Дослідження електрокардіографічних змін при інфаркті міокарду с. М. Вітько

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

На теперішній час гострий інфаркт міокарда (ІМ) та його наслідки є однією з основних причин втрати працездатності та смертності населення [1]. Різний віддалений прогноз у хворих, що перенесли ІМ, здебільшого зумовлений відмінностями в локалізації та об'ємі пошкодження міокарда [4], характером ремоделювання геометрії шлуночків серця, станом коронарного русла в постінфарктному періоді.

Найбільш розповсюдженим методом для діагностики ІМ є електрокардіографія [2]. Тому метою даної роботи було дослідити та проаналізувати електрокардіографічні прояви в перший період після перенесеного інфаркту міокарду.

Для реалізації мети вирішувалися наступні задачі:

1. Проаналізувати наукову літературу з питань причин виникнення, розвитку та фізіологічних механізмів змін електричної активності серця при інфаркті міокарду

2. Провести якісний аналіз електрокардіограм у пацієнтів Черкаської обласної лікарні в перший період часу після перенесеного інфаркту міокарду.

Проаналізовано записи ЕКГ у 10 пацієнтів Черкаської обласної лікарні у гострий (до 10 днів) період після діагоностованого за сукупністю клінічних ознак інфаркту міокарду. Контрольні записи проводили на 5 особах подібного віку (40-57 років) без перенесеного інфаркту міокарду.

Записи здійснювали на електрокардіографах Heart Mirror 3-iko (Innimed Medical Inc., Hungary-USA), ЭК3Т-01 (Росія) у І-ІІІ стандартних відведеннях з швидкістю руху паперової стрічки 50мм/сек з застосуванням селективного фільтру 0,4-30 Гц.

Якісний аналіз електрокардіограм проводили по положенню та спрямованістю основних зубців та сегментів ЕКГ у І, ІІ та ІІІ стандартних відведеннях.

Кількісні характеристики ЕКГ обробляли методами варіаційної статистики з визначенням середніх даних та їх відмінностей. Вірогідність відмінностей між контрольною та основною групами визначали за Т-критерієм Стьюдента. Всі обрахунки здійснювали у таблицях Excel-2003 [3].

На рис. 1 представлений фрагмент запису ЕКГ в І-ІІІ відведеннях у пацієнта з діагностованим інфарктом міокарду. З записів видно суттєве спотворення комплексу QRS (амплітуда у першиму відведенні мала, а в ІІ та ІІІ спостерігається поряд з інверсією зубця R чи наявнісю на ньому декількох піків збільшення амплітуди зубця Q).

Рис. 1. Фрагмент запису ЕКГ у пацієнта з перенесеним інфарктом міокарду

У іншого пацієнта (рис. 2) спостерігається помірна депресія сегменту ST у І відведенні та навпаки його підйом у ІІІ відведенні. За літературними данними це може бути свідченням пошкодження у більшій мірі правих відділів серця.

Рис. 2. Фрагмент запису ЕКГ у пацієнта з перенесеним інфарктом міокарду

У більшому ступені ця закономірність проявляється на записи представленому на рис. 3. Зрозуміло і пошкодження міокарду у цього пацієнта більш виражені.

Рис. 3. Фрагмент запису ЕКГ у пацієнта з перенесеним інфарктом міокарду

На рис. 4 представлений фрагмент запису ЕКГ у особи з інфарктом локалізованим переважно у лівих відділах серця. При цьому спостерігається суттєвий підйом сегменту ST у І відведенні та його депресія у ІІІ. На ЕКГ наявні неперіодичні зубці, етіологія котрих обумовлюється дифузними пошкодженнями в міокарді.

Найбільш суттєві зміни у сегменті ST виявлені на ЕКГ представленому на рис. 5. При цьому навіть важко знайти ізолінію запису.

Рис. 4. Фрагмент запису ЕКГ у пацієнта з перенесеним інфарктом міокарду

Отже в основному найбільш суттєвою зміною ЕКГ при інфаркті міокарду в гострий його період є підйом сегменту ST над місцем пошкодження та його депресія при відведенні протилежному місцю пошкодження. Разом з цим електрокардіографічні прояви інфаркту міокарду у різних осіб вельми індивідуальні.

Рис. 5. Фрагмент запису ЕКГ у пацієнта з перенесеним інфарктом міокарду

Таким чином в основному найбільш суттєвою зміною ЕКГ при інфаркті міокарду в гострий його період є підйом сегменту ST над місцем пошкодження та його депресія при відведенні протилежному місцю пошкодження. Разом з цим електрокардіографічні прояви інфаркту міокарду у різних осіб вельми індивідуальні обумовлені як важкістю ураження так і їх локалізацією.