відбуваються з’їзди (Помісні собори, Вселенські собори та ін.), конференції («Християнство в історичній долі українства» та ін.), чимало науковців дискутують про вплив релігійних організацій на свідомість дітей (Н. Тітова, О. Волинець, Б. Трояновський та ін.). Визначення релігії (лат. religio – благочестя, святиня, побожність) як своєрідного духовного феномена, що виражає віру людини у надприродне начало, яке є джерелом буття всього сущого, засобом спілкування з ним, проникнення у його світ, дає можливість зрозуміти, яка головна мета релігійних організацій [6, с. 4]. Якщо замислитись про роль релігії в суспільстві, то треба почати з того, як впливає церква, зокрема богослужіння, на дітей, тому що діти – це майбутній цвіт нації, який формуватиме державу. Діти більш піддатливі, і все, що вони отримують з навколишнього світу – схильні переймати, не аналізуючи, в тому числі і те, що вони почують у церкві [4, c. 3]. Для того, щоб діти правильно усвідомлювали притчі, молитви й саму проповідь, батьки повинні готувати їх: читати з ними дитячу Біблію, де адаптовано до несформованої ще психіки зображено релігійні події, розказувати в чому суть релігійних свят, сповіді та ін.

Але з іншого боку, чи не вчиняється над дитиною насилля? Чи мають право батьки вибирати віру для дитини? Чи не доцільніше зачекати, коли дитина досягне повноліття, щоб зробити усвідомлений вибір? На наш погляд, у церкві дитина соціалізуються, а не тільки відчуває почуття конформізму, хоча конформізм і змушує особу пристосовуватись до інших, тобто пригнічує волевиявлення, але можна розглянути це явище як і позитивне. Більшість людей на Землі підлаштовуються під інших, лідерів – сильних особистостей, які мають яскраво виражене почуття свободи. Якби у суспільстві переважали лідери, то було б зіткнення інтересів, в результаті конфлікт, тому що лідери не здатні підкорюватись і пристосовуватись до чужих вимог. Оскільки у церкві сповідуються такі моральні цінності, як: терпимість, скромність, доброта, чесність, то якщо лідер буде проявляти ці якості тільки в окремих ситуаціях, то конформісти намагатимуться відповідати зразку повсякчас, який подає церква. «Християнство – писав Ніцше – аж ніяк не слід оздоблювати й прикрашати: воно стало смертельним ворогом вищій людині, засудило її всі провідні інстинкти і виділило з них зло і злих; сильна людина – це зразок негідника, «прокляте поріддя» [1, с. 333]. Тобто, якщо батьки хочуть виховати дитину-лідера, то в церкву такій дитині ходити не бажано, тому що православна церква – це релігія рабства [1, c. 335]. Хоча спроби влади знищити віру в щось вище протягом різних епох жодного разу не увінчались успіхом, тож віра в будь-якому випадку буде привалювати над ідеологічним наповненням, тож скільки б батьки не відмежовували дитину від релігії, все одно дитина буде вірити, можливо не в Бога, а в щось інше. Протилежну думку висунув К. Д. Ушинський, поставивши питання про перетворення людини, яке можливе лише через освіту та виховання. На думку видатного педагога, людина здатна досягти успіху в житті, лише коли на неї в однаковій мірі впливають і церква, і сім’я, і школа. Батьки перш за все повинні турбуватись про релігійне виховання дитини. При цьому К. Д. Ушинський підкреслював, що в процесі навчання не можна відділяти Закон Божий, вивчення православної віри від інших предметів і виховання [5, с. 230]. Так й А. І. Кузьмінський наголошує на тому, що серцевиною соціального розвитку окремої людини і соціальних, етнічних спільнот має бути морально-духовна ідея. Моральні цінності – це незаперечний визначальний хребет життєдіяльності людей, запорука порятунку суспільства від руйнації, катастрофи [с. 6]. Але в Конституції України, на відміну від поглядів К. Д. Ушинського, зазначено наступне: cтаття 6. Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій). Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії. Не допускається обмеження на ведення наукових досліджень, у тому числі фінансованих державою, пропаганду їх результатів або включення їх до загальноосвітніх програм за ознакою відповідності чи невідповідності положенням будь-якої релігії або атеїзму. Релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування. Викладачі релігійних віровчень і релігійні проповідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань [1, с. 4]. У Києві було створено, так звану, «молодьожку» у Свято-Іонійському монастирі, де батюшки відповідають на питання православної молоді не тільки релігійного характеру, а й мирського. Спершу приходило небагато людей, але згодом ці зустрічі стали масовими. Виступи отців записують на відео, а потім поширюють в інтернеті. Отже, К. Д. Ушинський мав рацію, тому що у молоді повинен бути орієнтир до якого вони прагнутимуть, діти знатимуть на кого рівнятись і чому потрібно це робити. Тому, на нашу думку, в Україні роль православної церкви дуже важлива, але батькам треба ґрунтовно підходити до питання, у яку церкву слід водити дитину, а в яку ні, щоб вона черпала з проповіді все добре і корисне, що в ній вміщено, а не навпаки. Вдало сказав В. О. Сухомлинський: «Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб старість батька та матері була отруєна твоїми поганими вчинками… Будьте гідними своїх батьків» [3, с. 70], ось чому повинна виховувати церква. Зараз батьки повинні бути особливо пильними, тому що інколи під виглядом церкви завуальовують сатанинські секти. Мережа яких дуже розгалужена, близько 1000 організацій функціонує у 78 країнах світу. Керівники цих сект запевняють батьків, що їхні діти будуть у безпеці і отримають духовне виховання, як наслідок, діти, які знаходяться під таким впливом в кращому випадку потрапляють у залежність від сповідуваної ідеології, в гіршому – діти характеризуються поведінкою, яка спрямована на деструкцію навколишнього середовища, а в першу чергу власної особистості. Часто в таких організаціях використовують наркотичні речовини з метою створити особу, яка буде слухатись беззаперечно і не зможе існувати без цієї організації. Щодо православної церкви К. Д. Ушинський стверджував, що дитину треба облагороджувати, розвивати, наповнювати християнським змістом, тому що релігійне виховання людини проходить протягом всього життя. Воно починається з раннього дитинства, продовжується в юності, і ніколи не завершується [5, с. 232].

Тож, роль релігії у вихованні дітей надзвичайно вагома, церква може створити, як духовно багату людину, так і знищити в дитині всю моральність. Тільки якщо в церкві дитина почуватиме себе потрібною, соціально значущою, то з неї виросте особистість, яка буде спроможна сіяти і в інших душах добро, радість, щастя; дитина, яка з якоїсь причини не отримала це духовне наповнення може бути морально скаліченою, тому що вона не усвідомила істинної ролі людини в суспільстві, не проаналізувала помилки попередніх поколінь. І якщо батьки деякою мірою не компенсують відсутність віри, не навчать дитину духовним цінностям, то така вже сформована людина буде загубленою для суспільства. Адже кожна особистість, а особливо діти, прагнуть вірити у щось краще і вище, ніж те, що відбувається в дійсності. Тому церква подає певний курс вчення про життя, який обов’язково знадобиться дитині у майбутньому.