Список використаної літератури:

1. Антология педагогической мысли Украинской, ССР / Сост. Н. П. Калиниченко. – М.: Высшая школа, 1988. – 642 с.

2. Бурлака Я. І., Руденко Ю. Д. Історія педагогіки України:. витоки, пошуки, проблеми // Рідна школа. – 1992. – № 1. – С. 34

3. Грушевський М С. Про українську мову й українську школу. – К.: Знання, 1991. – 48 с.

4. Гусак М., Л.Мартіросян. історія педагогіки України: Посібник для студентів. – Луцьк: Видавництво ВДУ, 1996. – 164 с.

5. М. Д. Ярмаченко, Н. П. Калениченко. Питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. Сковороди // Початкова школа. – №12. – 1995. – С. 4-6.

6. Педагогічні ідеї Г. С. Сковороди / За ред. Д. Г Дзеверіна. – К.: Знання, 1972. – 264 с.

Науковий керівник: ст. викладач О.О. Свириденко

Формування успішної особистості засобами народознавства у черкаській спеціалізованій школі і-ііі ступенів №28 імені т.Г. Шевченка а. О. Гончарук

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Відродження України неможливе без пробудження свідомості, насамперед молоді.

Тому, особливого значення і набуває в сучасній школі національне виховання. Сьогодні, в часи перебудови народної освіти, ми ще більше упевнюємося в тому, що без повернення до адаптованого століттями педагогічного досвіду народ, ми не зможемо виховати справжню людину.

В основу українського виховання покладено українознавство і педагогіка народознавства, а сама його система передбачає забезпечення єдності наукової педагогіки й задатків української народної педагогіки, що забезпечує цілеспрямований підхід до виховання.

В основі народної педагогіки закладена ідея повернення до духовних цінностей, визначення в кожній людині творчого начала.

Видатні педагоги Й. Песталоцці, К.Д. Ушинський, Я.А. Коменський та ін. теоретично обґрунтували і висунули низку конкретних засадних ідей народного виховання.

Народна педагогіка допомагає людині стати творцем свого життя, формує свободу волі, самостійність, творчість. Молода людина, що пропустила через себе культурні цінності свого народу, не може бути аморальною та інфантильною. Народні традиції, завдяки розіграним ситуаціям в обрядах, розвивають комунікативність, нестандартне мислення, неповторність, спонукають до саморозкриття та самореалізації. З глибоким вивченням народних витоків у молоді формується національний світогляд.

Звертаючись до творчої спадщини великого педагога ХХ ст.

В.О. Сухомлинського, ми бачимо, наскільки широко використовувалися елементи народної педагогіки в його роботі.

«Як учитель і вихователь я прагнув до того, щоб перекласти в юні серця моральні цінності, створені і завойовані людством упродовж багатьох років.» – писав В.Сухомлинський [1,5].

Принципи народної педагогіки, спрямовані на усунення авторитаризму в навчальних закладах, стверджують унікальність кожної людини.

У виховній роботі педагогам потрібно враховувати, що вони відзначаються об`єктивністю, глибинним осмисленням буття, реалістичністю, ліризмом, душевністю, логічністю думки. Педагог має формувати в учнів народне світовідчуття, відроджувати світоглядну позицію через використання фольклору і міфології, прикмет і вірувань, традицій, звичаїв та народних символів-оберегів.

Завдяки використанню елементів народознавства у навчально-виховному процесі школи, діти розумом і серцем засвоюють мораль, певні норми поведінки, етику і естетику побуту, культуру, оволодівають уміннями та навичками трудової діяльності, фізичного вдосконалення.

Школа має забезпечувати оволодіння кожним учнем народною культурою, а на цій основі, всіма національними та загальнолюдськими цінностями.

В Черкаській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №28 імені Т.Г. Шевченка широко застосовуються елементи народної педагогіки на уроках української мови та літератури, образотворчого мистецтва, музики, етики, фізичної культури, краєзнавства, риторики, українського ділового мовлення, історії України тощо.

Великого значення вчителі музики надають пісні, як одному з видів народного фольклору. Адже саме пісня донесла до нас подих сивої давнини, змалювала картини невтомної праці й боротьби трудящих у минулому. В ній виливалася вся минула доля, справжній характер України.

Не менш важливою є дитяча народна гра. Чим більше дитина грається, тим краще росте і розвивається. Є чимало ігор, що сприяють всебічному фізичному розвитку дітей: ігри на спритність, силу, витривалість, товариську взаємовиручку; вони привчають долати фізичні й психічні навантаження, гартують організм, створюють у дітей бадьорий настрій.

«Гра завжди переростає в творчість», – писав В.О. Сухомлинський . Ігри стимулюють дітей. Дитина осмислює, сприймає, запам`ятовує, розвиває кмітливість і спостережливість .

Через багаторазове повторення ігрових дій, народна педагогіка прагне прищепити дітям повагу до праці, до народних традицій і звичаїв, бажання трудитися, розумно чергувати працю й відпочинок, раціонально проводити своє дозвілля.

Відродження фольклору та самобутності народної культури відбувається на уроках народознавства та під час проведення позакласних виховних заходів: інсценізації свят народного календаря, вивченні обрядових пісень, проведенні конкурсів «Чарівна україночка», «Дерево мого роду», «Подорож Україною», «Козацького ми роду», дослідженні та виготовленні українських народних оберегів. Також у школі розроблена програма ознайомлення з історією і культурою рідного краю, згідно якою, кожен учень з 1-11 класів має побувати у найвидатніших історичних місцях Черкаського краю і України, а також дослідити їх, описати та проілюструвати побачене й відчуте.

Педагогіка народознавства використовується на факультативних заняттях: народознавство, український мовленнєвий етикет, основи поетичної творчості, основи журналістики. Слід зазначити, що вивчення української народної творчості та дитячого фольклору спонукало учнів до написання власних віршів та створення поетичного альманаху «Перші ластівки». Внаслідок впровадження на уроках трудового навчання елементів народної педагогіки, в школі створено галерею вишитих рушників. Шкільний клуб «Родина» проводить народно-педагогічні читання та започаткував проведення виставок творчих робіт учнівських та батьківських колективів.

Мотивація до використання у повсякденному шкільному життя педагогіки народознавства та вивчення історії і культури рідного краю досягла такого рівня, що батьківський колектив учнів 8-х класів виявив ініціативу створити фольклорно-етнографічний музей.

Проведенню пропонованих заходів передує велика етнографічно-пошукова, дослідницько-експериментальна, художньо-розвивальна, трудова та аналітична робота учнів, оскільки їм потрібно відшукати цікавий фольклорний матеріал, написати сценарій театралізованого народного дійства, відшукати найстаріші екземпляри предметів побуту чи народно-прикладного мистецтва, зробити аналіз підібраного матеріалу та запросити на зустріч цікавих людей.

Слід зауважити, що перебіг навчально-виховного процесу, в основу якого закладено елементи народознавства, проходить без психологічного тиску на дітей. Вони просто не відчувають, що їх виховують, оскільки виховання проходить, здебільшого, у формах і способах притаманних повсякденному житті і максимально наближених до потреб учнів.

Не забувайте, що людина завжди була в тісному зв`язку з природою, відчувала себе її частиною. Від Землі та Води черпала силу, енергію, красу, здоров`я. Тому, щоб виховати морально і фізично здорове покоління, слід повертати народу його звичаї, що базувалися на принципах природо-відповідності. Саме ці елементи і використовує шкільний клуб «Голос природи», який у співпраці з КП «Водоканал» видрукував збірку «Стежка до криниці», у якій автори-діти пропонують мандрівку стежкою, яка розпочинається давніми переказами і легендами про воду та приводить до наших днів.

Отже, педагогічний колектив Черкаської спеціалізованої школи №28 імені Т.Г.Шевченка глибоко переконаний у необхідності широкого впровадження в практику виховної роботи школи заходів, саме на основі народних традицій. Адже, у складний час стресів та психологічного перевантаження учнів, їм необхідно це напруження якимось чином знімати. А участь у народному ритуалі, за дослідженням учених, – один із найкращих способів психологічної релаксації.