Список використаних джерел

1. Алексеев Д. Э. Хронобиология, биологические ритмы и хронотипы: «жаворонки», «совы», «голуби»/ Д. Э. Алексеев – Старая Русса. : Корабль, 2009. – 20 с.

2. Большой психологический словарь / [Сост. Б. Мещеряков, В. Зинченко]. — М. : Прайм-Еврознак, 2003. — 672 с.

3. Бондарь Л.В. Время – великий учитель/ Л.В. Бондарь, Г.Я. Лещенко, М.Н. Бродский // Центра космических связей. – 2004 - № 39. – с.34-35.

4. Корсини Р. Психологическая энциклопедия/Р. Корсини, А. Ауэрбах. - СПб. : Питер, 2006. - 1096 с.

5. Кудинов С.И. Функционально-стилевой подход в исследовании самореализации личности /С. И. Кудинов // Наука. Образование. Практика. Сборник материалов региональной межвузовской научно-практической конференции. – Уфа. : Восточный университет, 2007. - с. 37-41.

6. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів /Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко – К. : ТОВ “Філстудія”, 2006. – 320с.

7. Практикум по валеологии для высших учебных заведений/ Под ред. Г.А. Кураева. – Ростов на Дону. : ООО ЦВВР, 2002. – 252 с.

8. Хильдебрандт Г. Хронобиология и хрономедицина./Г. Хильдебрандт, М. Мозер, М. Лехофер/ Пер. с нем. – М. : Арнебия, 2006. - 144 с. : 98 илл.

9. Хьелл Л. Теории личности/ Л.Хьелл, Д. Зиглер. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2011. – 607 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).

Науковий керівник: ст. викладач Н. О. Дерій

Особливості інтерпретації сновидінь о. Ю. Харченко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Сучасний темп життя вимагає від людини великої кількості сил та енергії. І часто трапляється так, що ми нехтуємо своїм сном та відпочинком задля того, щоб завжди бути в курсі справ, все встигати та бути успішними. Однак чи сприяє цьому позбавлення себе повноцінного сну чи навпаки призводить до згасання життєвої енергії, сил та життя в цілому. Тож не дивно, що дослідників цікавило і продовжує цікавити питання сну та сновидінь, особливо враховуючи те, що на сьогодні не існує вичерпної теорії, яка б дала відповіді на всі питання стосовно цієї теми.

Об’єкт дослідження: психологічні особливості сновидінь.

Предмет дослідження: специфіка інтерпретації сновидінь.

Поняття сновидіння по-різному тлумачиться різними авторами. Словник за редакцією М.С Гилярова дає наступне визначення: «Сновидіння - це психічні явища, що суб’єктивно переживаються та виникають під час природного сну людини» [1, с. 589]. І.М. Сеченов визначав сновидіння як певну комбінацію вражень які людина пережила раніше [2]. Ми схиляємось до наступного визначення: «Сновидіння - це суб'єктивно пережиті уявлення, здебільшого зорової модальності, що регулярно виникають під час сну - переважно у фазі швидкого (парадоксального) сну; психічний процес в періоді сну, що супроводжується зоровими образами» [3].

Ще в прадавні часи існували спроби пояснити та трактувати сновидіння. Зокрема, відомо про дві кардинально різні точки зору. Згідно першої – сновидіння є божественними за своїм походженням, друга ж, говорить про те, що сновидіння – це породження диявола. Ті, хто були прибічниками першої теорії, вважали сновидіння посланням, яке є або пересторогою, або передбаченням майбутнього, інші вважали його спокусою диявола, якій піддається людина під час сну. І та, і інша теорія розглядали сновидіння з надприродної точки зору [5].

Варто зупинитись ще на двох методах тлумачення сновидінь. Перший метод можна назвати символічним. Його суть полягає в цілісному сприйнятті сновидіння, а завдання у відтворенні змісту як цілого в таких поняттях, які були б доступними для розуміння. Другий підхід – розшифровування. Згідно нього сновидіння являє собою певного роду шифр. І завдання полягає у тому, щоб підібрати до цього шифру такий ключ, за допомогою якого на місці кожного елементу шифру з’явився інший знак, який зробить сновидіння зрозумілим [5].

Розвиток науки дав поштовх до нового бачення природи сновидінь. Починають враховуватись різноманітні подразники: зовнішні, внутрішні чуттєві, внутрішні фізичні та чисто психічні, які могли б слугувати джерелами сновидінь. Зважаючи на це, починають з’являтись різні течії та теорії, головним чином психологічні, які намагаються науково пояснити їх природу. Однією з таких течій був психоаналіз. Австрійський учений Зігмунд Фрейд, засновник психоаналізу, створив вчення про природу сновидінь та наголосив на важливості їх вивчення. Для Фрейда сновидіння – це «королівська дорога» до пізнання несвідомого [5, с. 253]. Його погляди полягали в наступному: формування змісту сновидіння відбувається поза межами свідомості – в процесі несвідомого мислення. Він порівнював сновидіння з феєрверком, який потребує тривалої підготовки, але згорає в одну мить. Тобто, в сфері несвідомого мислення протікає активний процес накопичення, по закінченні якого відбувається «оформлення» сновидіння. Цей несвідомий процес підтримують сексуальні та агресивні, руйнівні потяги. Під час сновидіння ці потяги виражаються не прямо або очевидно, а у вигляді символів, що потребують подальшої інтерпретації. Матеріалом для сновидінь слугують збережені у пам’яті події минулого дня або витіснені бажання [5,2]. За Фрейдом сновидіння і є реалізацією заборонених, пригнічених, витіснених в несвідому сферу бажань, які воно показує в реалізованій формі. Це в якомусь сенсі повернення людини до її інфантильного (дитячого) стану [5, ст. 254].

Однак не всі бажання можуть вільно реалізовуватись в сновидіннях. Тому, Фрейд вказує, що в більшості випадків сновидіння являють собою приховану реалізацію витіснених бажань. Стосовно цього варто зауважити про явний та прихований зміст сновидіння. Сновидець знайомий лише з очевидним змістом, який часто супроводжується почуттям страху. Але якщо шляхом аналізу дійти до прихованого змісту, то виявиться, що сновидіння таки є реалізацією бажання. Явний зміст сновидіння утворюється шляхом викривлення прихованого змісту. Це обумовлено тим, що в сновидінні грають важливу роль дві психічні інстанції: одна інстанція - несвідома частина душі, безпосередньо не доступна для усвідомлення - утворює бажання; інша інстанція виконує функції цензури і змінює явний зміст сновидіння, в такому вигляді допускаючи його до свідомості. В неприємних сновидіннях явний зміст служить лише для маскування приємного, бажаного. Явний зміст сновидіння зазвичай визначається свіжими враженнями, в більшості своїй переживаннями попереднього дня [7].

На відміну від своїх сучасників, що вивчали сновидіння з фізіологічної точки зору, Фрейд перш за все прагнув показати, що їх можна інтерпретувати і створив для цього свій науковий метод, в основу якого було покладено психоаналітичне бачення несвідомої діяльності людини [5].

Альфред Адлер, учень Фрейда, на противагу вчителю, вказував на можливість співставлення мислення під час сну та стану бадьорості і на те, що різниця є відносною. Згідно Адлеру уві сні зв’язок з реальністю зменшується, однак повного розриву не спостерігається. Також він вважав, що сновидіння рідко викликаються сексуальними або агресивними мотивами і сон швидше створює ситуацію в якій сновидець стикається з невирішеною або проблемною життєвою ситуацією.

Психоаналітики вважають, що аналіз сновидінь дозволяє отримати велику кількість інформації про людину, її погляди на світ, актуальні проблеми та потреби, важливо лише вміти правильно інтерпретувати сновидіння [2].

Карл Густав Юнг, засновник аналітичної психології, у своїй теорії сновидінь, яка відрізнялась від фрейдівської, увів «Я» (образ сновидця) як суб’єктивний елемент, що стоїть у центрі асиміляції несвідомих архетипічних образів, що складають життєвий цикл людини. Все особистісне втілене у архетипах, інтерпретація яких також надає об’єктам більш глибокого змісту [9].

К. Юнг виділяв інтерпретацію сновидіння на суб'єктивному та об'єктивному рівнях. На об’єктивному – це порівняння образів сновидіння з реальними об’єктами. Вона є аналітичною, оскільки поділяє зміст сновидіння на комплекси пам’яті, які відносяться до зовнішніх ситуацій. На суб’єктивному рівні – інтерпретація «посилає» кожну ситуацію сновидіння до самого сновидця. Вона є синтетичною, тому що відділяє комплекси пам’яті від зовнішніх причин, розглядає їх як тенденції чи компоненти суб’єкта і знову об’єднує їх з цим суб’єктом. Тому в такому випадку всі змісти сновидінь розглядаються як символи суб’єктивного змісту.

К. Юнг убачав функцію сновидінь у поновленні душевної рівноваги сновидця, а не в задоволенні бажань, так як З. Фрейд. Людині сняться саме ті сни, що потрібні для тонкої регуляції психічного балансу. Це допоміжна компенсаторна функція у психічному саморегулюванні. Важливим аспектом є те, що жоден символ не можна відокремлювати від особистості, тому ні один сон не можна тлумачити прямо і однозначно [8, 6].

Особливої уваги заслуговує онтопсихологічний аналіз сновидінь. Онтопсихологія або «психологія буття» - це науковий напрямок, заснований в другій половині ХХ століття італійським клініцистом, психологом та філософом Антоніо Менегетті. Онтопсиологія має власні погляди та методи тлумачення сновидінь, особливе місце серед яких займає – імагогіка або аналіз образів сновидінь. Імагогіка – це усвідомлення та інтерпретація неусвідомлюваних змістів, проникнення до світу образів сновидінь.

При інтерпретації, вважає Менегетті, необхідно враховувати, що сон – це відповідь на якусь потребу особистості, яка прагне звернути на себе увагу. Сновидіння відображає те, що необхідно суб’єкту, його хвилює лише життєва ситуація самої людини. Основа сну підкорюється природній логіці, продиктованій тілом та душею і інтерпретація може відбуватись лише в контексті життя особистості, а не на основі свідомих уявлень, переконань тощо [4].

В імагогічному аналізі всі об’єкти навколишньої дійсності – предмети, явища, люди, а також дії, процеси, властивості та стани – мають певне значення, вони характеризуються взаємозв’язками та взаємозалежностями, можливістю комбінацій та направленістю. Сновидіння відображає сукупність психічних , фізіологічних та біохімічних процесів організму і особлива увага при аналізі звертається на психосоматику. Взагалі біологізм є характерною особливістю трактування психіки у Менегетті, який стверджує, що «сон – це правда органічного життя» [4, ст. 48].

Багаторічна клінічна практика переконала Менегетті в тому, що сновидіння відображає реальний стан внутрішніх органів, приховані або патологічні процеси на ранніх стадіях розвитку. Сновидіння є своєрідним радаром, що повідомляє сновидцю про несприятливу ситуацію в окремій системі органів або у всьому тілі. Хаотичні образи, що ми бачимо, коли спимо, насправді несуть інформацію про динаміку душевних та тілесних змін.

Отже, онтопсихологічний погляд на інтерпретацію сновидінь базується на уявленні про те, що наші сни, це не що інше, як спосіб організму вказати на його функціональний стан «тут і тепер». Ця концепція, не дивлячись на її доволі оригінальні та своєрідні теоретичні принципи, володіє достатньо стрункою системою правил інтерпретації сновидінь і завдяки цьому привертає до себе чимало уваги, особливо з боку дослідників, які цікавляться проблемами відображення у снах здоров’я та хвороб людини, несприятливих станів, стресів та психологічних травм [4].

Розглянувши проблему тлумачення сновидінь з боку трьох найбільших та найвпливовіших теорій ми можемо говорити про те, що процес розуміння цього явища, розпочатий ще в давнину, не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Ці теорії безумовно відмінні, але вони мають одну спільну рису – визнання неабиякої важливості феномену сновидіння в житті людини. І ця обставина робить незаперечним факт необхідності подальшого вивчення сновидіння. На початку статті ми зазначали про відсутність єдиної теорії, яка б пояснила це явище вичерпно, однак ми схиляємось до думки, що кожна з теорій несе певну частку істини і не може бути знехтуваною науковцями. Адже вдосконалення методів дослідження, поглядів та гіпотез кожної з теорій або їх інтеграція в майбутньому можуть привести до нових наукових відкриттів.