Список використаної літератури

1. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку ./За ред. Плохій 3. Вид. 2-ге доповн. і перероб. - Київ: Педагогічна думка - 1999.

2. Дитина. Програма навчання та виховання дітей дошкільного віку. /За ред.

3. Кузьменко В.У. - К: 2003.

4. Коментар до базового компонента дошкільної освіти Україні. /Наук, редактор Кононко О.Л. - К. – 2003

5. Практична педагогіка виховання. /За ред. Красовицького М.Ю.-Київ - Івано-Франківськ.: Плай - 2000.

Науковий керівник: ст. викл. О.О. Свириденко

До проблеми виховання в багатодітних сім`ях в. О. Дробот

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Якщо в сім`ї двоє і більше дітей, то часто виникають суперечки з приводу ставлення дорослих до них. Діти ревно ділять батьківську любов і тому, комусь з них може видатись, що когось люблять більше, до когось ставляться краще. Це питання в усі часи поставало в сім`ях. Найчастіше, ця проблема виникає через поганий дисциплінарний контроль з боку батьків. Все це трапляється коли «порушники спокою» у сім`ї не відповідають за свої вчинки, коли їм все сходить з рук. Але важливим є те, що закони в сім`ї і суспільстві встановлені для захисту людей один від одного.

Сім`я є маленьким суспільством, ланкою, з якої будується кожна держава, тому кожна сім`я потребує своїх законів і захисту прав кожного. Сім`я є відображенням суспільства – його обличчям. Отже владою в сім`ї є старший член сім`ї, народом – діти, які мають підкорятися справедливо установленим законам суспільства ( сім`ї ), при цьому маючи право власного голосу, до якого дослухаються дорослі. Якщо дорослі не будуть дотримуватись цих законів, їх не поважатимуть діти, тобто своїм прикладом ми повинні давати дітям можливість зрозуміти, що саме є важливим, яка поведінка є доречною в тій чи іншій ситуації.

Дозволивши усім речам йти своїм природним шляхом, ми можемо прийти до хаосу в сімейних стосунках, до безладу і незлагодженості у маленькому суспільстві. Кожна окрема сім`я потребує установлення законів і порядків, однакових для всіх членів сім`ї. Кожен також повинен мати свої права і обов`язки. Якщо не відходити від них, спільне життя позбувається непорозумінь і конкуренції з боку дітей і навіть дорослих.

У сучасній сім`ї через матеріальну залежність дітей від дорослих, деякі батьки нехтують своїми обов`язками, вважаючи, що нагодувати-вдягти дитину – це вже їх подвиг, а шукати з нею спільну мову та душевну прихильність, просто любити дитину – діло другорядне, і не звертають увагу на відносини дітей між собою у сім`ї, на часті сварки, наклепи, бійки, вважаючи, що діти самі домовляться. Але цього не трапляється ніколи.

Коли відсутня справедливість, брати і сестри починають конкурувати і сваритися,починають притісняти одне одного, з цього усього виникають суперечки і заздрість. Старші діти починають ображати молодших. Але молодші теж не відстають і відповідають тим , що починають скаржитися дорослим, псувати іграшки, заважати старшим, коли до них приходять друзі та інше. Тоді виникає взаємна ненависть, яка діє в наростаючій послідовності, вибухає як вулкан, знищуючи все на своєму шляху. В багатьох сім`ях через брак контролю над поведінкою дітей, брак часу для виховання батьки не можуть правильно розсудити дітей. В інших сім`ях батьки вже залишили надію щось змінити в постійних конфліктах між дітьми, що вже не намагаються їх розбороняти.

В деяких випадках страждає старша дитина, коли батьки кажуть, щось на кшталт «Ти старший, будь розумнішим» або «він маленький ще, не звертай уваги» та інше, внаслідок чого молодша дитина живе у вседозволенності, старша ж у постійній несправедливості. Таким чином батьки залишають старшу дитину абсолютно беззахисною перед свавіллям молодшої сестри або брата. Ще частіше через постійну відсутність батьків, діти вирішають всі проблеми самі одне з одним дуже різними методами, далекими від досконалості, часто образливими, що запам`ятовується на все життя і робить неможливою дружбу вже дорослих братів та сестер.

Колись хтось сказав, і всі повірили в те що, якщо батьки пояснять дитині, що в неї буде маленький брат або сестра, то заперечувати вона не стане. Ніби дитині треба сказати, що батьки настільки щасливі, від того, що вона у них є, що хочуть примножити своє щастя ще однією дитиною. Вважалося, що це знищить усяке суперництво поміж дітьми, але з цього нічого не вийшло. Як відреагує дружина, коли чоловік скаже їй, що він так сильно кохає її, що хоче привести у дім ще одну дружину, щоб примножити своє щастя? Може, від цього в неї з`явиться імунітет до ревнощів, навпаки, негативу у відносинах тільки додасться, саме це відбувається і з дітьми.

Батьки, як головні члени сім`ї, несуть повну відповідальність за виховання у дітей добрих якостей( таких, як взаємоповага, взаємодопомога, взаємозахист) та мають своїми вчинками подавати дітям відповідний приклад. Бо діти завжди копіюють дорослих. Своєю поведінкою батьки часто самі провокують дітей до нездорової конкуренції та сварок,або, навпаки, - до дружніх стосунків.

Тому, дуже важливим завданням батьків є встановлення рівноправ`я між дітьми в родині. Повинні існувати закони, які були б справедливі по відношенню до кожного члена сім`ї.

Наприклад:

1. Ніхто з дітей не має права ображати, або дражнити іншого, безвиключно.

2. Власність кожної дитини є лише її власністю.

3. Якщо дитина хоче побути одна, її не мають примушувати грати з іншою.

4. Батьки повинні відразу вирішувати будь-який конфлікт розібравши його з точки зору кожної дитини.

5. Старша дитина не повинна дражнити молодшу.

6.Молодша дитина не повинна докучати старшій.

У підлітковому віці діти схильні копіювати поведінку товаришів, але, якщо батьки будуть твердо продовжувати ту лінію виховання, яка була досі прийнятна у сім`ї, то тільки допоможуть дітям-підліткам зберегти добрі відносини з братами та сестрами.

Отже, для справедливих стосунків в родині необхідна повага дітей до батьків, бажання батьків вирішувати всі конфлікти, розумне покарання. Якщо все виконувати вірно і з любов`ю, то ненависть між дітьми не матиме місця для існування, а терпимість буде керувати емоційним кліматом у сім`ї. У такому випадку, коли батьки обмежують поведінку дітей розумними вимогами, супроводжуючи це добрим та гідним ставленням до них, діти відчувають потрібний їм захист та підтримку з боку батьків, а це в свою чергу робить дітей впевненими у собі та щасливими людьми.