Список використаної літератури

1. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г. Г. Почепцов. – М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер». – 1999. – 352 с.

2. Приходько Ю. О. Психологічний словник-довідник: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. О. Приходько, В. І. Юрченко. – К. – 2012. – 327 с.

3. Флоренский П. А. Имеславие как философская предпосылка / П. А. Флоренский. – Соч. – Т. 2. – М., 1990. – 621 с.

4. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (психология манипулирования) / В. П. Шейнов. – М.: ООО «Издательство АСТ», Мн.: Харвест, 2001. – 848 с.

5. Taylor PM Munitions of the Mind. A History of Propaganda from the Ancient World to the Present Day / PM Taylor. – Manchester, 1995. – 332 р.

Науковий керівник: к.пс.н., доцент О. В. Овчаренко

Стилі вирішення конфлікту: гендерний аспект м. Р. Маринюк

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Проблема впливу гендерних особливостей особистості на вибір стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях, незважаючи на значну кількість психологічних досліджень, присвячених аналізу різних аспектів динаміки та структури конфлікту, продовжує залишатися не лише цікавою, але й актуальною, через зростаючий науковий інтерес до гендерного аспекту як детермінанти поведінки особистості.

Найважливішою діяльністю людини протягом життя є спілкування. Воно передбачає взаємодію між ровесниками, між різними поколіннями, між людьми з різними соціальними ролями та станами. Невміння правильно спілкуватися, нав’язування власної волі та поглядів однієї людини іншій призводить до міжособистісного конфлікту.

Проблемами вивчення конфлікту та його гендерних аспектів займалися відомі вчені: Анцупов А. Я., Петюх В.М., Бандурка A. M., Друзь В. А, Коростилєва Л. А., Бодолєвий А.А., Парсонс Т. та інші.

Конфлікт означає зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій, думок чи поглядів учасників взаємодії, двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії, крайнє загострення суперечностей, що приводить до конфлікту, можуть допомогти його розв’язанню, попередженню, чи спричинити поглиблення проблеми та складних наслідків [4, с. 45].

Так, Т. Парсонс у своїх працях розглядав конфлікт як соціальну аномалію, свого роду соціальну хворобу, яку необхідно лікувати. Нормою він вважав стан безконфліктності, якоїсь гармонії, якої можна було досягти через зняття соціальної напруженості.

Фахівці з конфліктології виділяють п’ять стилів вирішення конфліктів:

1. Ухилення – являє собою відхід від конфлікту.

2. Згладжування – така поведінка, неначе немає причин гарячкувати.

3. Примушення – застосування законної влади або тиску з метою нав’язати свою точку зору.

4. Компроміс – поступка до деякої міри іншій точці зору; є ефективною мірою, але може не призвести до оптимального рішення.

5. Рішення проблеми – стиль, якому віддається перевага в ситуаціях, які вимагають різноманітність думок і даних, характеризується відкритим визнанням різниці в поглядах і зіткнення цих поглядів для того, щоб знайти прийнятне рішення [5, с. 28].

Відповідно до біологічної моделі, вважається, що гендерні розбіжності в агресії обумовлені генетичними чинниками, зокрема представники біологічного підходу пояснюють відмінності різного прояву агресії в чоловіків і жінок різним набором хромосом.

Найбільш характерною ознакою, яка накладає відбиток на все життя та особливості взаємодії людини з оточуючими є її приналежність до статі. Чоловіки і жінки відрізняються багатьма сферами – у пізнавальному розвитку, у фізіологічному становленні, у складі розуму, у звичках, вольовій та емоційній сфері. Тому конфліктні ситуації вони вирішують по-різному.

Гендерні відмінності в поведінці – це особливості певних поведінкових проявів учасників конфлікту, що визначаються їх статевою належністю. Дослідження психологів доводять, що гендерні відмінності в конфліктних ситуаціях виявляються вже на ранніх етапах соціалізації. Так, дівчатка частіше усвідомлюють конфліктну ситуацію, а хлопчики – ініціюють конфлікт, до завершення конфлікту частіше прагнуть дівчатка. У постконфліктній взаємодії «відхідливість» більш властива хлопчикам, а «злопам’ятність» – дівчаткам. Хлопчикам більш властива фізична і вербальна агресія, а дівчаткам – непряма. До помсти вдаються дівчатка, до мирного вирішення конфліктів також більш схильні дівчатка. Виграють конфлікти частіше хлопчики. Користь від конфліктів представники чоловічої статі оцінюють вище, ніж жіночої [1, с.32].

Аналіз проблеми гендерних відмінностей у вирішенні конфліктних ситуацій Гришиною Н. В. [3] свідчить, що чоловіки схильні до вибору стилів компромісу та уникання в конфліктній ситуації, найрідше – використовують пристосування, тоді як жінки в конфлікті віддають перевагу співробітництву й уникають суперництва, тобто особи жіночої статі більш раціонально і результативно вирішують конфлікти; чоловікам властиво домінувати у стосунках, проявляючи владність, і несхильність до поступливості та підпорядкування, тоді як жінкам – проявляти дружелюбність і добросердечність у ставленні; серед особистісних рис юнаків переважають дратівливість і реактивна агресивність, серед переважаючих властивостей дівчат – комунікабельність і невротичність.

Отже, гендерний аспект проявляється досить чітко у сфері стратегії конфліктної поведінки. Таким чином, актуальності набуває розробка системи попередження виникнення конфліктів гендерного спрямування та формування гендерної компетентності.