Список використаної літератури

1. Жельвис В.И. Поле брани: сквернословие как социальная проблема в языках и культурах мира: монография / В.И. Жельвис. - М.: Ладомир, 2001.- 349 с.

2. Козубовська І.В. Рання профілактика протиправної поведінки неповнолітніх: [психолого-педагогічний аспект] / І. В. Козубовська. - Ужгород, 1996. – 256 с.

3. Психолого-педагогічні причини лихослів’я [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://arpnp.in.ua/publikatsiji/71-sotsialno-psykholohichni-prychyny-vzhyvannya-netsenzurnoyi-leksyky

4. Татенко В.А. Психология в субьектном измерении / В. А. Татенко. –К.:Просвіта, 1996. – 404 с.

5. Ушинський К.Д. Про моральне виховання[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://pedagogika/ushinskiy_pro_moralne

6. Шевців З.М. Основи соціально-педагогічної діяльності / З.М. Шевців. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.

Науковий керівник: к. п. н., доцент, професор кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Г. Я. Майборода

ДО ПИТАННЯ ПРО ХАРАКТЕРИСТИКУ ДІТЕЙ «ГРУПИ РИЗИКУ»

І. Л. Танцюра

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

Нині кількість дітей «груп ризику» швидко збільшується. Якщо раніше до цієї категорії дітей відносили підлітків, то нині це ще і діти молодшого шкільного віку. Тому соціально-педагогічна робота з дітьми, яких завжди виділяють в окрему категорію, але називають по-різному: важкі, важковиховувані, проблемні, педагогічно запущені, дезадаптовані, з девіантною поведінкою, діти з відхиленнями, діти групи ризику тощо, є важливою, оскільки ці діти потребують професійної допомоги. Одним із найпоширеніших і при цьому найменш визначеним серед найменувань цієї категорії дітей є поняття діти «групи ризику».

Мета статті полягає у характеристиці дітей «групи ризику».

А.Й. Капська, спираючись на дослідженя вітчизняних і зарубіжних учених (В. Афанасьєва, І.Трухіна), дає таке визначення: «Діти групи ризику — це така категорія, яка за певних обставин у своєму житті більше, ніж інші категорії, піддається негативним зовнішнім впливом з боку суспільства і його кримінальних елементів, що стає причиною дезадаптації неповнолітніх»[2. 79].

Діти, підлітки «групи ризику» — це діти, які в силу різних причин генетичного, біологічного, соціального впливу приходять до школи психологічно та соматично ослаблені, соціально запущені, з ризиком шкільної та соціальної дезадаптаці [3. 68].

Н. Холодецька зазначає, що до «групи ризику» входять діти з асоціальними проявами в поведінці, починаючи з грубості стосовно дорослих та недисциплінованості на уроках і закінчуючи крадіжками, пропусками уроків, уживанням спиртного або наркотиків. Причиною збільшення кількості дітей «групи ризику» є не лише критична ситуація у країні, але й ситуація в сім’ї, а як наслідок — порушення стосунків із дорослими. Унаслідок порушень взаємин зі дорослими процес засвоєння соціальних норм уповільнений або взагалі не відбувається. Постійна негативна оцінка особистості або поведінки дитини є для неї психотравмуючою ситуацією, і врешті дитина перестає навіть намагатися нормально поводитися[6.27].

До «групи ризику» належать діти з неблагополучних, малозабезпечених сімей, діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, обдаровані діти, підлітки з проявами девіантної поведінки та її типами (адиктивна, делінквентна, психолого-патологічна поведінка) тощо. До кожної дитини, що належить до «групи ризику», необхідний свій підхід, тому розглянемо характеристику таких дітей.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, — це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки та особи, які були зараховані до дітей, позбавлених батьківського піклування[4.69].

Неблагополучна сім’я (по відношенню до дітей) — це сім’я, яка не виконує чи виконує формально свою провідну функцію — виховання повноцінної людини, гідного громадянина своєї держави[3.260].

Обдаровані діти — діти, які значно випереджають своїх однолітків у розумовому розвитку; діти, які демонструють загальну (здібності до різних галузей діяльності) або спеціальну (музичну, художню, соціальну, технічну тощо) обдарованість. Обдарованість — це високий рівень розвитку здібностей людини [4. 68-69].

О.В. Безпалько дає таке визначення девіантної поведінки — це система вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушення процесів самоактуалізації та у вигляді відхилення від морального й етичного контролю особистості над власною поведінкою[1. 131].

А.Й. Капська, аналізуючи життєдіяльність дітей, які потрапили до «групи ризику», визначила основні причини «входження» дітей у такі групи: пияцтво одного з батьків; асоціальна поведінка батьків (дармоїдство, жебракування, крадіжки, проституція тощо); влаштування батьками деморалізуючих «зборищ» у квартирі для асоціальних елементів; торгівля дітьми, «видача» на прокат;

перебування одного із батьків у місцях позбавлення волі; жорстоке ставлення батьків до дітей; кочування з батьками без постійного місця проживання; втечі з дому; конфлікти зі школою, ровесниками тощо [2. 79].

Н. Холодецька виділяє дві категорії дітей «групи ризику»: перша категорія дітей «групи ризику» — діти, де основним фактором впливу є негативний життєвий досвід. Цих дітей можна визначити вже із зовнішнього вигляду: неохайно одягнуті, недоглянуті. Зразу складається враження, що батьки їм мало приділяють уваги. У таких дітей моральні норми та настановлення викривлені: негативні оцінки з боку дорослих призводять до порушення стосунків у взаємодії вчителя й учня.

Друга категорія дітей із «групи ризику» — діти, яким притаманні відхилення в емоційній і вольовій сферах, аномалії у формуванні характеру (акцентуації характеру), що при повному збереженні інтелекту обумовлює великі труднощі у спілкуванні, навчанні і трудовій діяльності. Йдеться про здорових підлітків, у яких яскраво виражені риси визначеного характерологічного типу[6. 28].

О.В. Тимченко виділяє такі категорії неповнолітніх «групи ризику», до яких належать підлітки з неблагополучних сімей, які погано встигають у школі, характеризуються різними виявами девіантної поведінки. Увага до цієї категорії осіб останнім часом набагато збільшилася. З погляду правослухняної поведінки та правової свідомості — це найбільш небезпечна група, тому що ці неповнолітні ще не є злочинцями, але вже мають дефекти соціалізації (до того ж правової). До «групи ризику» таких неповнолітніх зараховують із двох причин:

1) певна небезпека для оточення та суспільства через девіантність і потенційну делінквентність;

2) аутодеструктивна поведінка (ризик утратити життя, здоров’я, нормальні умови для повноцінного розвитку) [5. 206-207].

Отже, нині дослідження такої соціально-педагогічної категорії як діти «групи ризику» є важливим, оскільки зростає кількість правопорушень, які скоюють діти, підлітки чи молодь, а тому слід проводити соціально-педагогічну роботу з цією категорією.