Список використаної літератури

1. Березин С. В. Социальное сиротство: дети и родители: материалы к курсу «Педагогическая психология» / С. В. Березин, Ю. Б. Евдокимова. – Самара: Изд-во «Универс-групп», 2003. – 52 с.

2. Настенкова А. И. Проблема социализации воспитанников детского дома: миф или реальность / А. И. Настенкова // Молодой ученый. – 2013. – №1. – С. 321-323.

3. Гулина М. А. Психология социальной работы: учебник для вузов / М. А. Гулина. – СПб. : Питер, 2010. – 384 с.

4. Шульга Т. И. Социально-психологическая помощь обездоленным детям: опыт исследований и практической работы: учеб. пособ. / Шульга Т. И., Олиференко Л. Я., Быков А. В. – М. : Изд-во УРАО, 2003. – 400 с.

5. Березин С.В. Социальное сиротство: дети и родители: Материалы к курсу «Педагогическая психология» / С. В. Березин , Ю. Б. Евдокимова . – Самара: Изд-во «Универс-групп», 2003. – 52 с.

Науковий керівник: ст. викладач В. В. Тихолоз

Підліткові правопорушення як соціально-педагогічна проблема і. В. Джулай

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Актуальність дослідження. Нині проблема підліткових правопорушень є досить важливою у зв`язку з поширеністю цього явища і негативними соціальними наслідками. Питанням формування протиправної поведінки підлітка та впливу нього соціального середовища займались такі соціальні педагоги: В.Н. Іванченко, П.А. Шептенко, А.Й. Капська та О.М. Павлик. Велике занепокоєння викликає тендеція зниження віку неповнолітніх правопорушників і їх зухвалість та жорстокість, зростає кількість правопорушень серед дівчат. За даними ГУМВС України до 68% підлітків, які скоїли протиправні дії, перебували у нетверезому стані, при цьому близько 37% підліткових правопорушень мали груповий характер. Тому, просто необхідним є вивчення особистості підлітків-правопорушників у соціально-педагогічному та психологічному аспектах. Гостра проблема правопорушень значно посилюється серед неповнолітніх. Статистика викликає занепокоєність, адже впродовж останніх 10 років в два рази зріс рівень протиправних дій серед дітей. Близько 76 тисяч осіб знаходяться на обліку в кримінальній міліції у справах дітей. Також серед молоді досить поширеним стало явище тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних засобів, хуліганства та ранньої небезпечної статевої поведінки. Це часто призводить до тяжких наслідків: алкоголізм, наркозалежність, проституція, різні захворювання, рання вагітність та інше.

Мета статті: проаналізувати соціально-педагогічний аспект проблеми підліткових правопорушень.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України «Про профілактику правопорушень» від 14.06. 2006р., правопорушення — це неправомірне (протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності [3].

До головних ознак правопорушень належать: суспільно шкідлива чи небезпечна поведінка, свідомо вольова поведінка, протиправність, дія або бездіяльність та осмисленість провини.

Класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості, за об'єктами посягань, за суб'єктами, за розповсюдженням, за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду.

Для наукових і практичних цілей створено різноманітні класифікації правопорушень. У літературі правопорушення класифікуються за:

• ступенем суспільної небезпеки — на злочини і проступки;

• належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші;

• колом осіб — особові і колективні;

• характером правових приписів — нормативно-правові і дисциплінарні;

• в залежності від характеру цивільно-правового порушення — договірні і позадоговірні правопорушення;

• правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).

У залежності від цивільно-правового характеру правопорушення розрізняють: договірні і позадоговірні правопорушення. Перші зв'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору, а останні — з невиконанням чи з недотриманням умов цивільно-правових норм [2].

За даними УМВС в Черкаській області за останні 10 місяців 2014 року до адміністративної відповідальності притягнуто 161 особу – це на 49 менше ніж минулого року. В результаті цього батьки неповнолітніх були загалом оштрафовані на суму близько 130 тисяч гривень. У порівнянні загальнодержавним масштабом це не найгірший показник, адже за перше півріччя 2014 року неповнолітніми в Україні скоєно 9,781 тис. адміністративних правопорушення. Як відмічає т.в.о. начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей Юлії Суденко за цей рік зменшилась кількість вчинення неповнолітніми дрібного хуліганства, крадіжок та вживання заборонених законом наркотичних речовин.

З метою дослідження причин скоєння правопорушень та створення загальної характеристики підлітків-правопорушників було проведено опитування учнів Сагунівської ЗОШ 1-3 ступенів Черкаського району методом анонімного анкетування. Серед опитаних були учні без відхилень у поведінці та такі, що вчиняли правопорушення. Нами було опитано по 20 осіб кожної категорії учнів для порівняння результатів.

За результатами анкетування, основними причинами скоєння правопорушень підлітками є: низький рівень доходу у родині, відсутність одного з батьків, неконтрольованість дітей та недостатній рівень уваги з боку рідних, низький рівень житлових умов. Дуже негативно впливає застосування батьками фізичного насильства для покарання дітей за непокору чи поганну поведінку, адже це в них формує почуття озлобленості і бажання помсти, що в майбутньому може підштовхнути до вчинення правопорушення або й злочину. Часто неповнолітні не можуть самостійно розмежовувати суспільно-небезпечні діяння від інших вчинків і легко підпадають під негативний вплив вулиці та авторитетних однолітків. Важковиховувані та учні з девіантною поведінкою є схильними до вчинення правопорушень, що спочатку проявляється у незначних відхиленнях від норми, а згодом може призвести до тяжких наслідків.

Провівши дослідження, виявили, що 60% підлітків-правопорушників Сагунівської ЗОШ 1-3 ступенів Черкаського району виховувались в неповній сім`ї, 90% опитаних учнів, що вчиняли протиправні дії систематично палять і вживають алкоголь, 45% мають залежність від комп`ютерних ігор. Дозвілля ж підлітки проводять переважно або в мережі Інтернет, або в колі друзів, більшість з яких мають досвід асоціальної поведінки. Неповнолітні правопорушники мають безліч проблем як в навчанні так і в сім`ї та соціальному середовищі загалом.

До вікових психологічних особливостей неповнолітнього правопорушника, виявлених під час експерименту відносяться: протиріччя в характері, почуттєва та емоційна полярність, імпульсивність та нестійкість, поєднання сенситивності і черствості, жорстокості і холодності, зухвалості і невпевненості в собі, відмови від загальноприйнятих норм поведінки і підпорядкування себе випадковим кумирам, максималізму в оцінках і нездатності до боротьби мотивів, до прийняття аргументованих рішень, впертості та протидії порадам старших, схильністю до самостійності.

Висновки. Таким чином підлітки-правопорушники виявляють бажання бути більш незалежними, робити щось, навіть всупереч загальноприйнятим нормам, інтереси цих учнів зосереджені на задоволенні власних потреб. Особливості інтересів, потреб та відносин у діяльності таких підлітків включають високий рівень конфліктності з колективом та близькими людьми, вони ігнорують вимоги суспільства, зневажливо ставляться до норм закону. Більшість правопорушників палять, вживають алкоголь чи легкі наркотики. В їхній морально-вольовій сфері вирізняються такі риси, як: неврівноваженість, завищена самооцінка, упертість, відсутність емпатії та агресивність і нетактовність. Серед позитивних якостей можна відмітити чуйність, дбайливість та дружелюбність, але тільки у відносинах з близькими людьми.

Підсумовуючи варто зазначити, що для успішної роботи з підлітками-правопорушниками соціальному педагогу потрібно мати терпіння і бути толерантним, сприймати підлітка таким, яким він є і бути досить обережним у критиці. Потрібно помічати і позитивні якості в таких дітях, допомагати їм зайнятись самовихованням, спонукати до самоаналізу та самоконтролю. Соціальний педагог має допомагати підліткам долати труднощі та заохочувати роботу над собою.