Список використаної літератури

1. Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань / Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dssz.gov.ua/index.php/operatyvna-informaciya/1483-2013.

2. Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» : Закон України № 2861-VI від 23 грудня 2010 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2861-17

3. Рекомендації із удосконалення психосоціальних послуг пацієнтам замісної підтримувальної терапії / [О. С. Бургай, О. С. Загребельний, О. В. Колодєжний, В. П. Коломієць та ін.]. – К. : Міжнародний Альянсз ВІЛ/СНІД в Україні, 2014. – 128 с.

4. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні : нові прогнози / [О. Балакірєва, Ю. Галустян, О. Яременко, А. Щербинська та ін.]. – К. : Український ін.-т соціальних досліджень, 2003. – 146 с.

5. Соціально-психологічна робота з ВІЛ-позитивними дітьми та їх сім’ями: процес розкриття ВІЛ-статусу дитини : метод. посіб. / заг. ред. Н. Ф. Романової. – К. : Інжиніринг, 2009. – 148 с.

Науковий керівник: ст. викладач В. В. Тихолоз

Залежність від психоактивних речовин як соціальна проблема о. Д. Ішкова

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Одним із головних сучасних завдань нашого суспільства є створення умов для подолання такого соціального лиха як наркоманія. Саме тому соціальна робота з особами, залежними від психоактивних речовин посідає пріоритетне місце в системі соціального обслуговування населення України.

В Україні залежність від психоактивних речовин є однією з найбільших соціальних проблем. Ця хвороба вражає не тільки тіло і всі рівні особистості, але й негативно позначається на зовнішніх сферах життя людини. З огляду на етіологічні і патогенетичні механізми розвитку залежності, її лікування є складним процесом, що являє собою сполучення різних методів впливу – медикаментозного, психотерапевтичного, соціального і духовного. Вимагає спільних зусиль лікарів, психологів, соціальних працівників, священнослужителів [1].

Ця проблема перебуває в епіцентрі досліджень багатьох науковців. Так, М.П. Лукашевич вважає, що психоактивні речовини – це хімічні сполуки, які мають властивість впливати на мозок та організм людини в цілому [6]. Проблему залежності людини від психоактивних речовин досліджували М.В. Фірсов [8], Д. М. Аронов [3], А.Й. Капська [7], Л.Н. Анісімов [1], Ю.Н. Аргунова [2] та багато ін.

Психоактивні речовини – це відомі адаптогени, тобто засоби, які забезпечують адаптацію до умов та вимог життя завдяки своїй дії. Згідно з класифікацією ВООЗ, наркотичними визначаються хімічні речовини, які мають безперечно негативний вплив на біохімічні процеси в організмі та викликають поведінкові розлади. До них відносять різні групи наркотиків і психотропних речовин [2].

У нашій країні зловживання адиктивними речовинами (вони викликають залежність) набуло характеру епідемії. Це потребує невідкладного втручання для зменшення шкоди даного соціального явища [3].

Мета статті – розкрити особливості залежності від психоактивних речовин.

Зупинимось на класифікації основних типів наркотиків. У загальному вигляді розрізняють наступні види наркотичних речовин: анальгетики, депресанти, стимулятори, галюциногени, психоделітики, інгалянти.

Розглядаючи різні типи наркотиків, А.А. Листопад визначає, що:

1. Анальгетики (морфін, кодеїн, опійний мак, героїн тощо) застосовуються в медицині як болезаспокійливі засоби, які гальмують роботу центральної нервової системи. Для людини достатньо 7 – 12 уколів морфіну, щоб вона стала наркоманом, а героїн у вісім разів активніше за морфін;

2. Депресанти – лікарські препарати, які застосовують у медицині як снодійне, заспокійливий засіб, анестезію, а при немедичному використані ці засоби викликають стан сп'яніння. До них відносяться алкоголь, барбітурати, транквілізатори;

3. Стимулятори (нікотин, кофеїн, кокаїн, амфетамін тощо) збуджують центральну нервову систему, викликають підвищення розумової та фізичної активності, відчуття бадьорості, приливу сил, упевненості в собі;

4. Галюциногени – синтетичний засіб ЛСД ( диетиламідлізергінова кислота), мескалін (виготовляють з бутонів кактуса), псилоцибін (отримують із грибів), буфотеїн (отримують із яду жаб або грибів) тощо. Такі речовини змінюють емоційний стан людини, її відчуття, здатні викликати галюцинації;

5. Психоделітики – конопля, гашиш, марихуана, анаша тощо. Вони використовувались у давні часи для медичних цілей як анестезуючі засоби, але зараз практично в цій якості не використовуються. У медицині їх стали використовувати для лікування ракових захворювань, глаукоми;

6. Інгалянти – інгаляційні засоби для наркозу – ефір, хлороформ, окис азоту [5, с. 54].

У природі існує немало речовин, здатних наркотично впливати на психіку людини. Наркотичним ефектом володіють речовини, що містяться в коробочках снодійного маку, речовини, що містяться в різних частинах індійських конопель (гашиш), в листі американського чагарника кока, в деяких отруйних грибах тощо. Наркотичні засоби, як відомо, широко застосовуються в медицині як снодійне і знеболююче [7, с. 25].

На думку М.П. Лукашевича, Т.В. Семигіної, залежність – це необхідність у повторюваних дозах певної речовини для того, щоб почувати себе краще або не почувати себе гірше. Загалом залежність від психоактивних речовин є виявом адиктивної поведінки, тобто однієї з форм деструктивної поведінки, що вті­люється в прагненні відходу від реальності шляхом зміни свого пси­хічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах чи видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій [6].

Наркозалежність – захворювання, що виникає внаслідок неконтрольованого вживання хімічних речовин на основі особистісної схильності через переваги рис залежної особистості і виявляється у формі патоло­гічної залежності від ПАР, яка має психологічний і фізичний характер. Відомо, що наркоманія – це хвороба соціальна [4].

Л.Н. Анісімов зазначає, що суттєвою ознакою наркоманії є наявність непереборної потреби до вживання наркотиків, що супроводжується особливостями способу життя [1]. Численні дослідження підтверджують особливо руйнівний вплив наркоманії на моральні цінності, психіку, організм і соціальну взаємодію, провокуючий характер до правопорушень і самогубств [5].

Отже, є важливим той факт, що людина залежна від психоактивних речовин перебуває в надзвичайно важкій ситуації. Захворювання диктує досить суворі ви­моги. Контролювати власну поведінку та власне життя дедалі важче, особисті риси стають на перешкоді раціональному підходу до змін.