Список використаної літератури

1. Марушкевич А.А. «Актуальні проблеми науково-педагогічної спадщини Івана Огієнка» / А.А. Марушкевич. – К. : Четверта хвиля, 2005. – 191 с.

2. Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу: Курс, читаний в українському народному університеті. / І.І. Огієнко – К. : Либідь, 1918. – 273 с.

3. Тимошик М. «Невтомний сівач на українознавчій ниві». / М. Тимошик – К. : Либідь, 1994. – С. 45-58.

4. Шквир О.Л. Педагогічні погляди І.І. Огієнка в контексті національного виховання // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2002. – №9. – С. 126–128.

Науковий керівник: ст. викл. О.О. Свириденко

Шляхи підвищення педагогічної культури батьків т. В. Бартко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Соціально відповідальні батьки багато зусиль затрачають для того, щоб їхні діти виросли особистостями, максимально самореалізувалися в житті. Однак ці зусилля не завжди дають очікувані результати, що великою мірою залежить і від системи сімейних цінностей, рівня особистісної культури кожного з батьків, у тому числі педагогічної культури.

Педагогічна культура батьків – компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім’ї.

Основою для визначення поняття „педагогічна культура” є філософське розуміння культури як характеристики розвитку творчих сил і здібностей людини та вчення про провідну роль діяльності в її формуванні. Особистісний прояв культури реалізується в повсякденні діяльності, у стосунках, поведінці, стилі життя, побуті, засвоєнні культурних досягнень, знань, навичок, умінь. Педагогічна культура батьків є складовою частиною загальної культури людини. Вона втілюється у творчій виховній діяльності і слугує формуванню духовно багатої і всебічно розвиненої особистості. Тому ми її сприймаємо як складне, інтегративне, динамічне особистісне утворення, яке визначає тип, стиль і способи поведінки батьків у виховній діяльності.

Виявляється вона в розумінні та усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з ними, а також у здійсненні продуктивних зв’язків з іншими виховними інститутами (дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами). Для цього дорослі мають бути не лише належно вихованими, а й педагогічно освіченими. Навіть найсерйозніші прорахунки педагогів не позначаються так фатально на розвитку особистості дитини, як неправильна поведінка батьків. Тому виховання батьків необхідне і для успішності процесу виховання дітей, і для здоров’я суспільства [1, 43].

Існують шляхи підвищення педагогічної культури батьків, зокрема це:

1) педагогічний лекторій – надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід;

2) тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівці, які опікуються проблемами виховання молоді;

3)ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини;

4) консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань;

А також використовують методи: практикуми, конференції, педагогічні десанти, аукціони ідей сімейної педагогіки та батьківські ринги. Застосування цих методів роботи з батьками призведе до поліпшення стану педагогічної культури батьків, тому що проходитиме в цікавій формі та надасть можливість висловити свою точку зору кожному з батьків. Тому що за допомогою використання саме таких методів і підвищується показник педагогічної культури [2, 56].

Педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою. Її утворюють такі компоненти:

1) педагогічні знання – уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею;

2) педагогічна компетентність – здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини;

3) педагогічна рефлексія – вміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;

4) педагогічна емпатія – співпереживання, адекватна реакція на вчинки й почуття дітей.

Основи педагогічної культури починаються уже в її дошкільні роки, коли вона отримує перші уроки виховання у своїй сім’ї та дошкільному закладі, на підсвідомому рівні засвоюючи прийоми педагогічного впливу. Отже, дошкільний заклад разом із сім’єю формує майбутнього сім’янина, здійснюючи водночас роботу щодо педагогічної освіти батьків.

Ініціатором й організатором ефективної взаємодії із сім’єю є дошкільний заклад. Ця взаємодія підпорядкована інтересам розвитку дитини, у кожному конкретному випадку обумовлюється її особливостями і особливостями сім’ї, в якій вона виховується. Вона потребує специфічних знань, такту, високої соціально-педагогічної культури її учасників – батьків і вихователів [3, 87].

Отже, педагогічна освіта батьків покликана збагатити родинне виховання, сприяти зміцненню всіх його ланок, передусім педагогічній компетентності. Особлива відповідальність покладається на педагогів щодо педагогічної освіти тих батьків, у сім’ях яких виховуються діти з порушеним розвитком. А також, справжнє виховання батьків розпочинається з усвідомлення ними можливостей і необхідності особистого внутрішнього зростання. Це постійний процес саморозвитку дорослих, який ґрунтується на свідомому їх прагненні до вдосконалення.